YaChudo

Ел Джолсон

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Ел Джолсон
англ. Al Jolson Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'яангл. Asa Yoelson Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження26 травня 1886[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСереджиусd, Ковенський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті23 жовтня 1950[1][2][…] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіСан-Франциско, США[4][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертіінфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМеморіальний парк Гілсайдd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1897 — 1950
Громадянство Російська імперія
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїактор, кіноактор, співак, джазмен, актор театру, комік, пісняр, артист водевілю, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриджаз, блюз, Реґтайм, поп, водевіль і традиційна попмузика Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімиAl Jolson Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоTemple Israel of Hollywoodd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяРеспубліканська партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладWarner Brothers Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиDecca Records і Victor Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У шлюбі зРубі Кілер і Erle Krasnad Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриHarry Jolsond Редагувати інформацію у Вікіданих
jolson.org Редагувати інформацію у Вікіданих
WS: Твори у Вікіджерелах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ел Джолсон (англ. Al Jolson справжнє ім'я Аса Йоелсон; 26 травня 1886 — 23 жовтня 1950) — американський естрадний співак і кіноактор, який стояв біля витоків популярної музики США[7][8].

Біографія

Народився в литовському містечку Середник і мав ім'я Аса Йоелсон. Джолсон не знав дати свого народження, оскільки в той час у цьому регіоні не велося обліку народжень, і він від при переїзді вказав свій приблизний рік народження — 1885[9]. Незабаром його сім'я емігрувала в США, де батько Аси став рабином в одній з синагог Вашингтона. Написання прізвища було змінено на Джолсон. Під час Іспано-американської війни Ел з братом виступали з музичними ревю для солдатів діючої армії. У грудні 1911 року в продаж надійшла його перша платівка — точне число і обсяги продажів його платівок досі не встановлені.

На початку XX століття Джолсон розробив фірмові риси свого сценічного стилю: псевдооперну манеру виконання, експресивну жестикуляцію, невимушене спілкування з аудиторією, вкраплення художнього свисту. Обравши собі амплуа артиста менестрель-шоу, він на свої виступи виходив в гримі «блекфейс»[10]. Його гаслом була фраза: «Ви ще навіть нічого не чули!» («You is not heard nothin 'yet!»). До двадцятих років вся Америка говорила про харизму молодого виконавця[11]; його дар встановити психологічний контакт з будь-якою аудиторією відзначав у своїх спогадах Чарлі Чаплін.

Ел Джолсон у «блекфейсі» в фільмі «Співак джазу»

У 1920-ті роки шоу і мюзикли Джолсона (деякі з них на музику Джорджа Гершвіна) славилися однією з головних родзинок нью-йоркського Бродвею. Його вистави — вперше в історії театру — переривалися вигуками захоплення з боку аудиторії, тривалість яких досягала сорока п'яти хвилин, а окремі пісні (такі як «Avalon») виконувалися надалі багатьма іншими артистами. Наприклад варто відзначити їх спільну роботу з юною іспанською співачкою Кончею Пікер.

У 1927 році Джолсону вдалося завоювати набагато ширшу аудиторію — він зіграв головну роль в фільмі «Співак джазу»[12] — першому звуковому фільмі, який за касовими зборами обійшов кращі зразки німого кіно. Попри назву стрічки, до джазу джолсонівська манера співу мала дуже опосередкований стосунок — джерелом його натхнення був водевіль рубежу століть. З 1928 по 1940 рік Ел Джолсон був одружений з акторкою Рубі Кілер.

У тридцяті роки виступи з зачорненим гримом обличчям вийшли з моди: прихильників цієї техніки звинувачували в латентному расизмі. Головним кумиром молоді 1930-х років був менш сентиментальний і мелодраматичний Бінг Кросбі. 1940 року старіючий Джолсон пішов з бродвейських підмостків працювати на радіо. У роки війни він частенько їздив на фронт і виступав перед солдатами з метою підйому бойового духу. Під кінець війни співак захворів на малярію і повинен був припинити фронтові гастролі.

Джолсон був одним з найбільш вікових виконавців, що їздили на фронт співати для солдатів під час Другої світової війни. До початку вступу США у війну Джолсон було 55 років. Крім того, він один з небагатьох американських артистів, які виступали на заходах військових концертів в обох світових війнах.

Попри спад популярності, Джолсону вдалося привернути увагу молодого покоління американців, коли в 1946 році на екрани вийшов музичний байопік «Історія Джолсона», присвячений його життю і творчості[13]. Виконавець ролі Джолсона в цьому фільмі був представлений до премії «Оскар». Незабаром вийшло й продовження — фільм «Джолсон знову співає» з'явився на екранах в 1949 році[14].

У 1950 році Джолсон помер від обширного серцевого нападу[15]. На Голлівудській «Алеї слави» є три зірки в пам'ять про «найбільшого естрадного артиста світу», як величала Джолсона американська преса[16]. За внесок в розвиток індустрії кіно — 6600, за внесок в розвиток індустрії радіо — 6700, і за внесок у розвиток індустрії музики — 1700.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118864270 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/biography/jolson.html
  6. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  7. ↑ Moss, Robert F. (20 жовтня 2000). Was Al Jolson 'Bamboozled'?. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 22 вересня 2018.
  8. ↑ Rogin, Michael (Весна 1992). Blackface, White Noise: The Jewish Jazz Singer Finds His Voice. Critical Inquiry. University of Chicago Press. 18 (3): 417—453. doi:10.1086/448640. JSTOR 1343811.
  9. ↑ Freedland, Michael. Al Jolson. W.H. Allen. с. 17—18.
  10. ↑ Oberfirst, 1980, с. 61—80.
  11. ↑ Bainbridge, Beryl (2005). Front row: Evenings at the Theatre. London: Continuum. с. 109. ISBN 9780826482785.
  12. ↑ Eyman, Scott (1997). The Speed of Sound: Hollywood and the Talkie Revolution, 1926–1930. Simon & Schuster. с. 98. ISBN 978-0-684-81162-8.
  13. ↑ «A Tribute by Larry Parks» [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.], Jolsonville.net; accessed October 6, 2014.
  14. ↑ Goldman, Herbert G., Jolson — the Legend Comes to Life (1988), Oxford Univ. Press, p. 287.
  15. ↑ Marilyn Monroe Dyed Here — More Locations of America's Pop Culture Landmarks by Chris Epting, p. 187.
  16. ↑ Stempel, Larry (2010). Showtime: A History of the Broadway Musical Theater. Norton. с. 152. ISBN 9780393929065.

Література

  • Oberfirst, Robert. Al Jolson: You Ain't Heard Nothin' Yet. — London : Barnes & Co, 1980.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).