YaChudo

Елс Аарне

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Елс Аарне
Elze Janovna Paemurru
Основна інформація
Повне ім'яЕльза Яновна Паемурру
Дата народження30 березня 1917[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняДимитрієвськ, нині Макіївка, Україна
Дата смерті14 червня 1995[1][2] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіТаллінн, Естонія
ПохованняМетсакальмісту Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоЕстонія
ПрофесіїКомпозиторка, піаністка та музична викладачка
ОсвітаЕстонська академія музики та театру[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЛемба Артур Густавович[3] і Артур Капп Редагувати інформацію у Вікіданих
ІнструментиФортепіано
ЗакладЕстонська академія музики та театру[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJaan Aarmannd Редагувати інформацію у Вікіданих

Елс Аарне (справжнє ім'я Ельза, у шлюбі Паемурру, повне ім'я Ельза Яновна Паемурру, естонською Elze Janovna Paemurru, 30 березня 1917, Димитрієвськ (нині Макіївка, Україна) - 14 червня 1995, Таллінн (Естонія) — естонська композиторка, піаністка та музична викладачка[4][5].

Біографія та родина

Батьками Ельзи Аарне були інженер-науковець Ян Аарманн та його дружина Марі Аарманн. 1939 року Ельза Аарне одружилася з трубачем та віолончелістом Мартом (Отто) Паемурру (31 травня 1908, Тойла, Естонія; - 6 листопада 1972, Таллінн, Естонія)[6]. У шлюбі народила двох дітей: Майта та Петера Паемурру (народилися 27 червня 1948). Петер Паемурру є відомим віолончелістом та диригентом.

Освіта та викладацька діяльність

Елс Аарне здобувала музичну освіту в Талліннській консерваторії. До 1939 року вона вивчала музичну педагогіку у Густава Ернесакса, до 1942 року — фортепіано у Теодора Лемби, а до 1946 року — композицію у Хейно Еллера[7]. З 1939 по 1945 рік працювала викладачкою фортепіано в Талліннській учительській семінарії, де також викладала теоретичні предмети[4]. З 1944 по 1974 рік Аарне викладала теорію музики та фортепіано в Талліннській державній консерваторії (нині Естонська академія музики та театру), де її чоловік також був викладачем[7][8]. Крім того, вона викладала в Талліннській музичній школі.[4]

Композиторська творчість

Елс Аарне відома передусім як композиторка. Вона є авторкою двох симфоній (1961, 1966), двох концертів для віолончелі (1974, 1980), концерту для контрабаса (1968), а також симфонічних поем та камерної музики. Серед її вокальних творів — кантати, зокрема «До батьківщини» (1939) та «Пісня наших днів» (1965), хори та пісні. У своїй творчості вона активно використовувала естонські народні мелодії та їх характерні лади, а також експериментувала з дванадцятитоновою технікою. Теми її хорових творів були різноманітними: праця, дім, природа, гумор та взаємостосунки[4].

Виконавська діяльність та інші види творчості

Аарне була концертною піаністкою. Вона виступала як солістка на прем'єрі свого фортепіанного концерту, а також як акомпаніаторка у різних камерних ансамблях. Її камерну музику виконували численні естонські музиканти, серед яких Ельза Маасік, Георг Отс, Маргарита Фойтес, Пееп Лассманн, а також її діти Майт та Петер Паемурру. Хорові твори Ельс Аарне виконувалися і продовжують виконуватися переважно естонськими хорами, а її оркестрову музику виконував ERSO. Серед диригентів, які виконували її твори, були Пауль Карп, Роман Мацов, Нееме Ярві, Пеетер Лільє, Юрі Альпертен та Олев Оя (народився 1935).

Крім того, Елс Аарне написала двотомну школу сольфеджіо (1960; 1962), яка набула широкого розповсюдження в Радянському Союзі. Вона також писала музичні огляди для газети «Sirp ja Vasar» («Серп і молот»), створювала радіопередачі про естонських виконавців та композиторів, займалася фотографією та знімала короткометражні фільми. Її короткометражний фільм «Азалія» був відзначений на конкурсі аматорських фільмів, так само як і деякі її фотографії на фотоконкурсах.[4]

Твори (вибірка)

Джерело: Eesti Entsüklopeedia [9]

  • Концерт для фортепіано з оркестром, op. 5; 1945
  • Malle sõbrad [Друзі Малле], Симфонічна сюїта в семи частинах, op. 31, 1951
  • Концертино для валторни та оркестру ре мінор, Op. 33; 1958
  • Симфонія № 1, Op. 38; 1961
  • Симфонія № 2, Op. 48; 1966; I.Andante tranquillo, II.Andante; III. Allegro risoluto
  • Концерт для контрабаса, op. 52; 1968 [10]
  • Балада для фортепіано з оркестром ор. 25, 1955
  • Балада для фортепіано з оркестром, ор. 54; 1969 рік
  • Увертюра ре мажор, Op. 55; 1969
  • Концерт для віолончелі № 1 ор. 59; 1974 рік
  • Концерт для віолончелі № 2 ор. 67; 1980 рік
  • Концерт для віолончелі № 3 ор. 80; 1987 рік
  • Чотири варіації на тему колискової «Ei taha veel magada» для фортепіано з оркестром
  • вальс

