YaChudo

Канкриніт

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Канкриніт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураCcn[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формула(Na,Ca,☐)₈(Al₆Si₆)O₂₄(CO₃,SO₄)₂·2H₂O Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 8VIII/F.05[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 109.FB.05[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 876.2.5.3 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніягексагональна сингонія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид симетріїгексагональна-пірамідальнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групакристалографічна група 173[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьКанкрін Єгор Францевич[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьMiass Placer Zoned[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Канкриніт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Канкриніт[7] — мінерал класу силікатів групи фельдшпатоїдів, алюмосилікат натрію і кальцію каркасної будови.

Етимологія та історія

Канкриніт був вперше виявлений на Уралі у районі річки Міас у Челябінській області Росії та описаний у 1839 році німецьким мінералогом Густавом Роузом (1798—1873), який назвав мінерал на честь німецько-російського генерала і російського міністра Георга Людвіга Даніеля графа Канкріна (1774, Німеччина — 1845, Росія), який був особливо зацікавлений у модернізації гірничої справи та солеварінні.

Загальний опис

Хімічна формула: Na6 Ca[CO3|(AlSiO4)6]•2Н2O або (Na,Ca)₈(Al₆Si₆)O₂₄(CO₃,SO₄)₂·2H₂O або Na6Ca2Al6Si6O24(CO3)2. Містить (%): Na2О — 17,8; CaO — 4,0; SiO2 — 38,7; Al2О3 — 29,3; СО3 — 6,3; Н2O — 3,9.

Кінцевий член безперервного ізоморфного ряду канкриніту, Na6Ca2[AlSiO4]6(CO3)2•(1-5)Н2O — вишневіт.

Проміжні члени: сульфат-канкриніт (80-50 % канкринітової компоненти), карбонат-вишневіт (50-20 %). Домішки К, Cl.

Сингонія гексагональна.

Колір білий, сірий, жовтий, червонуватий; вишневіт — ясно-блакитний до голубувато-синього. Блиск скляний, на зламі жирний. Спайність середня до довершеної. Крихкий. Твердість 5,5-6,5. Густина 2,5. П'єзоелектрик (п'єзоелектричний ефект в 10 раз перевищує ефект кварцу).

Породотвірний мінерал магматичних фельдшпатоїдних гірських порід і лужних пегматитів. Утворюється за рахунок нефеліну під дією сульфатних або карбонатних постмагматичних розчинів.

Основний мінерал у деяких лужних магматичних породах, включаючи пегматити в нефелінових сієнітах; також як продукт зміни нефеліну.

Асоціює з фельдшпатоїдами, включно з содалітом, кальцитом і нефеліном, крім того — з натролітом, ортоклазом, монтичелітом, титановим андрадитом, цирконом.

Зростання двох канкринітових кристалів.
Структура канкриніту.

Різновиди

Розрізняють:

  • канкриніт карбонатистий (відміна канкриніту, в якій серед додаткових аніонів переважає [СО3]2-);
  • канкриніт натріїстий (різновид канкриніту, який містить 18,41 % Na2O);
  • канкриніт сульфатний (вишневіт — різновид канкриніту, в якому аніон [СО3]2- частково заміщений аніонами [SO4]2- i Cl-, а Na на К).

Поширення

На річці Міас, Ільменських горах, Південному Уралі та на Кольському півострові, Росія. З Тведалена та Лангесуннсфіорд, Норвегія. Знайдено поблизу озера Лох-Боролан, Ассінт, Шотландія. Навколо озера Лахер-Зе, район Айфель, Німеччина. З Везувію, Кампанія, Італія. У США, штати Мен, Пенсільванія, Колорадо, Нью-Мексико. У Канаді провінції Онтаріо, Квебек та ін.

Типовий матеріал: Музей Гумбольта, Берлін, Німеччина

Використання

У науці синтетичні канкриніти, склад яких часто відрізняється від складу мінералу, служать модельною системою для цеолітів. Епсилон-клітина канкриніту є структурним будівельним блоком цеоліту L.

Перспективний п'єзооптичний матеріал.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
  4. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. ↑ а б в mineralienatlas.de
  6. ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  7. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 163. — ISBN 978-966-360-463-3.

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Канкриніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Канкриніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 427—428.
  • Hans Jürgen Rösler: Lehrbuch der Mineralogie. 4. durchgesehene und erweiterte Auflage. Deutscher Verlag für Grundstoffindustrie (VEB), Leipzig, ISBN 3-342-00288-3, S. 610.
  • W. Maresch, O. Medenbach: Gesteine, Mosaik Verlag, ISBN 3-576-03413-7
  • Petr Korbel, Milan Novák: Mineralien Enzyklopädie. Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim 2002, ISBN 3-89555-076-0
  • Cancrinite \ Handbook of Mineralogy https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cancrinite.pdf

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).