YaChudo

Даріо Гюбнер

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гюбнер.
Футболіст
Даріо Гюбнер
Даріо Гюбнер
Гюбнер у «Чезені» в сезоні 1992/93 років
Особисті дані
Народження 28 квітня 1967 (59 років)
  Муджа, Італія
Зріст 184 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага 78 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987–1988 Італія «П'євіджина» 25 (10)
1988–1989 Італія «Пергокрема» 30 (6)
1989–1992 Італія «Фано» 88 (25)
1992–1997 Італія «Чезена» 166 (74)
1997–2001 Італія «Брешія» 129 (75)
2001–2003 Італія «П'яченца» 60 (38)
2003–2004 Італія «Анкона» 9 (0)
2004 Італія «Перуджа» 13 (3)
2004–2005 Італія «Мантова» 23 (7)
2005 Італія «К'ярі» 7 (9)
2005–2006 Італія «Роденго Саяно» 18 (9)
2006–2009 Італія «Орса Корте Франка» 64 (58)
2009–2010 Італія «Кастель Мелла» 14 (16)
2010–2011 Італія «Кавенаго» 6 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013–2014 Італія «Рояле Фйоре»
2014 Італія «Атлетіко Монтік'ярі»
2025 Італія «Цета Мілано»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Даріо Гюбнер (італ. Dario Hübner, нар. 28 квітня 1967, Муджа) — італійський футболіст німецького[1] походження, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Разом з Ігорем Протті він є лише одним із двох футболістів, які ставали найкращими бомбардирами Серії А, Серії B та Серії C1, крім того він забивав у Серії А, B, C1, C2, D, Міжрегіональному чемпіонаті, Еччелленці, Промоціоне та Пріма Категорії, тобто у всіх дивізіонах, у яких зіграв хоча б один матч. За свою кар'єру він забив понад 300 голів (38 з яких з пенальті)[2].

Ігрова кар'єра

Народився 28 квітня 1967 року в місті Муджа. Після закінчення сьомого класу школи Даріо пішов працювати, був пекарем, потім кував алюміній, потім чотири роки ставив віконні рами. Раз чи два на тиждень після закінчення 10-годинного робочого дня він приходив на тренування районної команди «Муггесана». Для участі у матчах з іншими командами Убнеру доводилося відпрошуватись із роботи. У 20 років Даріо перейшов у команду «П'євіджина», яка грала у Міжрегіональному чемпіонаті, де Даріо забив 10 голів у 26 матчах сезону 1987/88. Увесь цей рік Гюбнер продовжував працювати скляром. Після цього Даріо опинився в клубі «Пергокрема» з Серії С2, під час виступу за який він заробляв фарбуванням стін[3].

У жовтні 1989 року він перейшов до «Фано», з яким вийшов з Серії С2 до Серії С1. Він залишався в клубі протягом трьох сезонів під керівництвом Франческо Гвідоліна і завдяки своїй фізичній силі та бойовому стилю гри він отримав прізвисько «Il Bisonte» (італ. Бізон)[4]. У сезоні 1991/92 він став найкращим бомбардиром Серії C1 з 13 голами, після чого його у 1992 році його придбала «Чезена». Відіграв за чезенську команду наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Чезени», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,45 гола за гру першості, досягаючи двозначних показників голів у кожному сезоні та вигравши титул найкращого бомбардира Серії В у сезоні 1995/96 років, в якому він забив 22 голи.

Після вильоту «Чезени» до Серії С1, у 1997 році він перейшов до «Брешії», де дебютував у Серії А у віці тридцяти років. Він забив гол у першому турі на «Сан-Сіро» проти «Інтернаціонале», а у другому турі оформив хет-трик у ворота «Сампдорії». Незважаючи на 16 забитих голів, «Брешія» вилетіла до Серії B, але Гюбнер залишився у команді та забив 21 гол у новому сезоні, допомігши команді одразу повернутись до еліти у 2000 році. У наступному сезоні 2000/01 років у «Брешії» він грав у парі з Роберто Баджо, хоча тренер Карло Маццоне часто віддавав перевагу албанському центральному нападнику Іглі Таре, який прибув до «Брешії» в січневе трансферне вікно. Тим не менш до кінця сезону Гюбнер забив 17 голів, що дозволило «Брешії» кваліфікуватися до Кубка Інтертото.

