Забайкальський край

Забайкальський край
рос. Забайкальский край
Прапор Забайкальського краю Герб Забайкальського краю
Країна	Росія
Фед. округ	Далекосхідний
Адмін. центр	Чита
Глава	Осипов Олександр Михайлович
Глава парламенту	Кон Юрій Михайлович
Дата утворення	1 березня 2008
Оф. вебсайт	75.ru​(рос.)
Географія
Координати	54° пн. ш. 118° сх. д. / 54° пн. ш. 118° сх. д.
Площа	431 892 км² (12-й)
• внутр. вод	0,2 %
• найвища точка	Пік БАМ
Часовий пояс	MSK+6 (UTC+9)
Населення
Чисельність	983 838 (52-е) (2025)
Густота	2,28 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Східно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2	RU-ZAB
ЗКАТО	76
Суб'єкта РФ	75, 80
Телефонний	(+7)
Карти
Забайкальський край у Вікісховищі

Забайка́льський край (рос. Забайка́льский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — Чита.

Утворений 1 березня 2008 р. в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу.

Край займає південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям.

Площа Забайкальського краю становить 431,8 тис. км², що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більш ніж Японія, Італія або ФРН.

Межує з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, має зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.

	Іркутська область	Республіка Саха
Бурятія		Амурська область
	Монголія	КНР

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амура), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Рослинний світ відрізняється великою різноманітністю. Це пов'язано з складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Збереженню їх сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Забайкальський край, завдячуючи особливій біосферній значущістю його природних комплексів, має два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі краю передбачається створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створений національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчаються можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до ХІ категорії і є для більшості країн, що володіють можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін).

У кінці 1950-х — середині 1960-х років на території краю були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.

• У вересні 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
• 8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

Попередня робота по об'єднанню Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу була почата на рівні влади регіонів в квітні 2006 року. Губернатор Читинської області Равіль Геніатулін, голова адміністрації АБАО Баїр Жамсуєв, глави регіональних парламентів Анатолій Романов і Даши Дугаров поводилися з листом до Президента Росії Володимира Путіна, і 17 листопада 2006 року він підтримав цю ініціативу^[1].

Референдум про об'єднання відбувся 11 березня 2007 року. У Читинській області відповіли «Так» на питання:

«Чи згодні ви, щоб Читинська область і Агінський Бурятський автономний округ об'єдналися в новий суб'єкт Російської Федерації — Забайкальський край, у складі якого Агінський Бурятський автономний округ буде адміністративно-територіальною одиницею з особливим статусом, визначуваним статутом краю відповідно до законодавства Російської Федерації?»

90,29 % (535 045 виборців), проти висловилося 8,89 % (52 698). У референдумі взяло участь 72,82 % виборців Читинської області^[2]. У Агінському Бурятському автономному окрузі за об'єднання висловилося 94 % (38 814 виборців), проти — 5,16 % (2 129 виборців), у референдумі взяло участь 82,95 % виборців округу^[3].

23 липня 2007 року Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний конституційний закон «О утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта Російської Федерації в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу», прийнятий Державною Думою 5 липня 2007 р. і схвалений Радою Федерації 11 липня 2007 р.

12 жовтня 2008 р. будуть проведені вибори депутатів Законодавчих зборів Забайкальського краю першого скликання^[4].

5 лютого 2008 року, депутатами Читинської обласної думи і Агінської окружної Думи був вибраний перший губернатор Забайкальського краю — Равіль Геніатулін.

• Чисельність населення краю — 983 838 осіб (2025)^[5]
• Щільність населення — 2,28 осіб/км² (2025)
• Питома вага міського населення — 70,43 % (2022)^[6]
• Природний рух населення, на 1000 осіб: −1,9 (2020)^[7]
  • Народжуваність, на 1000 осіб: 11,8 (2020)^[7]
  • Смертність, на 1000 осіб: 13,7 (2020)^[7]
• Середнє число дітей на одну жінку — 1,483 (2025)^[8]
• Середня очікувана тривалість життя, років: 66,82 (чоловіки — 62,28; жінки — 71,54) (2021)^[9]
• Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1087 (2017)^[10]

