YaChudo

Задача трьох тіл

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Приблизні траєкторії трьох ідентичних тіл, розташованих у вершинах різнобічного трикутника, якби вони не мали жодної початкової швидкості.

Зада́ча трьох тіл — класична задача небесної механіки, у якій потрібно знайти траєкторії трьох тіл, що притягуються за законом всесвітнього тяжіння. Окремий випадок задачі N тіл.

Формулювання

Уперше задачу трьох тіл сформулював Ісаак Ньютон 1687 року в «Математичних началах натуральної філософії» (лат. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica) як задачу про рух Місяця в гравітаційному полі Сонця й Землі. Класичного вигляду задача набула в працях французького математика Жана д'Аламбера (фр. Problème des Trois Corps) 1747 року.

У загальнішому випадку йдеться про будь-які три об'єкти, що перебувають у центральному потенціальному полі одне одного (гравітаційному, електромагнітному тощо).

Формалізація

Рух трьох матеріальних точок у тривимірному просторі під впливом гравітаційного поля.

У будь-який момент часу рух трьох матеріальних точок з масами m 1 , m 2 , m 3 {\displaystyle m_{1},m_{2},m_{3}} та координатами x 1 , x 2 , x 3 ∈ R 3 {\displaystyle \mathbf {x_{1}} ,\mathbf {x_{2}} ,\mathbf {x_{3}} \in \mathbb {R} ^{3}} задовольняє системі звичайних диференціальних рівнянь другого порядку:

x ¨ 1 = − G m 2 | x 1 − x 2 | 3 ( x 1 − x 2 ) − G m 3 | x 1 − x 3 | 3 ( x 1 − x 3 ) {\displaystyle {{\ddot {\mathbf {x} }}_{\mathbf {1} }}=-{\frac {Gm_{2}}{|\mathbf {x_{1}} -\mathbf {x_{2}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{1}} -\mathbf {x_{2}} \right)-{\frac {Gm_{3}}{|\mathbf {x_{1}} -\mathbf {x_{3}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{1}} -\mathbf {x_{3}} \right)} ,
x ¨ 2 = − G m 3 | x 2 − x 3 | 3 ( x 2 − x 3 ) − G m 1 | x 2 − x 1 | 3 ( x 2 − x 1 ) {\displaystyle {{\ddot {\mathbf {x} }}_{\mathbf {2} }}=-{\frac {Gm_{3}}{|\mathbf {x_{2}} -\mathbf {x_{3}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{2}} -\mathbf {x_{3}} \right)-{\frac {Gm_{1}}{|\mathbf {x_{2}} -\mathbf {x_{1}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{2}} -\mathbf {x_{1}} \right)} ,
x ¨ 3 = − G m 1 | x 3 − x 1 | 3 ( x 3 − x 1 ) − G m 2 | x 3 − x 2 | 3 ( x 3 − x 2 ) {\displaystyle {{\ddot {\mathbf {x} }}_{\mathbf {3} }}=-{\frac {Gm_{1}}{|\mathbf {x_{3}} -\mathbf {x_{1}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{3}} -\mathbf {x_{1}} \right)-{\frac {Gm_{2}}{|\mathbf {x_{3}} -\mathbf {x_{2}} |^{3}}}\left(\mathbf {x_{3}} -\mathbf {x_{2}} \right)} ,

де G {\displaystyle G}  — гравітаційна стала. Задача полягає у віднаходженні координат трьох матеріальних точок з відомими початковими масами, координатами й швидкостями в будь-який момент часу.

Історія розв'язання

У загальному випадку точного розв'язку за допомогою інтегралів не існує[1][2]. Проблема полягає в принциповій неможливості розв'язати диференціальне рівняння 6-го порядку з нерозділеними змінними.

Для окремих випадків знайдено точний розв'язок: Леонардом Ейлером (для колінеарного розташування точок) та Жозефом-Луї Лагранжем (для так званих трикутних точок Лагранжа).

1912 року фінський математик Карл Зундман знайшов аналітичний розв'язок загальної задачі у вигляді збіжного ряду[3]. Однак цей розв'язок непрактичний, оскільки ряд збігається надзвичайно повільно (для застосування в астрономії необхідно обчислити понад 108 000 000 членів ряду[4])[1].

Моделюванням задачі за допомогою чисельних методів знайдено деякі інші часткові розв'язки[5][6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Florin Diacu (1996). The solution of the n-body Problem (PDF). The Mathematical Intelligencer. 18 (3): 249—272. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2015. (англ.)
  2. ↑ Poincaré, H. (1967). New Methods of Celestial Mechanics, 3 vols (English trans.) . American Institute of Physics. ISBN 1-56396-117-2.
  3. ↑ K. Sundman (1912). Mémoire sur le problème des trois corps. Acta Mathematica. 36: 105—179. doi:10.1007/BF02422379. (фр.)
  4. ↑ D. Beloriszky (1930). Application pratique des méthodes de M. Sundman à un cas particulier du problème des trois corps. Bulletin Astronomique. 2. 6: 417—434. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015. (фр.)
  5. ↑ Hénon M. (1976). Celestial Mechanics. 13: 267. doi:10.1007/BF01228647. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  6. ↑ Дмитрий Трунин (12 Окт. 2017 17:39). В задаче трех тел обнаружили более шестисот периодических траекторий. N+1. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.

Література

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).