YaChudo

Естрон

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Естрон
Ідентифікатори
Номер CAS 53-16-7
PubChem 5870
Номер EINECS 200-164-5 Редагувати інформацію у Вікіданих
DrugBank DB00655 Редагувати інформацію у Вікіданих
KEGG D00067 Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва MeSH D04.210.500.365.415.414, D04.210.500.578.502.497, D06.472.040.502.497 і D06.472.334.851.437.996 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 17263 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ATC G03CC04 і G03CA07 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES Oc1ccc2[C@H]3CC[C@]4(C)C(CC[C@H]4[C@@H]3CCc2c1)=O
InChI InChI=1S/C18H22O2/c1-18-9-8-14-13-5-3-12(19)10-11(13)2-4-15(14)16(18)6-7-17(18)20/h3,5,10,14-16,19H,2,4,6-9H2,1H3/t14-,15-,16+,18+/m1/s1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Бельштейна 1915077 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 542591 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула C18H22O2
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Естрон (E1) — стероїд, слабкий естроген, та другорядний жіночий статевий гормон. Це один із трьох основних ендогенних естрогенів, іншими є естрадіол та естріол.[1] Естрон, як і інші естрогени, синтезується з холестерину та секретується переважно із гонад, хоча естрогени також можуть утворюватися з андрогенів надниркових залоз у жировій тканині.[2] Порівняно з естрадіолом, як естрон, так і естріол мають набагато слабшу естрогенну активність.[1] Естрон може перетворюватися на естрадіол, і є переважно попередником або проміжним продуктом метаболізму естрадіолу.[3][1] Він є як попередником, так і метаболітом естрадіолу.[4][1]

Окрім своєї ролі як природного гормону, естрон використовувався як лікарський засіб, зокрема, у менопаузальній гормональній терапії.

Біологічна активність

Естрон — це естроген, зокрема агоніст естрогенових рецепторів ESR1 і ESR2.[1][5] Він є набагато менш потужним естрогеном, ніж естрадіол, і як такий, є відносно слабким естрогеном.[1][5][6] При підшкірному введенні мишам естрадіол приблизно в 10 разів потужніший за естрон, і приблизно в 100 разів потужніший за естріол.[7] Згідно з одним дослідженням, відносна спорідненість зв'язування естрону з людськими ESR1 та ESR2 становила 4,0 % та 3,5 % від такої у естрадіолу відповідно, а відносна трансактиваційна здатність естрону в ESR1 та ESR2 становила 2,6 % та 4,3 % від такої у естрадіолу відповідно.[5] Відповідно, повідомляється, що естрогенна активність естрону становить приблизно 4 % від активності естрадіолу. Окрім низької естрогенної активності, естрон, на відміну від естрадіолу та естріолу, не накопичується в тканинах-мішенях естрогену.[1] Оскільки естрон може трансформуватися в естрадіол, більша частина або вся естрогенна активність естрону in vivo фактично зумовлена ​​перетворенням на естрадіол.[8][1] Таким чином, естрон вважається попередником або прогормоном естрадіолу.[3] На відміну від естрадіолу та естріолу, естрон не є лігандом рецептора естрогену, пов'язаного з G-білком (афінність >10 000 нМ).[9]