Етнічний склад населення Забайкальського краю

Етнос	2002[11]		2010[12]		2021[13]
	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%
Росіяни	1 037 502	90,0	977 499	89,9	790 207	89,2
Буряти	70 457	6,1	73 941	6,8	65 590	7,4
Вірмени	3 594	0,3	3 943	0,4	2 651	0,3
Татари	8 159	0,7	5 857	0,5	2 489	0,3
Інші	32 941	2,9	25 886	2,4	24 711	2,8
Не вказали етнос	2 693	–	19 981	–	118 477	–

Адміністративно-територіальний поділ

Станом на 2021 рік Забайкальський край поділяється на 4 міських округи, 2 муніципальні округи та 31 муніципальний район:

№ п/п	Район, округ, міський округ	Площа, км²	Населення, осіб (2002)	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2021)	Адміністративний центр	Поселення	Населені пункти
1	Агінський район	6071,04	17694	18687	16322	Агінське	13	27
2	Акшинський район	7434,83	12080	10682	8740	Акша	12	15
3	Александрово-Заводський район	7132,29	10844	8726	6909	Александровський Завод	13	27
4	Балейський район	4910,91	24517	20500	16964	Балей	10	32
5	Борзинський район	8848,42	56683	51647	46731	Борзя	17	26
6	Газімуро-Заводський район	14423,18	9578	9407	8356	Газімурський Завод	9	30
7	Дульдургинський район	7185,72	15316	15350	14152	Дульдурга	10	25
8	Забайкальський район	5253,65	20343	20485	20962	Забайкальськ	8	11
9	Калганський район	3232,60	10246	8771	7170	Калга	11	16
10	Каримський район	8005,35	37920	37161	34260	Каримське	13	28
11	Киринський район	16048,29	16016	13650	11712	Кира	14	21
12	Краснокаменський район	5327,57	65907	64597	57428	Краснокаменськ	10	14
13	Красночикойський район	28295,48	21576	19453	17376	Красний Чикой	15	48
14	Могойтуйський район	6269,46	27386	27463	25089	Могойтуй	15	39
15	Могочинський район	25322,86	27225	25508	23611	Могоча	7	32
16	Нерчинський район	5435,26	30694	28455	26665	Нерчинськ	15	36
17	Нерчинсько-Заводський район	9032,03	12556	10782	8798	Нерчинський Завод	14	24
18	Олов'яннинський район	6086,78	49426	43494	34256	Олов'янна	19	40
19	Ононський район	5994,18	13614	11199	9119	Нижній Цасучей	11	23
20	Петровськ-Забайкальський район	8958,05	21110	19351	16565	Петровськ-Забайкальський	13	28
21	Стрітенський район	15739,45	27524	23311	20875	Стрітенськ	14	44
22	Тунгіро-Ольокминський район	42859,40	1643	1432	1328	Тупик	2	5
23	Тунгокоченський район	51448,43	14207	12685	11057	Верх-Усуглі	7	17
24	Ульотівський район	16166,66	21337	18946	17920	Ульоти	10	25
25	Хілоцький район	14831,65	33434	31760	27260	Хілок	12	32
26	Чернишевський район	12940,72	38146	35019	31763	Чернишевськ	18	41
27	Читинський район	15708,00	62221	64642	65987	Чита	23	60
28	Шелопугінський район	4364,55	9773	8369	6443	Шелопугіно	8	25
29	Шилкинський район	6074,09	47453	43194	38291	Шилка	14	43
1	Каларський округ	56691,80	9785	9051	7587	Нова Чара	-	9
2	Приаргунський округ	5185,60	26959	21831	18921	Приаргунськ	-	31
1	Агінський міський округ	65,00	11817	15667	18392	Агінське	-	2
2	Горненський міський округ	6,20	9761	12341	9979	Горний	-	1
3	Петровськ-Забайкальський міський округ	300,00	21164	18549	15626	Петровськ-Забайкальський	-	1
4	Читинський міський округ	534,00	316643	324444	350861	Чита	-	1

Найчисельніші населені пункти

Найчисельніші населені пункти Забайкальського краю

№	Населений пункт	2002	2010	2021
1	Чита	316 643	324 444	350 861
2	Краснокаменськ	55 920	55 666	51 451
3	Борзя	31 460	31 379	29 387
4	Агінське	11 717	15 596	18 335
5	Петровськ-Забайкальський	21 164	18 549	15 626
6	Нерчинськ	15 748	14 959	14 648
7	Забайкальськ	10 210	11 769	13 293
8	Могоча	13 282	13 258	12 992
9	Чернишевськ	13 031	13 359	12 834
10	Каримське	12 440	13 037	12 771
11	Шилка	14 748	13 947	12 339
12	Шерлова Гора	14 623	12 489	11 592
13	Первомайський	13 098	12 154	11 343
14	Могойтуй	8 586	10 231	10 738
15	Балей	14 797	12 533	10 630
16	Хілок	11 152	11 539	10 320
17	Атамановка	9 463	10 381	10 148
18	Новокручинінський	9 817	10 166	10 075

