YaChudo

Жаклін Роуз

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Жаклін Роуз
Народилася1949[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, філософиня, активістка за права жінок, викладачка університету, англістка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж святої Гільди
Паризький університет
Університетський коледж Лондона
The Ellen Wilkinson School for Girlsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфемінізм Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛондонський університет королеви Марії[4]
Біркбекd[5]
Університет Сассексу[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаBooker Prize judged[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБританська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGillian Rosed Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Член Британської академії

член Королівського літературного товариства (2022)

Жаклін Роуз, FBA, FRSL (1949, Лондон) — британська науковиця, феміністка, викладачка університету, професорка гуманітарних наук в Інституті гуманітарних наук Біркбека.[7] Відома своєю роботою про зв'язок між психоаналізом, фемінізмом і літературою.

Життя і робота

Її старшою сестрою була філософиня Джилліан Роуз.

Вона закінчила коледж Святої Гільди в Оксфорді та здобула вищий ступінь (maîtrise) у Сорбонні в Парижі. Здобула докторський ступінь у Лондонському університеті під керівництвом Френка Кермода.[8]

Книга Жіклін Роуз «Альбертин», роман 2001 року, є феміністичною варіацією роману Марселя Пруста À la recherche du temps perdu.[9]

Жаклін Роуз найбільш відома своїм критичним дослідженням про життя та творчість американської феміністської поетеси Сільвії Плат «The Haunting of Sylvia Plath», опублікованим у 1991 році.[10] У книзі Роуз пропонує постмодерністську феміністичну інтерпретацію творчості Плат і критикує чоловіка Плат Теда Г'юза та інших редакторів творів Плат. "Роуз описує ворожість, якої вона зазнала з боку Г'юза та його сестри (яка діє як літературна розпорядниця маєтку Плат), включаючи погрози, отримані від Г'юза щодо деяких аналізів Роуз вірша Плат «The Rabbit Catch». The Haunting of Sylvia Plath був схвалений критикою та підданий критиці Джанет Малькольм у її книзі «Мовчазна жінка: Сільвія Плат і Тед Г'юз».

Жаклін Роуз є мовницею і співавторкою London Review of Books.[11]

Стани фантазії Роуз (1996) надихнули композитора Мохаммеда Файруза на подвійний концерт з такою ж назвою.[12]

У 2022 році Жаклін Роуз була обрана членкинею Королівського літературного товариства.[13]

Критика Ізраїлю

Жаклін Роуз різко критикує сіонізм, описуючи його як такий, що «[був] травматичним для євреїв, а також для палестинців».[14] У тому ж інтерв'ю Роуз вказує на внутрішню критику сіонізму, висловлену Мартіном Бубером і Ахадом Хаамом.

Твердження Жаклін Роуз у «Питання Сіону»[15] про те, що Ізраїль несе відповідальність за «деякі з найгірших жорстокостей сучасної національної держави», було піддано сумніву як таке, що не пов'язане з історичною реальністю, і натомість охарактеризовано як «моралізаторське».[16][17]

