Ексерг

Ексерг, ексерґ (лат. exergum) — 1) нижній берег реверсу монети або медалі, який часто відокремлюється від зображення горизонтальною лінією; 2) частина легенди; знак монетного двору; напис із зазначенням дати, місця карбування, імені правителя; підпис гравера тощо в полі, обмеженому лінією і краєм монети під центральною фігурою^[1][2][3].

Слово ексерг походить від лат. exergum, яке, своєю чергою, від грец. ἐξ ἔργον (за межами роботи)^[2].

Зазвичай ексерг розміщений на реверсі внизу, зрідка збоку від голови правителя. Слова чи літери розташовані на прямій лінії, тоді як решта легенди викарбована по колу^[1].

На монетах Римської республіки та Ранньої імперії ексергуальні написи позначають або дати консульства, або правління сенату Риму (SC), або подають опис зображення на реверсі. У карбуваннях пізнього римського та візантійського періодів літери в ексерзі зазвичай служать для позначення міст і монетних дворів, у яких вони були викарбувані^[1].

ХХІ

КА

Монетні знаки на авреліаніанах Карина

Написи на монетах до VII століття винятково латинські. Із часів Іраклія I на монетах зустрічаються вже грецькі. З VIII століття грецькі літери перемішуються з латинськими. З IX століття грецькі написи переважають, а з доби Олексія I Комнена (1081—1118) латинська мова зовсім зникає. З X століття на монеті зазвичай дві легенди: одна стосується зображеного святого, а інша складається з імені й титулу імператора, в якому в VII і IX століттях часто зустрічається епітет «благочестивий» (πίστος). З доби Олексія I другого напису часто немає. Місце карбування завжди позначено початковими літерами: CON, CONS, KONSTAN — Константинополь; CAR, КАР, КАРТ — Карфаген тощо. Рік на монеті не карбували до Юстиніана I. З 538 року літочислення йде за роками правління: ANNO I, II, III тощо — 1, 2, 3 роки правління^[1]. Іноді зі знаком монетного двора вибивали SM (лат. Sacra Moneta) — священні (імперські) гроші^[4].

XXI (латиницею) або KA (грецькою) — монетний знак на авреліаніанах на співвідношення 20 частин міді до 1 частини срібла в монетному сплаві^[5][6][7][8]. Наводять й інше тлумачення. Знак «ХХІ/КА» розшифровувався, як ХХ (К) = І (А), і, відповідно, вказував на номінал: 1 авреліаніан (А) дорівнювався 20 сестерціям (К)^{[9][10][6][11][12]}.

Монетарні мали окремі майстерні (цехи) (лат. officina), які на римських монетах після 274 року позначали латинськими літерами P (для prima — перший), S (secunda — другий), T (tertia — третій), Q (quarta — четвертий), а на візантійських — грецькими Α (1), Β (2), Γ (3), Δ (4), Ε (5), ς (на той час 6), Ζ (7), Η (8) тощо аж до EI (15)^[13][4]. Наприклад, «SMKΔ» вказує на четвертий (Δ) цех Кізицької монетарні, який проіснував від часів Галлієна (253–268) й упродовж візантійської доби^[14]. «КАА» — співвідношення міді/срібла («КА») і перша майстерня монетарні («А»).

• Stevenson, Seth William. EXERGUE // A Dictionary of Roman Coins, Republican and Imperial. — London : G. Bell and Sons, 1889. — 929 с.
• Exergue // Trésor de la langue française informatisé (Оцифрована скарбниця французької мови). — 2012.
• Ekzergo // Reta Vortaro (Онлайн-словник есперанто). — 2022.
• Haklai-Rotenberg, Merav. Aurelian’s Monetary Reform: Between Debasement and Public Trust // Chiron. — 2011. — Вип. 41. — С. 1–40.
• Harl, Kenneth W. Officina // Guide for Coins Commonly Found at Anatolian Excavations, Roman (A.D. 238 - 498). — Istanbul, 2001.
• Estiot, Sylviane. The Later Third Century // The Oxford Handbook of Greek and Roman Coinage. — 2012. — С. 539-560.
• Kropff, Antony. Aurelian’s currency improvement and public image program // Jaarboek voor Munt- en Penningkunde. Amsterdam, Netherlands. — 2020. — Т. 107. — С. 1-23.