Клінічні дослідження підтвердили природу естрону як відносно інертного попередника естрадіолу.[1][10][11][12] При пероральному застосуванні естрадіолу співвідношення рівнів естрадіолу до рівнів естрону в середньому приблизно в 5 разів вище, ніж за нормальних фізіологічних обставин у жінок у пременопаузі та при парентеральному (непероральному) шляху введення естрадіолу.[1] Пероральне застосування доз естрадіолу як замісної терапії при менопаузі призводить до низьких рівнів естрадіолу у фолікулярній фазі, тоді як рівні естрону нагадують високі рівні, що спостерігаються протягом першого триместру вагітності.[1][13][14] Незважаючи на значно підвищений рівень естрону при пероральному естрадіолі, але не при трансдермальному естрадіолі, клінічні дослідження показали, що дози перорального та трансдермального естрадіолу, які досягають подібних рівнів естрадіолу, мають еквівалентну та несуттєво різну ефективність з точки зору таких заходів, як пригнічення рівня лютеїнізуючого гормону та фолікулостимулювального гормону, пригнічення резорбції кісток, та полегшення симптомів менопаузи, таких як припливи.[1][10][11][12][15] Крім того, було виявлено, що рівні естрадіолу корелюють з цими ефектами, тоді як рівні естрону — ні.[10][11] Ці результати підтверджують, що естрон має дуже низьку естрогенну активність, а також вказують на те, що естрон не зменшує естрогенну активність естрадіолу.[1][10][11][12] Це суперечить деяким дослідженням in vitro без клітин, які припускають, що високі концентрації естрону можуть частково антагонізувати дію естрадіолу.[16][17][18]

Біохімія

Докладний огляд стероїдогенезу, де естрон зображено внизу праворуч серед естрогенів.[19]

Біосинтез

Естрон біосинтезується з холестерину. Основний шлях біосинтезу включає андростендіон як проміжний продукт, при цьому андростендіон перетворюється на естрон ферментом ароматазою. Ця реакція відбувається як у гонадах, так і в деяких інших тканинах, зокрема жировій тканині, й естрон згодом секретується з цих тканин.[2] Окрім ароматизації андростендіону, естрон також оборотно утворюється з естрадіолу ферментом 17β-гідроксистероїддегідрогеназою (17β-HSD) у різних тканинах, включаючи печінку, матку та молочну залозу.[1]

Механізм дії

Естрон діє шляхом проникнення в клітини певних тканин організму, та зв'язування з ядерними рецепторами. Ця взаємодія потім впливає на експресію генів, що призводить до різних фізіологічних реакцій в організмі.[20]

Розподіл

Естрон зв'язується приблизно на 16 % з глобуліном, що зв'язує статеві гормони, і на 80 % з альбуміном у кровообігу[1], а решта (від 2,0 до 4,0 %) циркулює вільно або незв'язано.[21] Він має приблизно 24 % відносної спорідненості зв'язування естрадіолу з глобуліном, що зв'язує статеві гормони.[1] Таким чином, естрон відносно слабо зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони.[22]

Метаболізм

Естрон кон'югується в естрогенні кон'югати, такі як сульфат естрону та глюкуронід естрону, за допомогою сульфотрансфераз та глюкуронідаз, а також може гідроксилюватися ферментами цитохрому P-450 в катехолові естрогени, такі як 2-гідроксиестрон та 4-гідроксиестрон, або в естріол. Обидва ці перетворення відбуваються переважно в печінці. Естрон також може оборотно перетворюватися на естрадіол за допомогою 17β-гідроксистероїддегідрогенази.[1] Період напіввиведення естрону з крові становить приблизно від 10 до 70 хвилин, і подібний до періоду напіввиведення естрадіолу.[23][24]

Виділення

Естрон виводиться з сечею у формі кон'югатів естрону, таких як естрону сульфат.[1] Після внутрішньовенного введення міченого естрону жінкам майже 90 % виводиться з сечею та калом протягом 4—5 днів. Ентерогепатична рециркуляція спричиняє затримку виведення естрону.[23] Це один із трьох основних типів естрогенів, який виробляється в різних частинах тіла, включаючи плаценту, яєчники та периферичні тканини.[25]

Токсичність

Коли естрон вживається занадто часто або у великих кількостях, це може спричинити токсичність, що призводить до таких симптомів, як нудота та блювання. Естрон слід зберігати в оригінальній упаковці або контейнері, щоб зберегти його якість та ефективність.[25]

Хімічні властивості

Естрон, також відомий як естра-1,3,5(10)-трієн-3-ол-17-он — це природний стероїд групи естранів з подвійними зв'язками в положеннях C1, C3 та C5, гідроксильною групою в положенні C3, та кетонною групою в положенні C17. Назва «естрон» походить від хімічних термінів «естра-1,3,5(10)-трієн» та «кетон».