Хорові твори

  • Söerikastajad, кантата для чоловічого хору ор. 41
  • Сибірська балада для мішаного хору, Op. 76
  • «До батьківщини», кантата 1939
  • «Родина», кантата для хору та оркестру, текст: Е. Тарун, 1939
  • Laul mesilastest [«Пісня бджіл»] для чоловічого хору a cappella; Текст: Каарел Косен; 1948 рік
  • Співають вільні люди, кантата, текст: Д. Вараандій, 1949
  • «Пісня наших днів», кантата, 1965
  • Igatsus [The Cat], текст: Ellen Niit, для змішаного хору, 1966
  • та понад 20 інших хорових творів

Камерна музика

  • Поема для віолончелі та фортепіано, 1940 [5]
  • Фортепіанне тріо op. 6; 1946 рік; I. Allegro moderato ля мінор II. Анданте до мажор III. Allegro vivace E мажор [11]
  • Три п'єси для скрипки та фортепіано, op. 17, 1952 I Казка [5] II Імпровізація для скрипки та фортепіано [5] III Вальс для скрипки та фортепіано, 1952 [5]
  • Два естонські танці для скрипки та фортепіано (також у фортепіанній версії), 1954 [5]
  • П'ять легких п'єс для віолончелі та фортепіано, op. 36, 1960 [12] I Роздуми II Маленький марш III Канон IV Лірична мить V Гумореска
  • Авалугу [Вступний твір] для дев'яти валторн, 1963
  • Медитація для валторни та оркестру, op. 42, № 2. Обов'язковий твір на Державному конкурсі виконавців 1970 року.
  • Казки для контрабаса та фортепіано, Op. 43, 1963
  • Духовий квінтет, op. 50; 1965
  • Руно для віолончелі та фортепіано, 1969 [5]
  • Ноктюрн для віолончелі та фортепіано, 1970 [5]
  • Хоровод з опери «Мюстала» для віолончелі та фортепіано, 1972
  • Діалог для валторни та фортепіано Op. 42 № 3, 1972
  • Маленька прелюдія та фуга для віолончелі та фортепіано, 1974
  • Органна соната Op. 61; 1976
  • «Естонія»; Сюїта для двох фортепіано, op. 62; 1976
  • Соната для контрабаса, op. 63, 1976 OCLC 11286836
  • Балада для скрипки та віолончелі ор. 65, 1977
  • Капричіо для віолончелі соло, 1977 OCLC 28343841
  • Тріо для віолончелі, туби та фортепіано, Op. 68; 1976
  • Соната для віолончелі No 1; ор. 69; 1979 рік
  • Соната для віолончелі No 2; ор. 77; 1985 рік

Працює для голосу

Вона написала близько 10 пісенних циклів на тексти естонських поетів

  • Killukesi matkateedelt op. 37; цикл пісень для голосу та фортепіано; Таллінн; 1963 [13]
  • Вікеркаар ор. 45; Цикл пісень для сопрано або тенора і фортепіано; Таллінн; Eesti Raamat, 1967 [14]
  • «Кассікангас», шість пісень для голосу з акомпанементом віолончелі

фортепіанна музика

  • Дванадцять варіацій на тему Адольфа Ведро, 1939
  • Pioneeride matkapäev [Екскурсія піонерів], фортепіанний цикл op. 10; Таллінн; 1951 [5][15]
  • Вісім етюдів для початківців [5]
  • Сонатіна, 1961 [5]
  • Сім поліфонічних ескізів, 1961 [5]
  • Балада для фортепіано в чотири руки, 1962 [5]
  • Чотири контрасти, 1966 [5]
  • Імпровізація, 1967 [5]
  • Чотири контрасти, op. 39; Таллінн; 1970 [16]
  • Естонська сюїта для фортепіано в чотири руки, op. 62, 1976

Органна музика

  • Органна соната op. 61, 1976

Твори для духового оркестру

  • Адажіо для духового оркестру, 1955 [5]
  • Балтійська мора, мора світу, 1958
  • Каотус, op. 26 № 1
  • Балада для фортепіано та духового оркестру, Op. 54; 1969
  • Рахумері, симфонічна поема op. 32; 1958 [17]
  • Увертюра, op. 26; 1959
  • Sõpruse nimel [«Дружба»] для змішаного хору з оркестром, ор. 40 №1; 1962 рік
  • Monumendi ees для духового оркестру op. 40 № 2, Музичний образ, 1963
  • Мелодія, 1959
  • Увертюра, 1969
  • Кодумаа тідел