Влада

Влада

Уряд Забайкальського краю було утворено у 2008 році відповідно до Конституції Забайкальського краю. До цього часу виконавча влада в краї здійснювалася адміністрацією краю, яка очолювалася губернатором.

У період 02.2010-08.2013 р.р. головним федеральним інспектором по Забайкальському краю апарату повноважного представника Президента Російської Федерації у Сибірському федеральному окрузі, керівником приймальної Президента Російської Федерації у Забайкальському краї, представником Президента Російської Федерації у кваліфікаційній колегії суддів Забайкальського краю став Жамсуєв Баїр Баясхаланович (з 18 вересня 2013 року). Також він є представником Забайкальського краю у Раді Федерації від виконавчого органу державної влади з 2013 року.

19 вересня 2019 року губернатор Забайкальського краю Олександр Осипов своєю постановою продовжив повноваження Б. Б. Жамсуєва у Раді Федерації.

Структура

• Губернатор Забайкальського краю
• Голова Уряду Забайкальського краю
• Заступники Голови Уряду Забайкальського краю
• Міністри Забайкальського краю

Економіка

Культура

На території краю живуть декілька давніх народностей із власними культурними особливостями.^[14]

Евенкійський етнос

Евенки з давніх-давен на Забайкальській землі, вони прийшли сюди з боку Красноярського краю з Евенкії, відстояли забайкальські землі від нападків монголо-татарського ярма. Вдалині від ворогуючих народів знайшли свій притулок і обжили ці території, де були добрі ліси та пасовища.^[15]

Легенди транслювали чоловіки та жінки. У деяких пологах їх розповідав шаман. Він відділявся від роду, жив наодинці з природою та духами, у нього не було сім'ї та певного місця проживання. Шаман накопичував з дитинства досвід у полюванні та ремеслах, міг бути травником. Ходив з роду в рід, переймав щось добре у кожного, хто про що знає. Шаманами рідко могли бути жінки.^[15]

Бурятський етнос

Козаки

Відомі уродженці

Джерела

1. ↑ https://web.archive.org/web/20120218185153/http://www.gazeta.ru/news/lenta/2006/11/17/n_1005441.shtml Газета.ру
2. ↑ Виборча комісія Читинської області, Результати референдуму. Архів оригіналу за 10 листопада 2007. Процитовано 19 травня 2008. Виборча комісія Читинської області, Результати референдуму (рос.)
3. ↑ Виборча комісія Агінського Бурятського автономного округу, Результати референдуму. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 19 травня 2008. Виборча комісія Агінського Бурятського автономного округу, Результати референдуму (рос.)
4. ↑ «РБК», «Підписаний закон про утворення Забайкальського краю», 23 липня 2007. Архів оригіналу за 8 січня 2008. Процитовано 19 травня 2008.
5. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
6. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики.
7. ↑ ^{а б в} Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
8. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
9. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
10. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
11. ↑ Кулаков, В.С. (2009). Приложения // География Забайкальского края (рос) . Чита: Экспресс-издательство. с. 284—288. ISBN 978-5-9566-0126-6.
12. ↑ Впн-2010.
13. ↑ Национальный состав населения.
14. ↑ Культура Забайкалья - Эвенкийский этнос. proectcultura.tilda.ws. Процитовано 9 жовтня 2026.
15. ↑ ^{а б} Культура Забайкалья - Эвенкийский этнос. proectcultura.tilda.ws. Процитовано 9 жовтня 2026.

Література

• (рос.) Энциклопедия Забайкалья: Читинская область [в 2-х томах] / Гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. — Новосибирск : Наука, 2000. — 302 с.

Посилання

• Читинська обласна адміністрація. Офіційний сайт [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Читинська обласна Дума. Офіційний сайт (рос.)
• Офіційний сайт Агінського Бурятського автономного округу [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)