Хімічна формула естрону — C18H22O2, а його молекулярна маса — 270,366 г/моль. Це білий твердий кристалічний порошок без запаху з температурою плавлення 254,5 °C (490 °F) та питомою вагою 1,23.[26][27] Естрон горючий за високих температур, утворюючи монооксид вуглецю (CO) та вуглекислий газ (CO2).[26]

Медичне використання

Естрон був доступний як ін'єкційний естроген для медичного застосування, наприклад, у гормональній терапії симптомів менопаузи, але він здебільшого знятий з ринку.[28]

Естрон, як частина замісної гормональної терапії, часто використовується для лікування симптомів, спричинених дефіцитом естрогенів, у жінок у перименопаузі та постменопаузі. Ця терапія спрямована на покращення загального здоров'я, та полегшення симптомів менопаузи, пов'язаних з дисбалансом естрогенів. Крім того, естрон та інші естрогени використовуються для профілактики остеопорозу у жінок у постменопаузі, які мають високий ризик переломів та не переносять альтернативні ліки. Естрогени ефективно поглинаються організмом, а потім інактивуються в печінці, що робить їх ефективними в замісній гормональній терапії та профілактиці остеопорозу.[25]

Протипоказання

Застосування естрону має кілька протипоказань, зокрема гіперчутливість, наявність в анамнезі деяких видів раку, інсульт, венозну тромбоемболію, а також вагітність або годування груддю. Естрогени мають обрамлене застереження про необхідність використовувати їх у найнижчій ефективній дозі та протягом найкоротшого можливого періоду лікування, якщо вони використовуються окремо або з іншим гормоном класу прогестогенів.[29]

Рак молочної залози

Естрон протипоказаний жінкам з раком молочної залози або підозрою на нього. Застосування естрогенів має обрамлене застереження щодо раку молочної залози для жінок у постменопаузі, оскільки це може збільшити ризик розвитку інвазивного раку молочної залози.[30] Жінки з раком молочної залози мають підвищений ризик гіперкальціємії та метастазів у кістки під час прийому естрогенів.[31] У жінок у постменопаузі з раком молочної залози може розвиватися стареча немічність, коли відбуваються зміни рівня гормонів у крові, включаючи підвищений рівень естрону. Естрон, основний тип естрогену, що виробляється у жінок у постменопаузі, спостерігався у вищих концентраціях порівняно зі стандартними рівнями у тих, хто мали початкові ознаки немічності, та у тих, у кого були всі ознаки старечої немічності.[32]

Венозна тромбоемболія

Ризик венозної тромбоемболії підвищується у тих, хто приймає естрогени, а ті, хто мав або має в анамнезі венозну тромбоемболію, мають більший ризик рецидиву тромбоемболії при застосуванні естрогенів.[30][33] Застосування естрогенів протягом 3 тижнів після пологів може збільшити ризик розвитку венозної тромбоемболії.[34] Ризик розвитку первинної венозної тромбоемболії також підвищується при сімейному анамнезі, генетичних мутаціях: фактор V Лейдена та протромбін-G20210A, а також під час вагітності та післяпологового періоду при застосуванні естрогенів.[35]

Грудне вигодовування

Використання естрогенів може вплинути на здатність до грудного вигодовування та змінити склад грудного молока. Естрогени використовувалися для пригнічення лактації, що може призвести до скорочення загальної тривалості лактації та зменшення обсягу або неможливості вироблення грудного молока. Також спостерігалося, що склад виробленого грудного молока відрізнявся, що призвело до зниження концентрації білків у молоці. У дітей, матері яких приймали естрогени під час грудного вигодовування, спостерігався повільніший набір ваги.[34]

Побічні ефекти

Поширені

Низка поширених побічних ефектів, що спостерігаються при застосуванні естрогенів, включають: набряк грудей, чутливість грудей, вагінальний свербіж, патологічні маткові кровотечі, збільшення ваги, випадіння волосся, жовтяницю та анафілаксію.[36]

