Acta Mathematica
| Скорочена назва |
Acta Math.[2]  | |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Країна видання |
 Швеція[1] | |||
| Тематика |
математика | |||
| Мова |
англійська[3][4], французька[3], німецька[3] і декілька мов[1] | |||
| Адреса редакції |
Институт Миттаг-Леффлера, Юрсхольм (англ.)русск. і Швеция | |||
| Редактор |
Лаптєв Арій Арійович[5] | |||
| Видавець |
Інститут Міттаг-Леффлераd | |||
| Засновник |
Йоста Міттаг-Леффлер | |||
| Засновано |
1882 | |||
| ISSN-L |
0001-5962 | |||
| ISSN |
0001-5962 (друковане видання) 1871-2509 (інтернет-публікація) | |||
| OCLC |
01460915 | |||
| | ||||
| mittag-leffler | ||||
Acta Mathematica — це рецензований науковий журнал з відкритим доступом, що охоплює дослідження в усіх галузях математики.
За словами Седріка Віллані, цей журнал «багато хто вважає найпрестижнішим з усіх журналів математичних досліджень».[6] Згідно зі Звітами про цитування журналів, імпакт-фактор журналу 2020 року становив 4,273, що ставить його на 5-е місце серед 330 журналів у категорії «Математика».[7]
Історія публікацій
Журнал, який 1882 року заснував Йоста Міттаг-Леффлер, видає Інститут Міттаг-Леффлера, дослідницький інститут математики, що належить Шведській королівській академії наук.[8] Від 2006 до 2016 року журнал друкувало та розповсюджувало видавництво Springer. Від 2017 року Acta Mathematica публікує в електронному та друкованому вигляді видавництво International Press. Його електронна версія доступна у відкритому доступі без видавничих зборів.
Випадок Пуанкаре
«Найвідоміший випадок» журналу (за словами Віллані[6]) стосується Анрі Пуанкаре, який здобув премію, яку запропонував 1887 року Оскар II Шведський за найкращу математичну роботу щодо стійкості Сонячної системи, нібито довівши стійкість окремого випадку задачі трьох тіл. Цей випадок перевідкрив у 1990-х роках Даніель Горофф у його передмові до англійського перекладу «Les méthodes nouvelles de la mécanique céleste»[9] Джун Барроу-Ґрін та К. Ґ. Андерссона.[10][11] В Acta Mathematica мала з'явитися похвальна стаття, але після друку випуску з нею, Пуанкаре знайшов помилку, яка зробила його доведення хибним. Він заплатив більше, ніж призові гроші, щоб знищити тираж та передрукувати випуск без своєї статті, а натомість за рік у тому ж журналі опублікував виправлену статтю, яка продемонструвала, що система може бути нестабільною. Ця стаття пізніше стала однією з основоположних праць теорії хаосу.[6]
Посилання
- ↑ а б в г The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0001-5962
- ↑ Abbreviations of Names of Serials — Американське математичне товариство.
- ↑ а б в г д е http://www.mittag-leffler.se/publications/acta-mathematica/submission-manuscripts#main-content
- ↑ а б Scopus — [Amsterdam]: Elsevier, 2004. — ISSN 2588-9885
- ↑ http://www.mittag-leffler.se/publications/acta-mathematica
- ↑ а б в Cédric Villani (2015), Birth of a Theorem: A Mathematical Adventure, New York: Farrar, Straus, and Giroux, с. 193—196.
- ↑ Journals Ranked by Impact: Mathematics. 2020 Journal Citation Reports. Web of Science (вид. Science). Clarivate. 2021.
- ↑ Gårding, 1998, с. 77.
- ↑ Daniel L. Goroff (1993), Introduction to the English translation of "Les méthodes nouvelles de la mécanique céleste", American Institute of Physics.
- ↑ June Barrow-Green (1994), Oscar II's prize competition and the error in Poincaré's memoir on the three body problem, Archive for History of Exact Sciences, 48 (2): 107—131, Bibcode:1994AHES...48..107B, doi:10.1007/bf00374436
- ↑ K. G. Andersson (1994), Poincaré's discovery of homoclinic points, Archive for History of Exact Sciences, 48 (2): 133—147, Bibcode:1994AHES...48..133A, doi:10.1007/bf00374437.
Література
- Gårding, Lars (1998). Mathematics and Mathematicians. American Mathematical Society. ISBN 9780821890455.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).