YaChudo

Естріол

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Естріол
Ідентифікатори
Номер CAS 50-27-1
PubChem 5756
Номер EINECS 200-022-2 Редагувати інформацію у Вікіданих
DrugBank DB04573 Редагувати інформацію у Вікіданих
KEGG D00185 Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва MeSH D04.210.500.365.415.331 і D06.472.334.851.437.750 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 27974 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ATC G03CA04 і G03CC06 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES Oc1ccc2[C@H]3CC[C@]4(C)[C@]5([C@@]6C[C@H]4[C@@H]3CCc2c1).O6.O5
InChI 1S/C18H24O3/c1-18-7-6-13-12-5-3-11(19)8-10(12)2-4-14(13)15(18)9-16(20)17(18)21/h3,5,8,13-17,19-21H,2,4,6-7,9H2,1H3/t13-,14-,15+,16-,17+,18+/m1/s1
Номер Бельштейна 2508172 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула C18H24O3
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Естріол (E3) — стероїд, слабкий естроген, та другорядний жіночий статевий гормон.[1][2] Це один із трьох основних ендогенних естрогенів, іншими є естрадіол та естрон.[1] Рівень естріолу у жінок, які не вагітні, майже не визначається.[3] Однак під час вагітності естріол синтезується у дуже великих кількостях плацентою, і є найбільш вироблюваним естрогеном в організмі[4][3], хоча рівень естріолу в крові подібний до рівня інших естрогенів через відносно високу швидкість метаболізму та виведення.[4][5] Порівняно з естрадіолом, як естріол, так і естрон мають набагато слабшу естрогенну активність.[1]

Окрім своєї ролі як природного гормону, естріол використовується як лікарський засіб, зокрема, в менопаузальній гормональній терапії.

Біологічна активність

Естріол — це естроген, зокрема агоніст естрогенових рецепторів ESR1 і ESR2.[6][1][7] Він є набагато менш потужним естрогеном, ніж естрадіол, і як такий є відносно слабким естрогеном.[1][7][8][9] Згідно з одним дослідженням in vitro, відносна спорідненість зв'язування естріолу з людськими ESR1 та ESR2 становила 11,3 % та 17,6 % від спорідненості естрадіолу відповідно, а відносна трансактиваційна здатність естріолу в ESR1 та ESR2 становила 10,6 % та 16,6 % від спорідненості естрадіолу відповідно.[7] Однак, згідно з іншим дослідженням in vitro, відносна спорідненість зв'язування естріолу для ESR1 та ESR2 становила 14 % та 21 % від відносної спорідненості зв'язування естрадіолу відповідно[10], що свідчить про те, що на відміну від естрадіолу та естрону, естріол може мати переважну спорідненість до ESR2.[6]

Хоча естріол є ефективним агоністом естрогенових рецепторів, повідомляється, що він має змішану агоністичну-антагоністичну (часткову агоністичну) активність щодо естрогенових рецепторів; сам по собі він є слабким естрогеном, але у присутності естрадіолу він є антиестрогеном.[8][9] При підшкірному введенні мишам естрадіол приблизно в 10 разів потужніший за естрон, і приблизно в 100 разів потужніший за естріол.[11][12] Примітно, що на відміну від естріолу, естрон може метаболізуватися в естрадіол, і більша частина його активності in vivo фактично зумовлена ​​перетворенням на естрадіол.[1]

Окрім дії як агоніста ядерних естрогенових рецепторів, естріол у високих концентраціях (~1000–10 000 нМ) також діє як антагоніст GPER1, мембранного рецептора естрогену, де естрадіол, навпаки, діє як агоніст.[13][8][6][14] Естрадіол збільшує ріст клітин раку молочної залози шляхом активації GPER1 (на додаток до естрогенових рецепторів), і було виявлено, що естріол пригнічує індуковану естрадіолом проліферацію потрійно негативних клітин раку молочної залози шляхом блокування GPER1.[14]

Біохімія

Докладний огляд стероїдогенезу, де естріол зображено внизу праворуч серед естрогенів.[15] По суті, він проходить шлях від дегідроепіандростерону або ДГЕА (ліворуч), але з модифікованим дегідроепіандростероном з додатковою ОН-групою.