Інші побічні ефекти

Іншими побічними ефектами, що спостерігаються при застосуванні естрогенів, є: підвищений ризик венозної тромбоемболії, інсульту, раку молочної залози, гіпертензії та вагініту.[29][36]

Історія

Естрон був першим відкритим стероїдним гормоном.[37][38] Його відкрили в 1929 році незалежно американські вчені Едвард Дойзі та Едгар Аллен і німецький біохімік Адольф Бутенандт, хоча Дойзі та Аллен виділили його за 2 місяці до Бутенандта.[37][39][40] Вони виділили та очистили естрон у кристалічній формі з сечі вагітних жінок.[39][40][41] Дойзі та Аллен назвали його «телін», тоді як Бутенандт назвав його «прогінон», і згодом у своїй другій публікації про цю речовину називав його «фолікулін».[40][42] Пізніше, в 1939 році, Бутенандт був удостоєний Нобелівської премії за виділення естрону, та свою роботу про статеві гормони загалом.[41][43] Молекулярна формула естрону стала відомою до 1931 року[44], а його хімічна структура була визначена Бутенандтом до 1932 року.[40][39] Після з'ясування його структури естрон також називали «кетогідроксиестрином» або «оксогідроксиестрином»[45][46], а назва «естрон», на основі його кетонної групи C17, була офіційно встановлена ​​в 1932 році на першому засіданні Міжнародної конференції зі стандартизації статевих гормонів у Лондоні.[47][48]

Частковий синтез естрону з ергостеролу був здійснений Расселом Ерлом Маркером у 1936 році, і це був перший хімічний синтез естрону.[49][50] Альтернативний частковий синтез естрону з холестерину за допомогою дегідроепіандростерону був розроблений Гансом Герлоффом Інгоффеном та Вальтером Гольвеґом у 1939 або 1940 році[49], а повний синтез естрону був здійснений Аннером та Мішером у 1948 році.[48]

