Ерхард Шмідт

Ерхард Шмідт
Народився	13 січня 1876[1][2][3]  Тарту, Ліфляндська губернія, Російська імперія[4]
Помер	6 грудня 1959[4][5] (83 роки)  Берлін[4]
Поховання	Alter Friedhof Potsdamd[6]
Країна	НДР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма Геттінгенський університет Дерптський імператорський університетd
Галузь	функціональний аналіз
Заклад	Цюрихський університет Боннський університет Університет Ерлангена—Нюрнберга Вроцлавський університет HU Berlin
Науковий ступінь	доктор габілітований (1906) і докторський ступінь (1905)
Науковий керівник	Давид Гільберт[7]
Вчителі	Герман Шварц
Аспіранти, докторанти	Сальомон Бохнер[8] Лотар Коллатц[9] Martin Kneserd[10] Гайнц Гопф[11] Ебергард Гопф[12] Alexander Dinghasd[13] Helmut Wielandtd[14] Günther Ludwigd[15] Michael Golombd[16] Rudolf Iglischd[17] Ріхард Брауер[18] Alfred Brauerd[18] Wilhelm Spechtd[18] Günther Ludwigd[18] Erich Rothed[18] Rudolf Kochendörfferd[18] Jürgen Schmidtd[18] Guido Hoheiseld[18] Eberhard Melchiord[18] Felix Behrendd[18] Arnold Scholzd[18] Erich Bessel-Hagend[18] Erika Pannwitzd[18] Dora Prölßd[18] Max Wernickd[18] Franz Herbstd[18] Anneliese Hünked[18] Chi-Siang Chend[18] Olaf Helmer-Hirschbergd[18] Rudolf Iglischd[18] Ralf Lohand[18] Otto Lucked[18] Heinz Liermannd[18] Juho Mauri Angervod[18] Ingeborg Kraftd[18] Maximilian Mathiasd[18] Werner Schulzd[18] Fritz Dueballd[18] Artur Bischofd[18] Karl-Friedrich Kirsteind[18] Heinz Westphald[18] Alfred Max Helmut Stöhrd[18] Orhan Hamdi-Alisbahd[18] Olga Polossuchind[18] Elisabeth Müllerd[18]
Членство	Прусська академія наук Баварська академія наук
Батько	Олександр Олександрович Шмідтd
Нагороди
Ерхард Шмідт у Вікісховищі

Ергард Шмідт (нім. Erhard Schmidt; 1 липня 1876, Дерпт, Естонія — 6 грудня 1959, Берлін) — німецький математик, що працював переважно у сфері функціонального аналізу.

Шмідт був сином професора фізіології в Дерпті Олександра Шмідта, дослідника процесів згортання крові.

Після відвідування середньої школи в Дерпті та Ризі він вивчав математику спочатку в Дерпті, а потім у Берліні у Германа Амандуса Шварца та в Геттінгені у Давида Гільберта, де отримав ступінь доктора в 1905 році, захистивши дисертацію про інтегральні рівняння (нім. Entwickelung willkürlicher Functionen nach Systemen vorgeschriebener). Гільберт був у розпалі своєї програми розробки основ того, що зараз називається функціональним аналізом, і Шмідт став одним із його найважливіших співробітників.

У 1906 році він хабілітувався в Бонні у Едуарда Студі, а потім поїхав до Берліна (1908), Ерлангена та Бреслау як професор, де він став наступником Шварца в 1917 році. Людвіг Бібербах та Іссай Шур, які були призначені незабаром після цього на кафедру прикладної математики, створенної за ініціативою Шмідта. Берлін був одним із центрів тяжіння для математики в Німеччині в 1920-х роках. У 1929—1930 роках — ректор Берлінського університету. Він був не тільки хорошим організатором, але й успішним і надихаючим учителем, про що свідчить Гайнц Гопф, який слухав його в Бреслау в 1917 році, а потім навчався у нього у Берліні. У 1950 році він вийшов на пенсію, але залишався директором Науково-дослідного інституту математики Німецької академії наук у Берліні до 1958 року. Він був одним із засновників двох важливих німецьких журналів: Mathematical Journal (1918) і Mathematical News (1948).

У 1927 і 1928 роках і знову з 1935 по 1936 рік він був президентом Німецького математичного товариства, а в 1936 році очолював німецьку делегацію на Міжнародному математичному конгресі в Осло. З 1918 член Прусської академії наук, в 1942 обраний членом-кореспондентом Баварської академії наук. У 1956 році був прийнятий членом-кореспондентом Академії наук.

Шмідт вважається одним із засновників функціонального аналізу, від нього походять багато понять у теорії гільбертових просторів, що виникли в результаті дослідження інтегральних рівнянь у школі Гільберта. Він значно спрощує уявлення Гільберта та Івара Фредгольма, а також має справу з нелінійними інтегральними рівняннями. Метод ортонормування Грама-Шмідта відомий розробкою ортонормованої системи власних функцій.

Шмідт також працював над аналітичною теорією чисел, топологією (нове просте доведення теореми Джордана про криву, звіти про засідання Preuss.Akad.Wiss. 1923) і останнім часом з 1939 року над ізопериметричними проблемами в геометрії. У ранніх працях він також мав справу з визначенням термінів змісту та довжини кривих в аналізі.

З 1909 року він був одружений з Бертою фон Бергманн, яка померла в 1916 році, народивши третього сина.