Тібор Дері

Тібор Дері
угор. Déry Tibor
Тібор Дері. Орієнтовно 1930 рік.
Народився	18 жовтня 1894 Будапешт,  Австро-Угорщина
Помер	18 серпня 1977 (82 роки) Будапешт,  Угорщина
Поховання	Фаркашреті
Громадянство	Австро-Угорщина,  Угорщина
Національність	угорець
Діяльність	прозаїк, поет, драматург, перекладач і журналіст
Заклад	Nyugatd
Знання мов	угорська[1], іспанська, італійська, французька, німецька і англійська
Мова творів	угорська
Роки активності	1917–1977
Напрямок	реалізм, сюрреалізм, дадаїзм
Жанр	проза, поезія, журналістика
Magnum opus	«Незакінчена фраза», «Пан А. Ґ. в місті Х»
У шлюбі з	Paula Oraveczd
Премії	премія Баумґартена, премія Кошута
Тібор Дері у Вікісховищі

Ті́бор Де́рі (угор. Déry Tibor; 18 жовтня 1894, Будапешт — 18 серпня 1977, Будапешт) — угорський прозаїк, поет, драматург, перекладач і журналіст. Став засновником дадаїзму та сюрреалізму в Угорщині. Дєрдь (Ґеорґ) Лукач назвав його «найбільшим аналітиком сутності людини наших часів». Свого часу Тібор Дері надихався екзистенціалізмом.

Тібор Дері народився в сім'ї єврейського фабриканта. Мати була австрійка, тому вдома говорили німецькою. З 1911 по 1912 рік Тібор жив у Швейцарії, де навчався в комерційній академії. У 1913—1918 роках працював управителем на тартаку батькового брата, причому почав із того, що організував страйк на цьому підприємстві. У 1917 році дебютував як літератор у модерністському журналі «Nyugat» («Захід») еротичною повістю «Лія». У 1918 році став членом комуністичної партії, а наступного року взяв участь у націоналізації маєтків батька та дядька й таким чином довів цих уже літніх людей до смерти. Після розгрому Угорської Радянської Республіки емігрував до Відня, де працював у часописах «Bécsi Magyar Ujság» («Віденська угорська газета») і «Ма» («Сьогодні»).

У 1924—1926 роках жив у Франції, а з 1929 по 1935 рік — у Німеччині, Італії, Чехословаччині та інших європейських країнах. У 1933 році, коротко побувши в Дубровнику, він приїхав на Різдво до Відня й став членом Республіканського шуцбунду та Австрійської червоної допомоги. У лютому 1934 року взяв участь у п'ятиденній громадянській війні на боці соціал-демократів, а після їхньої поразки мусив утекти на Мальорку. На той час Дері публікувався в журналі «Documentum». У Берліні він зійшовся з експресіоністами і співпрацював із журналом Герварта Вальдена «Sturm» («Штурм»). На батьківщині, до якої він повернувся в 1935 році, створено перші великі роботи Дері. У 1934—1945 роках працював над найбільшою книжкою свого життя — 1200-сторінковим романом Незакінчена фраза (опубл. 1947, який у фраґментах екранізував Золтан Фабрі (1975). Перед тим Дері написав лише кілька сюрреалістичних віршів та оповідань, п'єсу й повість. Випускав комуністичний журнал «Gondolat» («Думка»), який тоді міг виходити легально.

За часів режиму Міклоша Горті Тібор Дері кілька разів потрапляв до в'язниці, востаннє у 1938 році — на два місяці за переклад книжки Андре Жіда «Повернення з СРСР». У 1939 році він перебрався до Румунії, де жив і працював нелегально до 1941 року. У 1945 році він підтримав комуністів, що взяли владу, але невдовзі потрапив у конфлікт із сталіністами. У 1947 році Дері видавав журнал «Csillag» («Зірка»). Цього ж року письменник одержав премію Баумґартена, а в 1948-му став лауреатом тільки-но заснованої тоді державної премії Кошута. Тібор Дері був один із найзначніших представників комуністичного руху. У 1952 році його другий том роману «Відповідь» потрапив під нищівну критику міністра культури Йожефа Реваї, тодішнього всесильного володаря в літературному житті Угорщини. У наслідку письменника в 1953 році виключили з компартії, і відтоді він став у лави опозиції. У 1954 році звернувся до Імре Надя з відкритим листом про потребу широкомасштабних політичних і соціальних реформ.