Схвалення

FDA схвалило естрон на основі його безпеки та ефективності відповідно до правил, викладених у розділі 505 Федерального закону про харчові продукти, ліки та косметику.[25]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Kuhl H (серпень 2005). Pharmacology of estrogens and progestogens: influence of different routes of administration. Climacteric. 8 (Suppl 1): 3—63. doi:10.1080/13697130500148875. PMID 16112947. (англ.)
  2. ↑ а б Hornstein T, Schwerin JL (1 січня 2012). Biology of Women. Cengage Learning. с. 369–. ISBN 978-1-285-40102-7. (англ.)
  3. ↑ а б van Keep PA, Utian WH, Vermeulen A (6 грудня 2012). The Controversial Climacteric: The workshop moderators' reports presented at the Third International Congress on the Menopause, held in Ostend, Belgium, in June 1981, under the auspices of the International Menopause Society. Springer Science & Business Media. с. 92. ISBN 978-94-011-7253-0. (англ.)
  4. ↑ Chervenak J (жовтень 2009). Bioidentical hormones for maturing women. Maturitas. 64 (2): 86—89. doi:10.1016/j.maturitas.2009.08.002. PMID 19766414.
  5. ↑ а б в Escande A, Pillon A, Servant N, Cravedi JP, Larrea F, Muhn P, Nicolas JC, Cavaillès V, Balaguer P (травень 2006). Evaluation of ligand selectivity using reporter cell lines stably expressing estrogen receptor alpha or beta. Biochemical Pharmacology. 71 (10): 1459—1469. doi:10.1016/j.bcp.2006.02.002. PMID 16554039. (англ.)
  6. ↑ Ruggiero RJ, Likis FE (2002). Estrogen: physiology, pharmacology, and formulations for replacement therapy. Journal of Midwifery & Women's Health. 47 (3): 130—138. doi:10.1016/s1526-9523(02)00233-7. PMID 12071379. (англ.)
  7. ↑ Labhart A (6 грудня 2012). Clinical Endocrinology: Theory and Practice. Springer Science & Business Media. с. 548–. ISBN 978-3-642-96158-8. (англ.)
  8. ↑ Fishman J, Martucci CP (1980). New Concepts of Estrogenic Activity: The Role of Metabolites in the Expression of Hormone Action. У Pasetto N, Paoletti R, Ambrus JL (ред.). The Menopause and Postmenopause. Springer. с. 43—52. doi:10.1007/978-94-011-7230-1_5. ISBN 978-94-011-7232-5. (англ.)
  9. ↑ Prossnitz ER, Arterburn JB (липень 2015). International Union of Basic and Clinical Pharmacology. XCVII. G Protein-Coupled Estrogen Receptor and Its Pharmacologic Modulators. Pharmacological Reviews. 67 (3): 505—540. doi:10.1124/pr.114.009712. PMC 4485017. PMID 26023144. (англ.)
  10. ↑ а б в г Selby P, McGarrigle HH, Peacock M (березень 1989). Comparison of the effects of oral and transdermal oestradiol administration on oestrogen metabolism, protein synthesis, gonadotrophin release, bone turnover and climacteric symptoms in postmenopausal women. Clinical Endocrinology. 30 (3): 241—249. doi:10.1111/j.1365-2265.1989.tb02232.x. PMID 2512035. (англ.)
  11. ↑ а б в г Powers MS, Schenkel L, Darley PE, Good WR, Balestra JC, Place VA (серпень 1985). Pharmacokinetics and pharmacodynamics of transdermal dosage forms of 17 beta-estradiol: comparison with conventional oral estrogens used for hormone replacement. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 152 (8): 1099—1106. doi:10.1016/0002-9378(85)90569-1. PMID 2992279. (англ.)
  12. ↑ а б в Fåhraeus L, Larsson-Cohn U (грудень 1982). Oestrogens, gonadotrophins and SHBG during oral and cutaneous administration of oestradiol-17 beta to menopausal women. Acta Endocrinologica. 101 (4): 592—596. doi:10.1530/acta.0.1010592. PMID 6818806. (англ.)
  13. ↑ Wright JV (грудень 2005). Bio-identical steroid hormone replacement: selected observations from 23 years of clinical and laboratory practice. Annals of the New York Academy of Sciences. 1057 (1): 506—524. Bibcode:2005NYASA1057..506W. doi:10.1196/annals.1356.039. PMID 16399916. (англ.)
  14. ↑ Friel PN, Hinchcliffe C, Wright JV (березень 2005). Hormone replacement with estradiol: conventional oral doses result in excessive exposure to estrone. Alternative Medicine Review. 10 (1): 36—41. PMID 15771561. (англ.)
