Джанай
| Джанай | |
|---|---|
| Народився | XV століття  невідомо |
| Помер | не раніше 1512 невідомо |
| Країна | Касимовське ханство |
| Діяльність | хан |
| Рід | Ґераї |
| Батько | Нур-Девлет |
| Брати, сестри | Салтиган |
Джанай (тат. Җанай, крим. Canay, араб. جانای) — татарський царевич із династії Ґераїв, правитель Касимовського ханства (1506—1512). Другий син кримського хана Нур-Девлета, молодший брат Сатилгана, після смерті якого успадкував престол[1].
Як і його попередники, Джанай виступав провідником військово-політичного курсу Великого князівства Московського, а касимовські війська за його правління активно залучалися Москвою для розв'язання зовнішньополітичних конфліктів на західних та східних кордонах[2].
Життєпис
Джанай брав активну участь у московсько-казанській війні 1505—1507 років. Ще у квітні 1506 року він самостійно, без старшого брата, командував загонами касимовських служилих татар під час військових операцій. А вже 16 жовтня 1506 року, ймовірно одразу після смерті Сатилгана, великий князь Василій III наказав йому «за казанськими вістями» негайно висуватися з військом до Мурома для стратегічної оборони прикордоння від можливих казанських набігів[1].
У документальних джерелах за 1508 рік Джанай згадується як повноправний володар Мещерського та Андрєєва городків. Того ж року, в розпал московсько-литовської війни (1507—1508), він узяв участь у поході московської армії на Торопець. Разом із московським воєводою, князем Василем Стригіним-Оболенським, Джанай очолював передовий полк, сформований із «городецьких» (касимовських) татар, що виконував роль високомобільної та маневрової кінноти в боях проти литовських військ[3].
Смерть та спадщина
Джанай помер близько 1512 року, не залишивши по собі прямих нащадків. Його смерть ознаменувала серйозний політичний поворот у внутрішньому устрої ханства: зі смертю царевича припинилося правління кримської династії (Ґераїв) у Касимові. Наступним касимовським правителем Москва призначила Шейх-Ауліяра — представника великординської (Астраханської) гілки Ахматових нащадків, що відображало зміну дипломатичних пріоритетів Василія III у стосунках із Кримом та Казанню[2].
Родовід
Примітки
- ↑ а б Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах. — Т. I.
- ↑ а б Рахимзянов Б. Р. Крымская династия в Касимовском царстве // Точка зрения: Сборник научно-исследовательских статей. — Казань: Мастер Лайн, 2000. — С. 69—88.
- ↑ Алишев С. Х. Казань и Москва: межгосударственные отношения в XV—XVI вв. — Казань: Татарское книжное издательство, 1995. — С. 54.
Література
- Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах. Ч. 1. — СПб., 1863. — С. 205—216.
- Рахимзянов Б. Р. Крымская династия в Касимовском царстве // Точка зрения: Сборник научно-исследовательских статей. — Казань: Мастер Лайн, 2000. — С. 69—88.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).