Додекафонія

Додекафо́нія, або дванадцятитонова техніка (грец. δώδεκα — дванадцять; φωνή — звук) — метод композиції на основі серії з дванадцяти тонів хроматичної гами. Використання додекафонії передбачає, що всі 12 тонів звукоряду використовуються у музичному творі з однаковою частотою^[1], мають однакову вагу і дозволяють уникнути тональності.

Додекафонію розробив і вперше реалізував у композиторській практиці австрійський композитор Арнольд Шенберґ у Сюїті для фортепіано, ор. 25 (1923 року). Передумовою появи додекафонії було поступове ускладнення класичної гармонії, розхитування тональної системи до повної відмови від тональності (атональність) та емансипація дисонансу у творчості багатьох композиторів кінця XIX — початку XX століття (Ріхард Вагнер, Густав Малер, Ріхард Штраус, Олександр Скрябін, Ігор Стравінський та інші). Криза тональної системи спонукала композиторів до пошуків нових форм вертикальної організації музичної тканини, однією з яких і стала додекафонія.

Сутністю додекафонії є використання серії (тобто певної послідовності) з дванадцяти звуків, що не повторюються, як основного конструктивного елементу музичної тканини. Серія може проводитись в прямому, оберненому, реверсивному русі, горизонтально (створюючи мелодичні мотиви) або вертикально (в акордах), окремими сегментами тощо.

Початково Шенберг та його послідовники — композитори Нововіденської школи (Антон Веберн, Альбан Берг) при компонуванні додекафонічної музики уникали випадкових тональних співзвуч, однак пізніше додекафонія органічно поєднується з тональністю (наприклад, скрипковий концерт Альбана Берга). Плідним напрямком розвитку додекафонії стала серійна та серіальна музика.

Раніше за Шенберга додекафонію розробили російські композитори М. Рославець, Микола Обухов, українець Юхим Голишев, однак в умовах тогочасної політики СРСР щодо мистецтва, додекафонія тривалий час вважалась проявом «формалізму» та нещадно переслідувалась^{[джерело?]}. В українській музиці додекафонія з'являється в 1960-ті роки у творчості В. В. Сильвестрова, В. О. Годзяцького, Л. О. Грабовського.

Нижче подано приклад серії з 12 звуків та її трансформацій: Основна тема:

Ракохід теми (тема проводиться у зворотному русі):

Обернення теми (інтервали дзеркально відображені):

Обернення ракоходу (попередні два методи поєднані):

Слід зауважити, що наведені вище прийоми трансформації стосуються побудови самої серії, але не її реалізації у музичній фактурі. Елементи серії можуть з'являтися послідовно, одночасно або накладатися один на інший, утворюючи гармонію. Також можливі повторення окремих звуків підряд (репетиції).

Тривалості, динаміка та інші параметри музики, окрім звуковисотності, композитор може обирати вільно. Так само не існує загальних правил щодо того, які саме форми ряду слід застосовувати в певний момент твору (за винятком того, що всі вони мають походити від основної серії, як було пояснено вище). Водночас окремі композитори розробляли докладніші системи, у яких і ці параметри підпорядковувалися суворим правилам (див. серіалізм).

• Серіалізм

• Холопов Ю. Н. Кто изобрел двенадцатитоновую технику // Проблемы истории австро-немецкой музыки. Первая треть XX века. Сб. трудов Института им. Гнесиных М., 1983, с. 34-58. [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Covach, John. 2000. «Schoenberg's 'Poetics of Music', the Twelve-tone Method, and the Musical Idea». In Schoenberg and Words: The Modernist Years, edited by Russell A. Berman and Charlotte M. Cross, New York: Garland. ISBN 0815328303
• Covach, John. 2002, «Twelve-tone Theory». In The Cambridge History of Western Music Theory, edited by Thomas Christensen, 603–27. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0521623715
• Perle, George. 1991. Serial Composition and Atonality: An Introduction to the Music of Schoenberg, Berg, and Webern, 6th edition. Berkeley: University of California Press. ISBN 0-520-07430-0
• Wuorinen, Charles. 1979. Simple Composition. New York: Longman. ISBN 0582280591. Reprinted 1991, New York: C. F. Peters. ISBN 0-938856-06-5.
• Войтенко О. Теоретичні основи дванадцятитонової серійної композиції. – Київ : Фенікс, 2023. – 216 с. ISBN 978-966-136-911-4.

• Дванадцятитоновість; Додекафонія // Українська музична енциклопедія / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — Т. 1 : [А – Д]. — С. 584-585; 635-636.
• Додекафонія; Серія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.