  15. ↑ De Lignieres B, Basdevant A, Thomas G, Thalabard JC, Mercier-Bodard C, Conard J, Guyene TT, Mairon N, Corvol P, Guy-Grand B (березень 1986). Biological effects of estradiol-17 beta in postmenopausal women: oral versus percutaneous administration. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 62 (3): 536—541. doi:10.1210/jcem-62-3-536. PMID 3080464. (англ.)
  16. ↑ Kloosterboer HJ, Schoonen WG, Verheul HA (11 квітня 2008). Proliferation of Breast Cells by Steroid Hormones and Their Metabolites. У Pasqualini JR (ред.). Breast Cancer: Prognosis, Treatment, and Prevention. CRC Press. с. 343—366. ISBN 978-1-4200-5873-4. (англ.)
  17. ↑ Sasson S, Notides AC (липень 1983). Estriol and estrone interaction with the estrogen receptor. II. Estriol and estrone-induced inhibition of the cooperative binding of [3H]estradiol to the estrogen receptor. The Journal of Biological Chemistry. 258 (13): 8118—8122. doi:10.1016/S0021-9258(20)82036-5. PMID 6863280. (англ.)
  18. ↑ Lundström E, Conner P, Naessén S, Löfgren L, Carlström K, Söderqvist G (2015). Estrone - a partial estradiol antagonist in the normal breast. Gynecological Endocrinology. 31 (9): 747—749. doi:10.3109/09513590.2015.1062866. PMID 26190536. (англ.)
  19. ↑ Häggström M, Richfield D (2014). Diagram of the pathways of human steroidogenesis. WikiJournal of Medicine. 1 (1). doi:10.15347/wjm/2014.005. ISSN 2002-4436.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  20. ↑ Kuhl H (2005). Pharmacology of estrogens and progestogens: influence of different routes of administration (PDF). Climacteric. 8 (Suppl 1): 3—63. doi:10.1080/13697130500148875. PMID 16112947. (англ.)
  21. ↑ Jameson JL, De Groot LJ (18 травня 2010). Endocrinology – E-Book: Adult and Pediatric. Elsevier Health Sciences. с. 2813–. ISBN 978-1-4557-1126-0. (англ.)
  22. ↑ Buchsbaum HJ (6 грудня 2012). The Menopause. Springer Science & Business Media. с. 62, 64. ISBN 978-1-4612-5525-3. (англ.)
  23. ↑ а б Dorfman RI. Steroid Hormone Metabolism. Radioactive Isotopes in Physiology Diagnostics and Therapy / Künstliche Radioaktive Isotope in Physiologie Diagnostik und Therapie. Springer. с. 1223—1241. doi:10.1007/978-3-642-49761-2_39. ISBN 978-3-642-49477-2. (нім.)
  24. ↑ Sandberg AA, Slaunwhite WR (серпень 1957). Studies on phenolic steroids in human subjects. II. The metabolic fate and hepato-biliary-enteric circulation of C14-estrone and C14-estradiol in women. The Journal of Clinical Investigation. 36 (8): 1266—1278. doi:10.1172/JCI103524. PMC 1072719. PMID 13463090. (англ.)
  25. ↑ а б в г Estrogen. PubChem. U.S. National Library of Medicine. (англ.)
  26. ↑ а б Material Safety Data Sheet Estrone (PDF). ScienceLab.com. Процитовано 21 лютого 2013. (англ.)
  27. ↑ Estrone -PubChem. National Center for Biotechnology Information. Процитовано 6 вересня 2009. (англ.)
  28. ↑ Drugs@FDA: FDA Approved Drug Products. (англ.)
  29. ↑ а б Cusi K, Isaacs S, Barb D, Basu R, Caprio S, Garvey WT, Kashyap S, Mechanick JI, Mouzaki M, Nadolsky K, Rinella ME, Vos MB, Younossi Z (травень 2022). American Association of Clinical Endocrinology Clinical Practice Guideline for the Diagnosis and Management of Nonalcoholic Fatty Liver Disease in Primary Care and Endocrinology Clinical Settings: Co-Sponsored by the American Association for the Study of Liver Diseases (AASLD). Endocrine Practice. 28 (5): 528—562. doi:10.1016/j.eprac.2022.03.010. PMID 35569886. (англ.)
  30. ↑ а б Crandall CJ, Hovey KM, Andrews CA, Chlebowski RT, Stefanick ML, Lane DS, Shifren J, Chen C, Kaunitz AM, Cauley JA, Manson JE (січень 2018). Breast cancer, endometrial cancer, and cardiovascular events in participants who used vaginal estrogen in the Women's Health Initiative Observational Study. Menopause. 25 (1): 11—20. doi:10.1097/GME.0000000000000956. PMC 5734988. PMID 28816933. (англ.)