Разом із іншими лівими інтелектуалами, як-от Дєрдь Лукач, він став натхненником повстання 1956 року, підтримував уряд Імре Надя й узяв активну участь у революції. Однодумцями Тібора Дері були письменники Дюла Ієш і Іштван Еркень. Після розгрому революції Тібор Дері у 1957 році дістав кару — ув'язнення на дев'ять років, незважаючи на протести Томаса Еліота, Альбера Камю та інших літераторів світової слави. Амністований у 1960 році. До 1962 року його твори були заборонені, й Дері у той час перекладав, зокрема, з німецької твори Кестнера «Еміль і детективи» (1957) і Фейхтванґера «Лиси у винограднику, або Зброя для Америки» (1963). Після того, як Дері вимушено написав самокритичну статтю-каяття, він знову став друкуватися. На ці роки припадає найкращий період його творчости. Незадовго перед смертю, в одному із останніх інтерв'ю на запитання кореспондента про творчі плани Тібор Дері відповів: «Я стара хвора людина, тож хочу дожити до кінця в мирі та спокої». Розчарувавшись у суспільстві, письменник наклав на себе руки.

З виходом кожної книжки Тібор Дері дивував читачів сміливістю, свіжістю й оригінальністю. Вже після виходу у світ повісти «Лія» йому довелося відбути судовий процес за порушення норм моралі. У романі «Віч-на-віч» Дері описав боротьбу німецьких комуністів проти фашизму. «Незакінчена фраза» показує широку панораму угорського суспільства двадцятих-тридцятих років. У «Відповіді» автор зобразив духовне становлення молодого робітника. Особливої уваги заслуговують пізні твори, зокрема «Пан А. Ґ. в місті Х». Задуману ще на початку тридцятих років, цю непросту книжку важко зарахувати до якогось певного жанру. Умовно її можна назвати фантастичним романом на суспільно-моральні теми. Головні її питання: чи можлива абсолютна свобода, не обмежена рамками порядку? Чи може бути щасливою людина, весь час будучи сама собою, нікому й нічому не підпорядковуючись? До такого світу необмеженої свободи провадить автор свого героя. Дері протиставить два світи: через враження пана А. Ґ. показує химерний, вигаданий світ, а в оповідях головного героя для жителів міста Х відображає, немовби в кривому дзеркалі, образ реального світу тридцятих років. Автор воює на два боки. Не подобається йому світ, у якому «можна вмирати з голоду», але світ, у якому живуть городяни міста Х, нагадує правдиву й страшну карикатуру на соціалізм, — і це, либонь, ще гірший варіант. Повість «Уявний репортаж з американського поп-фестивалю» спрямована проти бездуховности, вона заперечує так звану масову культуру. «Любий бо-пер!..» — це лірично-іронічна психологічна повість. У ній Тібор Дері на почасти автобіографічному матеріалі розмірковує про старіння й зворушливо описує останнє — платонічне — кохання письменника, якому вже поза сімдесят, до своєї молодої й чарівливої невістки.