Біосинтез

У невагітних жінок

У жінок, які не вагітні, естріол виробляється лише в дуже малих кількостях, а рівень його в крові ледве визначається.[3] На відміну від естрадіолу та естрону, естріол не синтезується та не секретується з яєчників[16], а натомість утворюється переважно, якщо не виключно, в результаті 16α-гідроксилювання естрадіолу та естрону ферментами цитохрому P-450 (наприклад, CYP3A4), головним чином у печінці.[17][18] Естріол швидко виводиться з кровообігу у невагітних жінок, тому рівень у крові дуже низький, але концентрація естріолу в сечі відносно висока.[17]

Хоча рівень естріолу в крові дуже низький поза вагітністю, було виявлено, що у жінок, які народжували, рівень естріолу певною мірою вищий, ніж у жінок, які не народжували.[8]

У вагітних жінок

Естріол виробляється в кількостях, помітних лише під час вагітності.[3] Рівень естріолу під час вагітності зростає в 1000 разів[8], тоді як рівень естрадіолу та естрону зростає в 100 разів[12], а естріол становить 90 % естрогенів у сечі вагітних жінок.[5] У термін пологів щоденне вироблення естріолу плацентою становить від 35 до 45 мг[12], а рівень у материнському кровотоці становить від 8 до 13 нг/дл.[3]

Плацента виробляє прегненолон і прогестерон з циркулюючого холестерину.[4] Прегненолон поглинається наднирковими залозами плода, та перетворюється на дегідроепіандростерон, який потім сульфатується стероїдною сульфотрансферазою на дегідроепіандростерон сульфат. Дегідроепіандростерон сульфат гідроксилюється під дією високої експресії та активності CYP3A7 до 16α-гідрокси-ДГЕА-S (16α-OH-ДГЕА-S) у печінці плода, та обмеженою мірою в надниркових залозах плода.[3][19] Потім 16α-OH-ДГЕА-S поглинається плацентою. Через високу експресію стероїдної сульфатази в плаценті, 16α-OH-ДГЕА-S швидко розщеплюється на 16α-OH-ДГЕА[3] Потім 16α-OH-DHEA перетворюється 3β-гідроксистероїддегідрогеназою I типу (3β-HSD1) на 16α-гідроксиандростендіон, а 16α-OH-A4 перетворюється ароматазою на 16α-гідроксиестрон[20], який згодом перетворюється на естріол 17β-гідроксистероїддегідрогеназою, а потім секретується переважно в материнський кровотік.[17][3] Приблизно 90 % попередників утворення естріолу походять від плода.[17]

Під час вагітності від 90 до 95 % естріолу в материнському кровообігу кон'югується у формі естріолглюкуроніду та естріолсульфату, а рівні некон'югованого естріолу дещо нижчі, ніж рівні некон'югованого естрадіолу, та подібні до рівнів некон'югованого естрону. Таким чином, тканини-мішені під час вагітності, ймовірно, зазнають впливу подібної кількості вільного естріолу, естрадіолу та естрону.[5]

Естрон та естрадіол також виробляються в плаценті під час вагітності. Однак, у випадку естрону та естрадіолу, дегідроепіандростерон сульфат поглинається плацентою та розщеплюється стероїдною сульфатазою на дегідроепіандростерон, дегідроепіандростерон перетворюється 3β-гідроксистероїддегідрогеназою I типу на андростендіон, а андростендіон ароматизується на естрон. Потім плацентарна 17β-гідроксистероїддегідрогеназа взаємоперетворює естрон та естрадіол, і ці два гормони секретуються в материнський кровообіг. Дегідроепіандростерон сульфат, який поглинається плацентою, виробляється переважно наднирковими залозами плода.[3]

Розподіл

Естріол погано зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони[21], з набагато нижчою спорідненістю зв'язування з цим білком порівняно з естрадіолом, і, отже, більша фракція сполуки доступна для біологічної активності.[22]

Метаболізм

Естріол метаболізується шляхом глюкуронізації та сульфатування.[23][24]

Виділення

Основними метаболітами екзогенного естріолу, що вводиться бабуїнам шляхом внутрішньовенної ін'єкції, є естріол-16α-глюкуронід (65,8 %), естріол-3-глюкуронід (14,2 %), естріол-3-сульфат (13,4 %) та естріол-3-сульфат-16α-глюкуронід (5,1 %).[24][23] Метаболізм та виведення естріолу у цих тварин дуже нагадували ті, що спостерігалися у людей.[24] У невагітних жінок екскреція естріолу з сечею коливається від 0,02 до 0,1 мг кожні 24 години. Для порівняння, у жінок з вагітністю на ранніх термінах екскреція естріолу з сечею коливається від 50 до 150 мг кожні 24 години.[25]

Медичне використання

Естріол використовується як лікарський засіб, головним чином у гормональній терапії для лікування симптомів менопаузи.[1]

Хімічні властивості

Естріол, також відомий як «16α-гідроксиестрадіол» або «естра-1,3,5(10)-трієн-3,16α,17β-тріол» — це природний естрановий стероїд з подвійними зв'язками між положеннями C1 та C2, C3 та C4, а також C5 та C10, та гідроксильними групами в положеннях C3, C16α та C17β.[26][27] Назва «естріол» та абревіатура «E3» походять від хімічних термінів «естрин» (естра -1,3,5(10)-трієн) та «тріол» (3 гідроксильні групи).