  31. ↑ ((The NAMS 2017 Hormone Therapy Position Statement Advisory Panel)) (липень 2017). The 2017 hormone therapy position statement of The North American Menopause Society. Menopause. 24 (7): 728—753. doi:10.1097/GME.0000000000000921. PMID 28650869. (англ.)
  32. ↑ García-Sánchez J, Mafla-España MA, Tejedor-Cabrera C, Avellán-Castillo O, Torregrosa MD, Cauli O (березень 2022). Plasma Aromatase Activity Index, Gonadotropins and Estrone Are Associated with Frailty Syndrome in Post-Menopausal Women with Breast Cancer. Current Oncology. 29 (3): 1744—1760. doi:10.3390/curroncol29030144. PMC 8947022. PMID 35323344.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  33. ↑ Different kinds of oral contraceptive pills in polycystic ovary syndrome: a systematic review and meta-analysis. academic.oup.com. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
  34. ↑ а б Contraceptives, Oral, Combined, Drugs and Lactation Database (LactMed®), Bethesda (MD): National Institute of Child Health and Human Development, 2006, PMID 30000354, процитовано 31 липня 2023 (англ.)
  35. ↑ van Vlijmen EF, Veeger NJ, Middeldorp S, Hamulyák K, Prins MH, Büller HR, Meijer K (серпень 2011). Thrombotic risk during oral contraceptive use and pregnancy in women with factor V Leiden or prothrombin mutation: a rational approach to contraception. Blood. 118 (8): 2055—61, quiz 2375. doi:10.1182/blood-2011-03-345678. PMID 21659542. (англ.)
  36. ↑ а б Delgado BJ, Lopez-Ojeda W (2023). Estrogen. StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. PMID 30855848. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
  37. ↑ а б Bullough VL (19 травня 1995). Science In The Bedroom: A History Of Sex Research. Basic Books. с. 128–. ISBN 978-0-465-07259-0. (англ.)
  38. ↑ Nielsch U, Fuhrmann U, Jaroch S (30 березня 2016). New Approaches to Drug Discovery. Springer. с. 7–. ISBN 978-3-319-28914-4. (англ.)
  39. ↑ а б в Parl FF (2000). Estrogens, Estrogen Receptor and Breast Cancer. IOS Press. с. 4—5. ISBN 978-0-9673355-4-4. (англ.)
  40. ↑ а б в г Laylin JK (30 жовтня 1993). Nobel Laureates in Chemistry, 1901–1992. Chemical Heritage Foundation. с. 255–. ISBN 978-0-8412-2690-6. (англ.)
  41. ↑ а б Greenberg A (14 травня 2014). Chemistry: Decade by Decade. Infobase Publishing. с. 127–. ISBN 978-1-4381-0978-7. (англ.)
  42. ↑ Labhart A (6 грудня 2012). Clinical Endocrinology: Theory and Practice. Springer Science & Business Media. с. 511–. ISBN 978-3-642-96158-8. (англ.)
  43. ↑ Rooke T (1 січня 2012). The Quest for Cortisone. MSU Press. с. 54–. ISBN 978-1-60917-326-5. (англ.)
  44. ↑ Loriaux DL (23 лютого 2016). Russel Earl Marker (1902–1995) - The Mexican Yam. A Biographical History of Endocrinology. Wiley. с. 345–. ISBN 978-1-119-20247-9. (англ.)
  45. ↑ Campbell AD (1933). Concerning Placental Hormones and Menstrual Disorders. Annals of Internal Medicine. 7 (3): 330. doi:10.7326/0003-4819-7-3-330. ISSN 0003-4819. (англ.)
  46. ↑ Fluhmann CF (листопад 1938). Estrogenic Hormones: Their Clinical Usage. California and Western Medicine. 49 (5): 362—366. PMC 1659459. PMID 18744783. (англ.)
  47. ↑ Fritz MA, Speroff L (28 березня 2012). Clinical Gynecologic Endocrinology and Infertility. Lippincott Williams & Wilkins. с. 750–. ISBN 978-1-4511-4847-3. (англ.)
  48. ↑ а б Oettel M, Schillinger E (6 жовтня 2012). Estrogens and Antiestrogens I: Physiology and Mechanisms of Action of Estrogens and Antiestrogens. Springer Science & Business Media. с. 2–. ISBN 978-3-642-58616-3. (англ.)
  49. ↑ а б Watkins ES (6 березня 2007). Beginnings. The Estrogen Elixir: A History of Hormone Replacement Therapy in America. JHU Press. с. 21–. ISBN 978-0-8018-8602-7. (англ.)
  50. ↑ Pincus G, Thimann KV (2 грудня 2012). The Hormones V1: Physiology, Chemistry and Applications. Elsevier. с. 360–. ISBN 978-0-323-14206-9. (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).