• «Lia» — «Лія», повість (1917)
• «A két nővér»; Pegazus, Wien, 1921 (Kis magyar könyvek)
• «A kéthangú kiáltás»; Fischer, Wien, 1922
• «Ló, búza, ember». Versek 1921–22; Fischer, Wien, 1922
• «A Kriska». Regény; Agronomul Nyomda, Arad, 1924
• «Az óriáscsecsemő» — «Немовля-гігант», п'єса (1926)
• «Énekelnek és meghalnak»; Genius, Budapest, 1928
• «Ébredjetek fel!»; Genius, Budapest, 1929
• Az éneklő szikla. Regény; Pesti Napló, Budapest, 1930 (Kék regények)
• «Országúton». Regény; Athenaeum, Budapest, 1932
• Dániel Tibor: «Különös árverés»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 905.)
• Dániel Tibor: «A peches ember»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 911.)
• Dániel Tibor: «A selyempongyola»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 919.)
• Verdes Pál: «Áronból ember lesz»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 923.)[6]
• Dániel Tibor: «Vikendház Gödön»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 927.)
• Dániel Tibor: «Igenis, úrfi!»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 936.)
• Dániel Tibor: «A belga kisasszony»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 944.)
• Verdes Pál: «Vihar a Dunán»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 948.)
• «A tengerparti gyár». Elbeszélés; Szikra, Budapest, 1945
• «Szemtől-szembe» — «Віч-на-віч», роман (1945)
• «Alvilági játékok» — «Пекельні ігри» (1946)
• «Pesti felhőjáték». Szerelmi regény két villámcsapás között; Irodalmi Intézet, Budapest, 1946 (Pesti könyvtár)
• «A befejezetlen mondat» — «Незакінчена фраза», роман (1947)
• «Tükör» — «Дзеркало», драма (1947)
• «Jókedv és buzgalom» — «Бадьорість і завзяття» (1948)
• «Itthon» — «Вдома», драма (1948)
• «A tanúk» — «Свідки», драма (1948)
• «Felelet» — «Відповідь», роман (1950—1952)
• «Felelet». 2. Az ifjúkor felelete. Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1952
• «Bálint elindul». Irodalmi forgatókönyv; Szépirodalmi, Budapest, 1953
• «Simon Menyhért születése» — «Народження Шимона Меньгерта» (1953)
• «Hazáról, emberekről». Útijegyzetek; Szépirodalmi, Budapest, 1954
• «Talpsimogató» (1954)
• Két emlék; Szépirodalmi, Budapest, 1955
• Emlékeim az alvilágból; Athenaeum Nyomda, Budapest, 1955 (Békebizottságok kiskönyvtára)
• «Ló meg az öregasszony» — «Кінь і стара жінка» (1955)
• «Niki. Egy kutya története» — «Нікі. Історія собаки», повість-притча (1956)
• «Útkaparó»; Magvető, Budapest, 1956
• «Szerelem» — «Кохання», оповідання (1956)
• «Vidám temetés és más elbeszélések»; sajtó alá rend., utószó Mészáros István; Magyar Könyves Céh, London, 1960 (Magyar Könyves Céh)
• «Szerelem és más elbeszélések»; Szépirodalmi, Budapest, 1963
• «G. A. úr X-ben». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1964 — «Пан А. Ґ. в місті Н», роман
• «A kiközösítő». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1966 — «Анафема», історичний роман
• «Az óriáscsecsemő»; Magvető, Budapest, 1967
• «Theokritosz Újpesten», 1-2.; Szépirodalmi, Budapest, 1967
• «A kéthangú kiáltás»; Szépirodalmi, Budapest, 1968
• «Szembenézni». Jelenet; Magvető, Budapest, 1968
• «Ítélet nincs»; Szépirodalmi, Budapest, 1969 — «Немає вироку», книжка спогадів
• «A felhőállatok»; Szépirodalmi, Budapest, 1970
• «Képzelt riport egy amerikai pop-fesztiválról». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1971 — «Уявний репортаж з американського поп-фестивалю», повість
• «Alkonyodik, a bárányok elvéreznek». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1972 (Déry Tibor munkái)
• «A napok hordaléka»; Szépirodalmi, Budapest, 1972 — «Дощові дні»
• «Kedves bópeer…!» Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1973 — «Любий бо-пер!..», повість
• «A félfülü». Rémtörténet; Szépirodalmi, Budapest, 1975 — «Одновухий»
• «Újabb napok hordaléka»; Szépirodalmi, Budapest, 1975 — «По кількох дощових днях»
• «A felhőállatok». Válogatott versek, 1-2.; 2., bőv. kiad.; Szépirodalmi, Budapest, 1976 (Déry Tibor munkái)
• «Kyvagiokén»; Szépirodalmi, Budapest, 1976 — «Хтоятакий?»
• «Színház»; Szépirodalmi, Budapest, 1976 (Déry Tibor munkái)
• «A gyilkos és én». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1977 (Déry Tibor munkái)
• «Niki». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1977 (Déry Tibor munkái)

• «Botladozás». Összegyűjtött cikkek, tanulmányok, 1-2.; összeáll., szerk. Réz Pál; Szépirodalmi, Budapest, 1978 (Déry Tibor munkái)
• «Az ámokfutó». Déry Tibor illusztrált verse / Der Amokläufer. Ein illustriertes Gedicht von Tibor Déry; Múzsák Közművelődési Kiadó–Petőfi Irodalmi Múzeum, Budapest, 1985
• «Vendéglátás». Novellák; vál., utószó Ágoston Vilmos; Kriterion, Bukarest, 1986
• «Képzelt riport egy amerikai popfesztiválról». Regény / Joel Rosenman–John Roberts–Robert Pilpel: Fiatalemberek korlátlan tőkével. A legendás woodstocki fesztivál igaz története, amelyet az a két fiatalember mond el, akik a számlákat fizették; utószó Juhász Tamás, ford. Lehel Zoltán; Népszava, Budapest, 1988 (Híres könyvek)
• «Börtönnapok hordaléka». Önéletrajzi jegyzetek, 1958 / függelék: Válogatás Déry Tibor írásaiból, kiadatlan beszédeiből, 1954—1956; előszó, jegyz., sajtó alá rend. Botka Ferenc; Múzsák, Budapest, 1989 (Irodalmi múzeum)