Історія

Естріол був відкритий у 1930 році.[28][29] Його виділили в чистому вигляді з сечі вагітних жінок Марріан та його колеги.[28][29]

Використання у скринінгу

Естріол можна вимірювати в крові або сечі матері, та використовувати як маркер здоров'я та самопочуття плода. Якщо рівні некон'югованого естріолу (uE3 або вільного естріолу) у вагітної жінки аномально низькі, це може свідчити про хромосомні або вроджені аномалії, такі як синдром Дауна або синдром Едвардса. Він включений до складу потрійного та квадрупольного тестів[30] для антенатального скринінгу на аномалії плода.

Оскільки багато патологічних станів у вагітної жінки можуть спричиняти відхилення рівня естріолу, ці скринінгові обстеження часто розглядаються як менш визначальні щодо здоров'я плода та плаценти, ніж нестресовий тест. До станів, які можуть призвести до хибнопозитивних та хибнонегативних результатів тестування на естріол для виявлення дистресу плода, належать прееклампсія, анемія та порушення функції нирок.[31]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Kuhl H (серпень 2005). Pharmacology of estrogens and progestogens: influence of different routes of administration. Climacteric. 8 (Suppl 1): 3—63. doi:10.1080/13697130500148875. PMID 16112947. (англ.)
  2. ↑ Puri (1 січня 2005). Textbook Of Biochemistry. Elsevier India. с. 793–. ISBN 978-81-8147-844-3. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к Strauss, Jerome F.; Barbieri, Robert L. (13 вересня 2013). Yen and Jaffe's Reproductive Endocrinology. Elsevier Health Sciences. с. 256–. ISBN 978-1-4557-2758-2. (англ.)
  4. ↑ а б в H. Maurice Goodman (14 березня 2003). Basic Medical Endocrinology. Academic Press. с. 436–. ISBN 978-0-08-048836-3. (англ.)
  5. ↑ а б в Roger Smith (Prof.) (1 січня 2001). The Endocrinology of Parturition: Basic Science and Clinical Application. Karger Medical and Scientific Publishers. с. 89–. ISBN 978-3-8055-7195-1. (англ.)
  6. ↑ а б в Jaouen, Gérard; Salmain, Michle (20 квітня 2015). Bioorganometallic Chemistry: Applications in Drug Discovery, Biocatalysis, and Imaging. John Wiley & Sons. с. 45–. ISBN 978-3-527-33527-5. (англ.)
  7. ↑ а б в Escande A, Pillon A, Servant N, Cravedi JP, Larrea F, Muhn P, Nicolas JC, Cavaillès V, Balaguer P (травень 2006). Evaluation of ligand selectivity using reporter cell lines stably expressing estrogen receptor alpha or beta. Biochemical Pharmacology. 71 (10): 1459—69. doi:10.1016/j.bcp.2006.02.002. PMID 16554039. (англ.)
  8. ↑ а б в г д Lappano R, Rosano C, De Marco P, De Francesco EM, Pezzi V, Maggiolini M (травень 2010). Estriol acts as a GPR30 antagonist in estrogen receptor-negative breast cancer cells. Molecular and Cellular Endocrinology. 320 (1—2): 162—70. doi:10.1016/j.mce.2010.02.006. PMID 20138962. (англ.)
  9. ↑ а б Kenneth L. Becker (2001). Principles and Practice of Endocrinology and Metabolism. Lippincott Williams & Wilkins. с. 932, 1061. ISBN 978-0-7817-1750-2. (англ.)
  10. ↑ Rubanyi, Gabor M.; Kauffman, R (2 вересня 2003). Estrogen and the Vessel Wall. CRC Press. с. 8–. ISBN 978-0-203-30393-1. (англ.)
  11. ↑ A. Labhart (6 грудня 2012). Clinical Endocrinology: Theory and Practice. Springer Science & Business Media. с. 548–. ISBN 978-3-642-96158-8. (англ.)
  12. ↑ а б в Susan Blackburn (14 квітня 2014). Maternal, Fetal, & Neonatal Physiology. Elsevier Health Sciences. с. 39, 93. ISBN 978-0-323-29296-2. (англ.)
