Ляо-чжай-чжи-і

«Ляо-чжай-чжи-і»

Автор	Пу Сунлін
Країна	Династія Цін
Мова	класична китайська мова
Жанр	Zhiguai xiaoshuod і chuanqid
Видано	1740
Ляо-чжай-чжи-і у Вікісховищі

«Ляо-чжай-чжи-і» (також просто «Ляо-Чжай»; в українському перекладі «Дивовижні історії з кабінету Ляо») — збірка новел китайського письменника Пу Сунліна. Збірка містить обробки фольклорих оповідей про незвичайні та загадкові випадки, зазвичай за участю надприродних сил. Пу Сунлін перетворив зібраний ним фольклорний матеріал на завуальовану критику тогочасного суспільства.

Пу Сунлін, автор «Ляо-чжай-чжи-і», отримав класичну освіту і належав до верстви вчених. Існує 16-ть томів його творів, що складаються з понад 400 новел.

Згідно з переказом, задля збору матеріалу Пу Сунлін відкрив біля свого дому чайну, де відвідувачі могли розрахуватися за чай, розповівши якусь історію. У такий спосіб він зібрав величезну кількість оповідей, які згодом літературно опрацював і об’єднав у збірку.

У 1679 році 40-річний Пу Сунлін закінчив рукопис під назвою «Ляо-чжай-чжи-і», а передмову написав Ґао Хен. Згодом твір неодноразово доповнювався: нові матеріали було додано, зокрема, близько 1700 1707 років. Уперше збірку було видано в 1740 році у рукописному варіанті. Тільки в 1766 вона вийшла друком.

Тематика «Ляо-чжай-чжи-і» обмежена майже виключно рідною провінцією письменника і його ж епохою, використовує розхожі сюжети фольклору і фантастику народних казок. Лисиці-перевертні, демони, привиди, чарівники та магічні предмети — ось основні мотиви «Ляо-чжай-чжи-і», і недарма спочатку книга називалася інакше: «Гуй-ху чжуань», тобто — історії про бісів і лисиць. Однак, у збірці трапляються і цілком побутові історії про незвичайні випадки.

Серед провідних тем збірки: критика жадібних і свавільних чиновників, висміювання лінощів, продажності, хвастощів і невдячності; уславлення дружби та вірності. Пу Сунлін також критикував державні іспити. Такі історії, як «Су-цю», «Шень-нюй» та «А-Бао» слугують алегорією на хабарництво в екзаменаційному процесі. Герої багатьох новел є начитаними й кмітливими людьми, що обрали життя в бідності замість співучасті в корупційних державних справах. Жіночі персонажі, описані Пу Сунліном у його творах, — це переважно лисиці-перевертні, привиди або небожительки. Авторська уява часто наділяє їх шляхетними рисами.

«Ляо-Чжай» черпає свої сюжети також з даосизму. Суто витончена, насичена літературними умовностями і цитатами, мова «Ляо-чжай-чжи-і» була розрахована на дуже вузьке коло читачів, і уся важливість книги для знавців класики полягала саме в цій літературній вишуканості: матеріал народного по суті епосу, перетворений на книгу для небагатьох естетів з числа освічених верхів феодальної бюрократії.

З понад 400 новел Пу Сунліна, багато мають фривольний зміст, через що збірники їх офіційно були заборонені до публікації в самому Китаї ще в XVIII столітті.

Збірник Пу Сунліна «Ляо-чжай-чжи-і» до першого ксилографічного видання в 1766 році розходився в рукописах. Єдиний збережений повний список належить до 1752 року.

У 1962 році вийшло в світ підготовлене Чжан Юхе нове, тритомне видання «Ляо-чжай-чжи-і», в якому зведені були воєдино всі наявні коментарі, а тексти звірені з авторським рукописом.

Українською під назвою «Ченці-чудотворці» збірка вийшла 1980 року у перекладі Івана Чирка. Оригінальна назва збірки згадана в передмові як «Дивовижні історії з кабінету Ляо». До збірки увійшли 40 новел.

• 聊斋志异 у Baidu Baike

• Пу Сунлін. Ченці-чудотворці. Київ: Дніпро, 1980. 384 с. Серія: Зарубіжна новела.