• «Válogatott versek, kisregények, novellák»; vál., szöveggond., jegyz. Réz Pál munkája; Szépirodalmi, Budapest, 1991 (Magyar remekírók)
• «Sirályháton»; szöveggond., utószó Botka Ferenc; Balassi, Budapest, 1993
• «Két asszony»; Ciceró, Budapest, 1994
• «Három asszony». Déry Tibor levelezése Pfeiffer Olgával, Oravecz Paulával és Kunsági Máriával; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1995 (Déry archívum)
• «Lia». Korai elbeszélések, 1915—1920; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1996 (Déry archívum)
• «Kék üvegfigurák». Elbeszélések 1921—1929, versek 1916—1937; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1998 (Déry archívum)
• «Knockout úr útijegyzetei». Elbeszélések, 1930—1942; sajtó alá rend. Botka Ferenc; német nyelvű elbeszélések ford. Doromby Károly, Eörsi István, Tandori Dezső; PIM, Budapest, 1998 (Déry archívum)
• «Liebe Mamuskám!». Déry Tibor levelezése édesanyjával; sajtó alá rend. Botka Ferenc, német nyelvű levelek ford. Schulcz Katalin; Balassi–Magyar Irodalmi Múzeum, Budapest, 1998 (Déry archívum)
• «Különös árverés». Regények, 1920—1942; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1999 (Déry archívum)
• «A portugál királylány». Elbeszélések; vál., utószó Réz Pál; Jelenkor, Pécs, 1999 (Millenniumi könyvtár)
• «Sorsfordító évek X.-ben». Kihallgatási jegyzőkönyvek, periratok, börtönírások, interjúk és egyéb művek, 1957—1964; sajtó alá rend. Botka Ferenc, ford. Csala Károly; PIM, Budapest, 2002 (Déry archívum)
• «Szép elmélet fonákja». Cikkek, művek, beszédek, interjúk, 1945—1957; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 2002 (Déry archívum)
• «Barátságos pesszimizmussal». «A jövőben nem bízom, menetirányunk rossz». Cikkek, művek, beszédek, interjúk, 1965—1977; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 2003 (Déry archívum)
• «A Halál takarítónője a színpadon». Cikkek, nyilatkozatok, jegyzetek 1921—1939. Die glückliche Familie; sajtó alá rend. Botka Ferenc, ford. Schulcz Katalin, Seres Hajnalka; PIM, Budapest, 2004 (Déry archívum)
• «Déry Tibor levelezése (1901—1960, 6 db)»; közread. Botka Ferenc; Balassi–PIM, 2006—2011 (Déry archívum)

• 1970 — «Любов», реж. Макк Карой, за мотивами новел «Дві жінки» і «Любов»
• 1974 — «141 хвилина з „Незакінченої фрази“», реж. Золтан Фабрі, за мотивами роману «Незакінчена фраза»

• «Любий бо-пер!..», в кн. «Сучасна угорська повість». К., 1982.
• «Уявний репортаж з американського поп-фестивалю», «Всесвіт», 1987, № 4.
• «Любий бо-пер!..», видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». ISBN 978-617-5850-12-1, 2011.

• Премія Баумґартена (1947)
• Премія Кошута (1948).

• З 1984 року в Угорщині вручають премію Тібора Дері.
• У парку угорського міста Балатонфюред встановлено погруддя Тібора Дері.
• Іменем письменника — Déry Tibor utca — названо вулиці в угорських містах Дьєрі, Дьєрладамері та Дьєрі-Мошоні-Шопроні.

• Egri P. Survie et réinterprétation de la forme proustienne: Proust-Déry-Semprun. Debrecen: Kossuth Lajos Tudományegytem, 1969.
• Ungvári T. Déry Tibor: alkotásai és vallomásai tükrében. Budapest: Szépirodalmi Könyvkiadó, 1973.
• К. Шахова. «Гіркий і ніжний Тібор Дері». У кн. Шахова К. О. «Двадцять нарисів про угорську літературу». К., 1984.
• К. Шахова. «„Апокаліпсис“ від Тібора Дері». «Всесвіт», 1987, № 4.

• Дері // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• На сайті IMDB [Архівовано 17 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Інформація про книжку «Любий бо-пер!..»

1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.