У 2001 році він перейшов до новачка Серії А «П'яченци» приблизно за 6 мільярдів лір[5] і у сезоні 2001/02 років зробив значний внесок у виживання емілійського клубу в еліті завдяки 24 голам, через що разом з Давідом Трезеге з «Ювентуса» отримав звання найкращого бомбардира вищого дивізіону Італії[6]. Здобувши його у віці 35 років він на той час був найстаршим гравцем, якому вдалося виграти рейтинг бомбардирів Серії А і лише у 2015 році цей рекорд побив Лука Тоні у віці 38 років[7]. Після такого успішного сезону у травні 2002 року його віддали в оренду у «Мілан» для участі в американському турне, де мав замінити Андрія Шевченка, який провів операцію[8]. У червоно-чорній футболці Даріо зіграв три товариські матчі, не забивши жодного гола. У наступному сезоні він забив 14 голів за «П'яченцу», ставши гравцем, який забив найбільшу кількість голів у Серії А в історії «П'яченци» (38)[9], ​​однак, цього було недостатньо, щоб уникнути вильоту еміліанців до Серії B.

Після цього у 2003 році він розірвав свій контракт і перейшов до «Анкони», яка щойно вийшла до Серії А[10]. Втім, сезон 2003/04 був вкрай провальним як для команди, яка з великим відривом стала останньою, так і для гравця, який за пів року у клубі не забив жодного голу, через що перейшов до «Перуджі» в січні 2004 року[11]. Тут Даріо провів свої останні матчі у вищому дивізіоні, зігравши за умбрійців 13 ігор, забивши 3 голи, але його команда вилетіла до Серії B після поразки у плей-оф від «Фіорентіни».

У сезоні 2004/05 році Гюбнер грав у Серії C1 за «Мантову», виступаючи разом із Паоло Поджі, своїм колишнім партнером по атаці в «П'яченці». Даріо забив 7 голів, зробивши свій внесок у повернення клубу до Серії B, але після цього вирішив остаточно відмовитися від професіонального футболу і надалі грав у Серії D за клуби «К'ярі» та «Роденго Саяно», а 2006 року перейшов до команди «Орса Корте Франка Ізео» з Еччеленци. Цей перехід призвів до скандалу, оскільки Національна аматорська ліга фактично вважала, що Гюбнер підписав професійний трудовий контракт з клубом, отримуючи фіксовану зарплату та різні бонуси, за що гравцю було винесено однорічну дискваліфікацію (пізніше скороченої до шести місяців), оскільки жоден гравець-аматор не може підписувати професійні контракти з аматорськими командами[12]. Після дискваліфікації, яка вивела його з ладу на всю першу половину сезону 2007/08, він забив 20 голів лише у 17 матчах, що стало вирішальним фактором для виживання його команди у шостому дивізіоні.

У сезоні 2009/10 років грав за клуб «Кастель Мелла» з Пріма Категорії Брешії[13], де забив 16 голів у 14 матчах, а завершив свою кар'єру в сезоні 2010/11 років у клубі «Кавенаго д'Адда» у віці 44 років[14].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, у жовтні 2013 року, очоливши тренерський штаб клубу «Рояле Фйоре» з Еччеленци[15], де замінив Стефано Россіні і працював до січня наступного року[16].

У червні 2014 року він очолив «Атлетіко Монтік'ярі» з Серії D, але був звільнений ще до початку чемпіонату.