  13. ↑ Prossnitz ER, Arterburn JB (липень 2015). International Union of Basic and Clinical Pharmacology. XCVII. G Protein-Coupled Estrogen Receptor and Its Pharmacologic Modulators. Pharmacol. Rev. 67 (3): 505—40. doi:10.1124/pr.114.009712. PMC 4485017. PMID 26023144. (англ.)
  14. ↑ а б Girgert R, Emons G, Gründker C (грудень 2014). Inhibition of GPR30 by estriol prevents growth stimulation of triple-negative breast cancer cells by 17β-estradiol. BMC Cancer. 14 (1): 935. doi:10.1186/1471-2407-14-935. PMC 4364648. PMID 25496649.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  15. ↑ Häggström M, Richfield D (2014). Diagram of the pathways of human steroidogenesis. WikiJournal of Medicine. 1 (1). doi:10.15347/wjm/2014.005. ISSN 2002-4436.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  16. ↑ Medical Disorders in Pregnancy – An Update. Jaypee Brothers Publishers. 2006. с. 4–. ISBN 978-81-8061-711-9. (англ.)
  17. ↑ а б в г Henderson, Brian E.; Ponder, Bruce; Ross, Ronald K. (13 березня 2003). Hormones, Genes, and Cancer. Oxford University Press. с. 25–. ISBN 978-0-19-977158-5. (англ.)
  18. ↑ N. S. Assali (3 вересня 2013). The Maternal Organism. Elsevier. с. 341–. ISBN 978-1-4832-6380-9. (англ.)
  19. ↑ Hiroshi Yamazaki (23 липня 2014). Fifty Years of Cytochrome P450 Research. Springer. с. 385–. ISBN 978-4-431-54992-5. (англ.)
  20. ↑ Vitamins and Hormones. Academic Press. 7 вересня 2005. с. 282–. ISBN 978-0-08-045978-3. (англ.)
  21. ↑ H.J. Buchsbaum (6 грудня 2012). The Menopause. Springer Science & Business Media. с. 62–. ISBN 978-1-4612-5525-3. (англ.)
  22. ↑ Lorenzo, Joseph; Horowitz, Mark; Choi, Yongwon; Takayanagi, Hiroshi; Schett, Georg (23 вересня 2015). Osteoimmunology: Interactions of the Immune and Skeletal Systems. Elsevier Science. с. 216–. ISBN 978-0-12-800627-6. (англ.)
  23. ↑ а б Oettel, Michael; Schillinger, Ekkehard (6 грудня 2012). Estrogens and Antiestrogens II: Pharmacology and Clinical Application of Estrogens and Antiestrogen. Springer Science & Business Media. с. 265–. ISBN 978-3-642-60107-1. (англ.)
  24. ↑ а б в Musey PI, Kirdani RY, Bhanalaph T, Sandberg AA (грудень 1973). Estriol metabolism in the baboon: analysis of urinary and biliary metabolites. Steroids. 22 (6): 795—817. doi:10.1016/0039-128X(73)90054-8. PMID 4203562. (англ.)
  25. ↑ Estriol. Fertilitypedia (англ.). Процитовано 1 лютого 2023.
  26. ↑ J. Elks (14 листопада 2014). The Dictionary of Drugs: Chemical Data: Chemical Data, Structures and Bibliographies. Springer. с. 899–. ISBN 978-1-4757-2085-3. (англ.)
  27. ↑ Index Nominum 2000: International Drug Directory. Taylor & Francis. січень 2000. с. 407–. ISBN 978-3-88763-075-1. (англ.)
  28. ↑ а б J.B. Josimovich (11 листопада 2013). Gynecologic Endocrinology. Springer Science & Business Media. с. 31–. ISBN 978-1-4613-2157-6. (англ.)
  29. ↑ а б Sartorelli, Alan C.; Johns, David G. (27 листопада 2013). Antineoplastic and Immunosuppressive Agents. Springer Science & Business Media. с. 104–. ISBN 978-3-642-65806-8. (англ.)
  30. ↑ Quadruple screen test: MedlinePlus Medical Encyclopedia. medlineplus.gov (англ.). Процитовано 7 листопада 2018.
  31. ↑ Pagana TJ, Pagana KD (2009). Mosby's Manual of Diagnostic and Laboratory Tests. St. Louis: Mosby. с. 240. ISBN 978-0-323-05747-9. (англ.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).