152-мм гармата-гаубиця Д-20

152-мм гармата-гаубиця Д-20
152-мм гармата-гаубиця Д-20
Тип	Буксирувана гармата-гаубиця
Походження	СРСР
Історія використання
Оператори	Азербайджан; КНР; Росія; Україна; див. Оператори
Історія виробництва
Розробник	ОКБ-9
Розроблено	1947
Виробник	Завод № 9
Варіанти	52-П-546, 52-П-546М, М-390, Тип 66
Характеристики
Вага	5700 кг
Довжина	8,69 м
Довжина ствола	34 калібри, 5195 мм з дульним гальмом
Ширина	2,31 м
Висота	1,92..2,52 м
Обслуга	8
Калібр	152 мм
Казенник	вертикальний напівавтоматичний клиновий затвор
Відбій	гідравлічний буфер і гідропневматичний рекуператор
Лафет	з розсувними станинами
Підвищення	−5° / +45°
Траверс	58°
Темп вогню	5—6 пострілів за хв.
	Дальність вогню
Ефективна	17,4 км (осколково-фугасний ОФ-32)
Максимальна	24 км (АРС)
Приціл	ПГ-1М та ОП-4М
	152-мм гармата-гаубиця Д-20 у Вікісховищі

152-мм гармата-гаубиця Д-20 — радянська 152-мм причіпна гармата-гаубиця. На заході вперше стала відома в 1955 році, тому в країнах блоку НАТО має позначення M1955.

Д-20 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.

Історія

Гармата-гаубиця Д-20 була розроблена відразу після закінчення Другої світової війни в ОКБ-9 Ф. Ф. Петрова; вона повинна була замінити довоєнну 152-мм гаубицю-гармату МЛ-20 зразка 1937 року. Довжина ствола гармати — 34 калібри. Д-20 стала першою 152-мм гарматною системою з напівавтоматичним клиновим затвором з вертикальним переміщенням клина. Також, ця гармата в модифікації Д-22 (індекс ГРАУ — 2А33) була використана для САУ 2С3 «Акація».

Д-20 використовує ті ж снаряди, що і 152 мм гаубиця Д-1. Можлива стрільба керованими снарядами «Краснополь» і тактичними ядерними боєприпасами^[1].

Варіанти та модифікації

Д-20 перебуває на озброєнні, принаймні в 13 країнах і вироблялася за ліцензією в КНР, як Тип 66 (або модернізований варіант Тип 66-1). САУ на її базі відома, як Тип 83, була вперше представлена в середині 1980-х років.

Югославія також виготовляла гармату-гаубицю М84 NORA-A розроблену на базі Д-20, а Сербія спроектувала на основі 155-мм модифікації М84 NORA-A САУ Nora B-52 на чотиривісному колісному шасі FAP-2632.

Румунія виготовляла власний варіант гаубиці під позначенням M1981. Артилерійська установка є копією радянської гаубиці Д-20 та виготовлялась за ліцензією на румунському заводі Reșita. Документацію для виробництва гармат-гаубиць Румунія придбала у КНР наприкінці 1975 року^[2].

Боєприпаси

Джерело:^[3]

Осколково-фугасний, ОФ-32 — дальність 17 400 м
Кумулятивно-осколковий
Запальний
Снаряд-постановник перешкод
Хімічний
Снаряд зі стрілоподібними вражаючими елементами
Керований Краснополь-М
Ядерний снаряд 3ВБ3

Бойове застосування

Війна в Перській затоці
Війна в Афганістані (1979—1989)
Шестиденна війна (1967)
Збройний конфлікт на півночі Іраку (2014)
Російсько-українська війна

Російсько-українська війна

Гармати-гаубиці Д-20 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.

На початку червня в соціальних мережах з'явилось фото гаубиці російських окупантів Д-20 з розірваним стволом. Імовірно, в ній стався підрив заряду через або надто тривале або неналежне зберігання^[4].

З відкритих джерел відомо, що гаубиці Д-20 певний час перебували на озброєнні так званих 1-го та 2-го армійських корпусів, але наприкінці літа-початку осені 2022 року регулярні підрозділи російської армії вирішили залишити Д-20 разом з боєкомплектом собі, а підрозділам колаборантів передати іще старіші та архаїчніші Д-1^[5].

20 серпня 2024 року пілоти безпілотників батальйону «Рарог» 24 окремої механізованої бригади опублікували відео зі знищенням 8 російських гармат Д-20. Для ураження ворожої артилерії військові ЗСУ застосували FPV-дрони^[6].

Станом на 28 березня 2026 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією 39 гаубиць Д-20: 37 знищено та 2 захоплено силами ЗСУ, ще низка були пошкоджені^[7]. Україна, за даними Oryx, втратила 11 Д-20: 10 знищено та 1 захоплено ЗС РФ^[8].

Оператори

Поточні

Азербайджан — 43 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[9]
Ангола — 4 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[10]
Болгарія — 24 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[11]
Вірменія — 34 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[12]
В'єтнам — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[13]
ДР Конго — 6 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[14]
Ірак — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[15]
Іран — 30 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[16]
Казахстан — 24 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[17]
КНР — 500 одиниць Тип 66 на озброєнні і 1700 Д-1/Д-20 на зберіганні, станом на 2024 рік^[18]
Молдова — 31 одиниця Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[19]
Нікарагуа — 30 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[20]
Республіка Конго — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[21]
Росія — 100 одиниць Д-20 на озброєнні і 700 на зберіганні, станом на 2024 рік^[22]
Туркменістан — 72 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[23]
Україна — 50 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік^[24]. В рамках військової допомоги Україна отримала невідому кількість гаубиць M1981 від Румунії^[2].
Шрі-Ланка — 46 одиниць Тип 66 на озброєнні, станом на 2024 рік^[25]