Джуліо Натта
| Джуліо Натта | |
|---|---|
| італ. Giulio Natta | |
 | |
| Народився | 26 лютого 1903 Porto Mauriziod, Імперія, Лігурія, Італія[1][2]  |
| Помер | 2 травня 1979 (76 років) Бергамо, Італія[1] ·хвороба Паркінсона |
| Країна |  Італія |
| Діяльність | хімік, винахідник, викладач університету |
| Alma mater | Міланський технічний університет |
| Галузь | Органічна хімія |
| Заклад | Міланський технічний університет, Римський університет |
| Членство | Академія наук СРСР Французька академія наук Російська академія наук Національна академія наук Італії Туринська академія наук[1] Національна академія дей-Лінчей (8 жовтня 1955)[3] Національна академія дей-Лінчей[3] |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | giulionatta |
 Джуліо Натта у Вікісховищі | |
Джуліо́ На́тта (італ. Giulio Natta; 26 лютого 1903, Імперія — 2 травня 1979, Бергамо) — італійський хімік-органік. Іноземний член АН СРСР (1966). Нагороджений Великою золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова (1969).
Біографія
У 1924 році закінчив Міланський технічний університет; з 1925 року працював там же асистентом. З 1927 року — професор загальної хімії. У 1933—1935 роках — директор інституту загальної хімії при університеті в Павії. У 1935—1937 роках — декан фізико-хімічного факультету Римського університету. З 1938 року — директор інституту промислової хімії при Міланському технічному університеті.
Основні роботи
Перші наукові роботи Натта були присвячені вивченню структур твердих тіл, в тому числі структур каталізаторів і деяких органічних полімерів. У 1938 році почав дослідження, пов'язані з виробництвом синтетичного каучуку, і вперше здійснив поділ бутадієна і бутена-1. У 1954 році відкрив метод стереоспеціфічної полімеризації. У 1957 році завдяки дослідженням Натта на промисловій установці отримано ізотактичний поліпропілен. Результатом інших його робіт стало створення нових типів еластомерів. Внесок Натта і його школи в хімію полімерів полягає у відкритті нового класу полімерів з впорядкованою структурою — стереорегулярних полімерів.
Нобелівська премія
У 1963 році отримав Нобелівську премія з хімії спільно з німецьким хіміком Карлом Ціглером: «За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»
Примітки
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
- ↑ а б (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
Див. також
- Каталізатор Ціглера — Натта
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).