Бібліографія

  • Lacan, Jacques (1985). Mitchell, Juliet; Rose, Jacqueline (ред.). Feminine Sexuality: Jacques Lacan and the école freudienne. New York, London: Pantheon Books W. W. Norton. ISBN 9780393302110.
  • Rose, Jacqueline (2013). The Haunting of Sylvia Plath. London: Virago. ISBN 9780349004358.
  • Rose, Jacqueline (1993). The Case of Peter Pan, or, The Impossibility of Children's Fiction. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. ISBN 9780812214352.
  • Rose, Jcqueline, ред. (1993). Why War? Psychoanalysis, Politics, and the Return to Melanie Klein. Oxford, UK; Cambridge, Massachusetts: B. Blackwell. ISBN 9780631189244.
  • Rose, Jacqueline (1996). Feminine sexuality. У Jackson (ред.). Feminism and Sexuality: A Reader. New York: Columbia University Press. с. 74–78. ISBN 9780231107082.
  • Rose, Jacqueline (1996). States of Fantasy. The Clarendon Lectures in English Literature. Oxford England; New York: Clarendon Press Oxford University Press. ISBN 9780198182801.
  • Rose, Jacqueline (2002). Albertine (novel). London: Vintage. ISBN 9780099286035.
  • Rose, Jacqueline (2004). On Not Being Able to Sleep: Psychoanalysis and the Modern World. London: Vintage. ISBN 9780099286042.
  • Rose, Jacqueline (2005). Sexuality in the Field of Vision. London; New York: Verso. ISBN 9781844670581.
  • Rose, Jacqueline (2005). The Question of Zion. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 9780691130682.
  • Rose, Jacqueline (2013). The Last Resistance. London: Verso. ISBN 9781844672264.
  • Rose, Jacqueline (2011). Proust Among the Nations: From Dreyfus to the Middle East. Chicago; London: University of Chicago Press. ISBN 9780226725789.
  • Rose, Jacqueline (2014). Women in Dark Times. London: Bloomsbury. ISBN 9781408845400.
  • Rose, Jacqueline (2018). Mothers: An Essay on Love and Cruelty. London: Faber and Faber. ISBN 9780571331437.
  • Rose, Jacqueline (2021). On Violence and On Violence Against Women. London: Faber and Faber. ISBN 9780571332717.
  • Rose, Jacqueline (2023). The Plague. London: Fitzcarraldo Editions. ISBN 9781804270486.

Також

Список літератури

  1. ↑ а б The International Who's Who of Women 2006 — 2005.
  2. ↑ Korean Authority File
  3. ↑ NUKAT — 2002.
  4. ↑ а б https://www.britac.ac.uk/users/professor-jacqueline-rose — Британська академія.
  5. ↑ http://www.bbk.ac.uk/news/renowned-feminist-and-public-intellectual-jacqueline-rose-joins-birkbeck — Біркбек, 2014.
  6. ↑ https://thebookerprizes.com/the-booker-library/judges/jacqueline-rose
  7. ↑ «Our Staff», Birkbeck Institute for the Humanities. Retrieved 23 November 2014.
  8. ↑ Jeffries, Stuart (3 лютого 2012). Jacqueline Rose: a life in writing. The Guardian. Процитовано 5 серпня 2021.
  9. ↑ "Who's that girl?: Alex Clark finds, in Jacqueline Rose's Albertine, a richly suggestive and provocative voice for Proust's heroine, " Alex Clark, The Guardian, 27 October 2001. Retrieved 8 June 2010.
  10. ↑ Rose, 2013.
  11. ↑ «Jacqueline Rose», London Review of Books. Retrieved 8 June 2010.
  12. ↑ Moore, Thomas (12 September 2010), Mohammed Fairouz: An Interview, Opera Today. Retrieved 19 April 2011
  13. ↑ Wild, Stephi (12 липня 2022). RSL Announces 60 New Fellows and Honorary Fellows For 2022. BroadwayWorld. Процитовано 31 березня 2023.
  14. ↑ Rosemary Bechler (17 серпня 2005). Nation as trauma, Zionism as question: Jacqueline Rose interviewed. openDemocracy. Архів оригіналу за 14 січня 2008. Процитовано 23 липня 2006.
  15. ↑ Rose, 2005, с. 116.
  16. ↑ Alexander Yakobson (2008). 'The Joy of Moral Preaching', Review of: Jacqueline Rose, The Question of Zion, Hebrew translation by Oded Wolkstein (PDF). Katharsis. 9: 18—50. Процитовано 2 березня 2024 — через Jewish Ideas Daily.
  17. ↑ Henry Ergas (1 березня 2024). Vilifying Israel is the left's new form of anti-Semitism. The Australian. с. 13. Процитовано 2 березня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).