YaChudo

Кайдан

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Кайдан (яп. 怪談, кайдан, «усна розповідь про надприродне») — традиційний фольклорний жанр у Японії, покликаний налякати слухача; розповідь про зустрічі з надприродним: привидами, демонами, відьмами тощо; аналог європейських билиць та історій про привидів. Збірки кайданів — кайдансю (яп. 怪談集) — виділяють у окремий літературний жанр. У Японії вживають також назву хьорай, horā (яп. ホラー), що є транслітерацією запису катаканою англійського horror. Стосовно сучасної японської культури термін «кайдан» вживається вкрай рідко, частіше використовують назву японські міські легенди(яп. 都市伝説).

Витоки жанру

Розквіт кайданів припав на період Едо, насамперед на XVIII століття. Цей рід літератури бере початок у давньояпонському народному фольклорі, а також у середньовічній морально-дидактичній буддистській прозі сецува, перша відома збірка якої «Ніхон рьоікі» з'явилася ще у VIII столітті, а найвідоміша — «Кондзяку-моногатарі» — датується 1120 роком.

Крім народних казок і буддистських притч, серйозно вплинути на формування жанру могла відома в Японії рукописна збірка містичних оповідань у стилі сяошо китайського письменника другої половини XVII століття Пу Сунліна «Ляо-чжай-чжи-і» («Дивовижні історії з кабінету Ляо»), а також новели його японського сучасника Іхари Сайкаку. Найвідомішими попередниками жанру вважають збірки оповідань у жанрі йоміхон японського письменника другої половини XVIII століття Уеди Акінарі «Місяць у тумані» (1776) і «Оповідання про весняний дощ» (1809).

У цей же час у Японії процвітала салонна гра «Зібрання ста казок про надприродне»хяку моноґатарі кайданкай (яп. 百物語怪談会), в якій кайдани розповідали по колу, після кожної історії гасячи одну свічку зі сотні, які освітлювали кімнату, і в міру все більшого затемнення кімнати переходячи до все страшніших оповідань. На основі кайданів часто створювали п'єси національного театру кабукі, а з появою кінематографу — фільми жахів.

Для класичного кайдану характерні такі риси:

  • Потойбічні сили та надприродні істоти (найчастіше — мстиві привиди) діють нарівні з людьми та активно впливають на перебіг подій сюжету. За цю особливість кайдан часто визначають як історію про привидів.
  • Концепція карми та відплати, те, що європеєць визначив би як фаталізм у сюжеті.
  • Помста як обов'язковий елемент дії.
  • Зазвичай невелика кількість яскравих, характерних персонажів, що активно виявляють свої почуття.

Деякі кайдани, наприклад Йоцуя Кайдан, стали дуже популярними і широко відомими, увійшовши до класичного репертуару театру кабукі.

Європейських та американських читачів познайомив з літературою цього жанру американський письменник і журналіст Лафкадіо Герн, який прожив довгі роки в Японії, опублікувавши 1904 року збірку «Кайдан: історія та нариси про дивовижні явища» (англ. Kwaidan: Stories and Studies of Strange Things).

Кайдан у кіно

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).