Енеа Мазьєро
 Енеа Мазьєро
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Енеа Мазьєро в «Сампдорії» у сезоні 1964/65 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 8 грудня 1933 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Лоніго, Королівство Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 31 березня 2009 (75 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мілан, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст |
176 см  | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага |
79 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
 Італія Королівство Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ?-1951 |
«Лоніго» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Енеа Мазьєро (італ. Enea Masiero, 8 грудня 1933, Лоніго — 31 березня 2009, Мілан) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Більшу частину кар'єри виступав за «Інтернаціонале», з яким став чемпіоном Італії та володарем Кубка європейських чемпіонів УЄФА.
Ігрова кар'єра
Народився 8 грудня 1933 року в місті Лоніго. Вихованець футбольної школи клубу «Лоніго». У дорослому футболі дебютував 1951 року виступами за команду «Марцотто Вальданьйо», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 88 матчах та забивши п'ять голів у Серії B[1].
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1955 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, з 1955 по 1964 рік, зігравши 168 офіційних матчів, у яких він забив 12 голів в усіх турнірах[2]. Дебютував 18 вересня 1955 року в домашньому матчі чемпіонату проти «Новари», який завершився перемогою з рахунком 2:0[3]. Його найбільший успіх прийшов у сезоні Серії А 1962/63, коли «Інтер» посів перше місце в турнірній таблиці, на чотири очки випереджаючи «Ювентус», та виграв свій восьмий титул чемпіона Італії. Як чемпіони, вони кваліфікувалися до Кубка європейських чемпіонів наступного сезону, де дійшли до фіналу, у якому перемогли іспанський «Реал Мадрид» з рахунком 3:1, однак Мазьєро не грав у фінальній грі у Відні. Його останній виступ за «нерадзуррі» відбувся у Кубку Італії 11 червня 1964 року проти «Торіно»[4].
Після відходу з міланського «Інтера» в 1964 році Енеа Мазьєро перейшов до «Сампдорії», де продовжив свою кар'єру в Серії А. Протягом сезону 1964/65 років він зіграв за клуб 30 матчів, зробивши свій внесок у збережені командою прописки в еліті. У наступному сезоні 1965/66 років у «Сампдорії» Масьєро взяв участь у 27 матчах і не забив жодного голу, а його команда вилетіла до Серії В.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Марцотто Вальданьйо», у складі якої вже виступав раніше. Повернувся до неї 1967 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1968.
Кар'єра тренера
Мазієро продовжував займатися футболом після завершення кар'єри, повернувшись до «Інтернаціонале» як тренер молодіжної команди, а потім двічі керував першою командою. Він замінив свого колишнього товариша по команді Джованні Інверніцці протягом сезону 1972/73, а потім і Еленіо Ерреру в останніх матчах сезону 1973/74, обидва рази фінішувавши четвертим у Серії А та вильотом у півфіналі Кубка Італії. Всього він керував міланцями у 32 матчах, в яких здобув 15 перемог, 9 нічиїх та 8 поразок[5].
Після роботи в «Інтері» Мазьєро тренував «Салернітану» у сезоні 1977/78 в Серії С, а потім «Сольб'ятезе» у сезоні 1978/79. У 1980 році він недовго очолював футбольний клуб «Лугано» у швейцарській Суперлізі, що стало його єдиною роботою поза межами Італії. Надалі він очолював «Бриндізі» (1981/82) та «Мантову» (1982/83), обидва в Серії С.
В останні роки життя Мазієро повернувся до міланського «Інтернаціонале» як головний тренер молодіжної команди у сезоні 1991/92, зосередившись на розвитку молодих талантів, перш ніж завершити активну тренерську кар'єру. Він залишався пов'язаним з клубом на посаді консультанта до 2000-х років, роблячи свій внесок у скаутську роботу[6].
Помер 31 березня 2009 року на 76-му році життя у місті Мілан[7].
Титули і досягнення
Чемпіон Італії (1):
Володар Кубка європейських чемпіонів УЄФА (1):
Примітки
- ↑ Enea Masiero. Curva Nord (it-IT) . 15 червня 2010. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Enea Masiero | Players | F.C. Internazionale | inter.it. Inter - inter.it | I M Inter Milano. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ L'Inter piange Enea Masiero. FC Inter News (італ.). Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Enea Masiero - Una vita per il calcio. paolomariaconiglios JimdoPage! (it-IT) . Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Enea Masiero. Inter - inter.it | I M Inter Milano. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ L'INTER SE SOUVIENT DU GRAND ENEA MASIERO. internazionale.fr (fr-FR) . 4 квітня 2009. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Morto Enea Masiero, aveva 75 anni. www.lagazzettadelmezzogiorno.it (італ.). 1 квітня 2009. Процитовано 3 березня 2026.
Посилання
- Енеа Мазьєро на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Тренерська кар'єра на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Енеа Мазьєро на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).