Жак Ліпшиц
Жак Ліпшиц (Хаїм-Яков Абрамович Ліпшиц, фр. Jacques Lipchitz); 22 серпня 1891, Друскеніки, Гродненська губернія (нині — Друскінінкай, Литва) — 26 травня 1973, Капрі (Італія) — був французьким і американським скульптором, литовським євреєм. Представник "паризької школи", один із засновників кубізму в скульптурі.[12] Розробив новаторські експерименти з абстрактними формами.[13]
Біографія
Дід Жака, Шая-Давид Пейсахович Ліпшиц (з дружиною Хаей-Фейгл) жив у Гродно і був великим промисловцем. Батько скульптора — будівельний підрядник Абрам-Іцхок Шаєвич Ліпшиц (?—1928), після одруження з його матір'ю Леє-Рахілі Кринською (?—1934) переїхав до Друскеніки (Друскінінкай)[14]. У 1895—1899 роках відвідував хед6ер у Друскеніках, у 1899—1905 роках навчався у комерційному училищі у Білостоку (Польща), у 1905—1909 роках — у Віленському реальному училищі (Литва).
У 1909 році переїхав до Парижа, де до 1912 року навчався у Школі Мистецтв та Академії Жуліана. Захворювання на туберкульоз у 1911 році та поїздка до Росії наступного року перервали його навчання, але, повернувшись наприкінці 1912 року на вулицю Монпарнас та вперше виставившись в Осінньому салоні 1913 року, Ліпшіц мав намір показати свою приналежність до космополітичної богемної сцени, яка перетворила французьку столицю на неперевершений центр мистецтва.[15] Там майбутній скульптор познайомився і став дружити з Пабло Пікассо, Амедео Модільяні та Хуаном Грісом. У 1911 році батько Жака розорився, фінансова допомога припинилася і Липшицю довелося підробляти рознощиком фруктів та підмайстеррям у інших скульпторів. У 1914 році він познайомився з поетесою Бертою Кітросер, яка невдовзі стала його дружиною.
Творчість кубістів вплинула на молодого скульптора. У 1913-1914 роках у таких роботах Липшиця, як композиції "Матрос з гітарою", "Акробат на коні", з'явилися геометричні форми. У період 1914-1918 років він створював скульптури в стилі кубізму - абстрактні фігури з площинами різних поверхонь, що накладаються одна на одну. Кубістам була важлива не зовнішня форма, а зміст – розкриття внутрішньої сутності та духовного світу людини.
У 1922 році Ліпшиц вступив у художню групу «Новий дух» (фр. L´Esprit Nouveau). Слава прийшла до Липшиця відносно швидко. До кінця 20-х років він став одним із найбільш затребуваних скульпторів у Франції, вважалося престижним замовити у нього роботу. У своїх ранніх творах Липшиц виявив себе прихильником радикальних форм кубізму, проте пізніше пом'якшив важкі та різкі форми своїх скульптур, зробивши їх більш витонченими. Працював також модельєром меблів та декоратором. Виконані ним постаті людського тіла та їз пластика виглядали часом абстрактними арабесками, що будять своєю загадковістю фантазію у глядача. Переломним моментом у творчості скульптора став перехід до експресивного натуралістичного стилю, яким можна охарактеризувати композиції «Мати та дитя» (1930), «Повернення блудного сина» (1931).
З приходом до влади Гітлера у сюжетах творів відобразилися політичні та моральні проблеми того часу. Скульптор не міг залишитися байдужим до появи нацизму. Свій пригнічений стан душі майстер висловив за допомогою символічних, біблійних та міфологічних сюжетів, таких як «Боротьба Якова з ангелом» (1932) та «Викрадення Європи II» (1938). Деякі з його творів 30-х років, зберігаючи риси символізму, несли у собі явні антифашистські настрої. Одна з них, "Прометей з орлом", висотою 9 метрів, була представлена на Всесвітній виставці 1937 року в Парижі.
У 1941 році, після окупації Франції німецькими військами, Ліпшиц утік з Парижа до США та оселився у Нью-Йорку. Там його роботи отримали широке визнання у мистецьких колах. В 1946 повернувся до Парижа, але незабаром знову поїхав до США, де в 1958 році отримав американське громадянство.
Жак Ліпшиц помер 26 травня 1973 року на острові Капрі. Похований у Єрусалимі.
Роботи
-
Крик (1928-1929) -
Народження муз (1944-1950) -
Мати і дитя (1941-1945) -
Дерево життя (1971-1972) -
Скульптура «Плач (Пара)» -
Скульптура «Пісня голосних» (1931/2)
Родина
- Брати - Павло (Піня) Абрамович Ліпшиц (1902-1936, розстріляний), інженер-теплотехнік[16] ; Рувім (1908-1993).
- Сестри - Євгенія(1896-1928); Фаня (?-1961); Діна (1898—1978), журналістка, працювала у видавництві газети «Дер Емес» та журналу «Трибуна».
- Двоюрідний брат - ботанік Сергій Юлійович Ліпшиц[17].
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118573365 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б Burt E. C. Dictionary of Erotic Artists. Painters, Sculptors, Printmakers, Graphic Designers and Illustrators — Jefferson, London: McFarland & Company, 2010. — ISBN 978-0-7864-4874-6
- ↑ Artists + Artworks
- ↑ Marin et guitare
- ↑ Reclining woman maquette no. 1
- ↑ David en Goliath. Ontwerp no. 4
- ↑ Zonder titel
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/405709
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- ↑ http://kmska.be/collection/work/data/8edfkt
- ↑ Ліпшиць, Жак (1891–1973). ВУЕ (укр.). Процитовано 28 червня 2026.
- ↑ Lipchitz, Jacques - Enciclopedia. Treccani (італ.). Процитовано 28 червня 2026.
- ↑ Е. П. Липшиц «Родословная». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
- ↑ Universalis, Encyclopædia. Biographie de JACQUES LIPCHITZ (1891-1973). Encyclopædia Universalis (fr-FR) . Процитовано 28 червня 2026.
- ↑ Воспоминания Евгении Павловны Липшиц (1929—?). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
- ↑ Е. П. Липшиц «Родные по отцу». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
Література
- Азизян И. А. Первая волна скульптурного авангарда: Архипенко, Цадкин, Липшиц // Русский авангард 1910—1920-х годов в европейском контексте. — М.: Наука, 2000. — С. 145—153. — ISBN 5-02-011659-9.
- Каменский М. А. Загадка гипсовых Феликсов // Жак Липшиц (1891—1973). Ретроспектива/.: Московский музей современного искусства, 2018—164 с.: ISBN 978-5-91611-092-0. C. 126 −139
- Фишман Л. Сокровища в пустыне. РАБОТЫ ЖАКА ЛИПШИЦА В ХУДОЖЕСТВЕННОМ МУЗЕЕ УНИВЕРСИТЕТА АРИЗОНЫ // Третьяковская галерея : журнал. — 2006. — № 1 (10).
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).