Записи (вибірка)

  • Концертино для валторни з оркестром ре мінор, ор. 33; Калле Кауксі, ріг; ЕРСО ; конд. Пітер Лільє ; 1990 рік; Melodia C10 30035 009.
  • Фортепіанний концерт № 1, ор. 5; Els Aarne, фортепіано; ЕРСО; Cond. Німе Ярві .
  • Симфонія No 2; ЕРСО; Режисер Німе Ярві.
  • Балада для фортепіано з оркестром; ор. 54; Текла Коха, фортепіано; ЕРСО; Cond. Яан Кяарамес.

Література

  • Е. Пілліруг: Els Aarne. In: Tiina Vabrit: Eesti tänase muusika loojaid [«Сучасні композитори Естонії»]. Таллінн 1985; (естонська)
  • Ельс Аарне. In: Tiina Mattisen, Ene Pilliroog, Mall Põldmäen: Eesti muusika biograafiline leksikon [«Естонський, музичний, біографічний лексикон»]. 2-ге видання. Таллінн 2008 (естонська)
  • Аарне, Елс. У: Аарон І. Коен: Міжнародна енциклопедія жінок-композиторів. Видавництво RR Bowker Company. Нью-Йорк/Лондон, 1981, ISBN 0-8352-1288-2, с. 1 (англійська) [7]
  • Арно Люкер: Ельс Аарне . у серії: Жінки-композиторки. Епізод 90: Ніхто не може цього пояснити . від 8 вересня 2021 року, на https://van-magazin.de/ [18]

Вебпосилання

  • [Архівовано [Дата відсутня], у www.ents.ee] (estnisch)
  • Els Aarne; Artikel über Els Aarne in der Eesti Entsüklopeedia EE [Estnische Enzyklopädie] (estnisch) mit Bild
  • Els Aarne Seite des Estonian Music Information Centre mit Biographie, Werksliste und Bild (englisch)
  • Klaviertrio op. 6 Artikel mit Geschichte und Analyse von Claus-Christian Schuster
  • Els Aarne Filmographie Seite der Estonian Film Database (estnisch)
  • Els Aarne – ein Neuling in unserer Familie der Komponisten. Artikel in der Zeitung Uudisleht [Rundschreiben] mit Interview und Bild der 23-jährigen Els Aarne vom 25. April 1940 (estnisch)
  • Lieder von Els Aarne Musikbeispiel aus dem Archiv des Estnischen Rundfunks ERR, 1983: Helgi Sallo; Sopran; Els Aarne Klavier; Ivo Juul, Cello; Ab 1:48 bis 5:37 Els Aarne: Külma päikese laulud; Ab 5:38 bis 7.34 Els Aarne: Vaid hetk on aega

Посилання

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1033332445 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Musicalics
  3. ↑ а б в Baker's Biographical Dictionary of Musicians — G. Schirmer Inc., 2001.
  4. ↑ а б в г д Els Aarne. Estonian Music Information Centre, 2012, abgerufen am 23. Januar 2017 (englisch).
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Aarne, Els. Т. 1 (вид. 2.). Books & Music. 1987. с. 1.
  6. ↑ Paemurru, Mart – Eesti Entsüklopeedia. Archiviert vom
  7. ↑ а б в Aarne, El's. R. R. Bowker Company. 1981. с. 1. ISBN 0-8352-1288-2.
  8. ↑ Eesti Elulood (= Eesti Entsüklopeedia 14).
  9. ↑ Aarne, Els.
  10. ↑ Sonata: dlâ kontrabasa i fortepiano: op. 63. 1. Januar 1980, abgerufen am 3. Februar 2017.
  11. ↑ Claus-Christian Schuster: Els Aarne: Trio für Violine, Violoncello und Klavier (a-moll), op. 6.
  12. ↑ Пять пьес: для виолончели с фортепиано. Педагогический репертуар. Музыка. 1965.
  13. ↑ "Killukesi matkateedelt": vokaaltsükkel häälele klaveri saatel. NSVL Muusikafondi Eesti Vabariiklik osakond. 1963.
  14. ↑ Vikerkaar: laulutsükkel sopranile või tenorile klaverisaatega: op. 45. Eesti Raamat. 1967.
  15. ↑ Pioneeride matkapäev: klaveripalade sari. Eesti NSV Heliloojate Liit. 1951.
  16. ↑ Neli kontrasti: klaverile. NSVL Muusikafondi Eesti Vabariiklik osakond. 1970.
  17. ↑ Sümfooniline poeem: Rahumeri. Eesti Riiklik Kirjastus. 1 січня 1959.
  18. ↑ Arno Lücker: 90/250: Els Aarne.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).