Відбій

Відбі́й^[1], іноді відда́ча^[2] — імпульс сили тиску газів (або іншого активного тіла), що виникає в каналі ствола вогнепальної зброї під час пострілу і направлений в протилежний до напряму пострілу бік. Залежно від конструкції зброї відбій може викликати відкочування зброї або її частин, або значні внутрішні напруження^[3].

Фізично відбій пояснюється законом збереження імпульсу. Оскільки до пострілу сумарний імпульс зброї (наприклад, гармати) і снаряда дорівнював нулю, то він повинен дорівнювати нулю і після пострілу.

${\displaystyle (M+\mu /2)v_{g}=-(m+\mu /2)v_{p}}$,

де ${\displaystyle M}$, ${\displaystyle \mu }$ та ${\displaystyle m}$ — маси гармати, заряду та снаряду відповідно, а ${\displaystyle v_{g}}$ та ${\displaystyle v_{p}}$ — швидкості гармати та снаряда, відповідно. Оскільки маса гармати набагато більша від маси заряду, складовою ${\displaystyle \mu /2}$ в виразі ${\displaystyle (M+\mu /2)v_{g}}$ можна знехтувати, отже швидкість, яку отримує гармата, може бути обчислена як:

${\displaystyle v_{g}=-{\frac {m+\mu /2}{M}}v_{p}}$

У випадку, коли гармата та її рухомі частини жорстко закріплені, обраховують імпульс сили, що дорівнює зміні імпульсу руху:

${\displaystyle Ft=-(m+\mu /2)v_{p}}$

Зважаючи на малий час пострілу (близько десятої частки секунди), виникає значна сила відбою, що може пошкодити зброю.

Відкіт та перенапруження в конструкції зброї, що виникають внаслідок відбою, мають негативні наслідки: неконтрольований відкіт призводить до погіршення влучності, перенапруження в конструкції призводять до передчасного зносу зброї. Для зменшення наслідків дії сили відбою використовують спеціальні противідкотні пристрої з амортизаторами та/або дулові гальма.

У випадку рушниці відбій гаситься плечем стрільця, у випадку гармати його бере на себе лафет.

В окремих джерелах термін «відбій» ототожнюють з відкотом^[4][5], що є помилкою — відбій не завжди призводить до виникнення відкоту.

• Вогнепальна зброя
• Безвідкотна гармата