Після 11-річної перерви, 1 серпня 2025 року він став новим тренером клубу «Зета Мілано» з Сегунда Категорія Ломбардії. 24 листопада наступного року, незважаючи на те, що команда очолювала групу, його було звільнено.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1987–88 Італія «П'євіджина» М 25 10 - - - - - - - - - 25 10
1988–89 Італія «Пергокрема» C2 28 6 КІ-С ? ? - - - - - - 28+ 6+
лип.-жовт. 1989 C2 2 0 - - - - - - - - - 2 0
Усього за «Пергокрема» 30 6 ? ? - - - - 30+ 6+
1989–90 Італія «Фано» C2 27 8 КІ-С ? ? - - - - - - 27+ 8+
1990–91 C1 30 4 КІ-С ? ? - - - - - - 30+ 4+
1991–92 C1 31 14 КІ-С ? ? - - - - - - 31+ 14+
Усього за «Фано» 88 26 ? ? - - - - 88+ 24+
1992–93 Італія «Чезена» B 34 10 КІ 2+ 1 - - - - - - 36+ 11
1993–94 B 32 12 КІ 5 3 - - - - - - 37 15
1994–95 B 33 15 КІ 2 1 - - - - - - 35 16
1995–96 B 36 22 КІ 1 0 - - - - - - 37 22
1996–97 B 31 15 КІ 3 3 - - - - - - 34 18
Усього за «Чезену» 166 74 13+ 8 - - - - 179+ 82
1997–98 Італія «Брешію» A 30 16 КІ 1 0 - - - - - - 31 16
1998–99 B 36 21 КІ 4 2 - - - - - - 40 23
1999–00 B 32 21 КІ 3 1 - - - - - - 35 22
2000–01 A 31 17 КІ 8 7 - - - - - - 39 24
Усього за «Брешію» 129 75 16 10 - - - - 145 85
2001–02 Італія «П'яченца» A 33 24 КІ 1 0 - - - - - - 34 24
2002–03 A 27 14 КІ 1 1 - - - - - - 28 15
Усього за «П'яченцу» 60 38 2 1 - - - - 62 39
2003-січ. 2004 Італія «Анкона» A 9 0 КІ 1 0 - - - - - - 10 0
січ.-черв. 2004 Італія «Перуджа» A 13 3 КІ - - - - - - - - 13 3
2004–05 Італія «Мантова» C1 23 7 КІ-С ? ? - - - - - - 23+ 7+
серп.-лис. 2005 Італія «К'ярі» D 7 9 КІ-D ? ? - - - - - - 7+ 9+
2005–06 Італія «Роденго Саяно» D 18 9 КІ-D ? ? - - - - - - 18+ 9+
2006–07 Італія «Орса Корте Франка» E 27 20 - - - - - - - - - 27 20
2007–08 E 17 20 - - - - - - - - - 17 20
2008–09 E 20 18 - - - - - - - - - 20 18
Усього за «Орса Корте Франка» 64 58 - - - - - - 64 58
2009–10 Італія «Кастель Мелла» ПК 14 16 - - - - - - - - - 14 16
2010–11 Італія «Кавенаго д'Адда» П 6 2 - - - - - - - - - 6 2
Усього за кар'єру 652 336 32 19 - - - - 684 355

Титули і досягнення

Особисте життя

Його батько був німцем, а дід з Франкфурта, який переїхав до Трієста. Одружений з Розою Кантоні, сестрою Федеріко Кантоні, його колишнього товариша по команді[17], з якою він має двоє дітей, Мікела та Марко[18].

У 2015 році він знявся у музичному відео «L'estate di Hubner» гурту Toromeccanica. Його ім'я також згадувалося у пісні 2018 року «Hübner» співака та автора пісень Calcutta[19].

Він був завзятим курцем, викурюючи понад 20 сигарет на день, навіть сидячи на лаві запасних під час свого перебування в «Брешії»[20], а також був відомий тим, що вживав граппу[21]. У 1996 році Гюбнера запрошували на перегляд в міланський «Інтернаціонале», але вимагали відмовитися від шкідливих звичок, з чим Даріо не погодився. Переходити до сильнішого клубу Убнер не прагнув, навіть не мав агента. Коли їм зацікавилися англійські «Лідс Юнайтед» і «Ноттінгем Форест», Даріо відповів на їхні пропозиції відмовою, пославшись на згубний вплив чужого способу життя і власну лінь[22].

Примітки

  1. ↑ Fabio, Monti. Hubner, il grande errore del calcio italiano. archiviostorico.corriere.it (італ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2015. Процитовано 16 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  2. ↑ Calciatore - legaserieb.it. www.legaserieb.it (італ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2026.
  3. ↑ «Он предлагал Анчелотти закурить». Форвард, который пил и забивал. www.championat.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ Dario Hubner, il 'bisonte di Muggia' - Logos News. www.logosnews.it (італ.). Процитовано 16 лютого 2026.
  5. ↑ Hubner: «Fumo, corro poco, ma gioco ancora». ilGiornale.it (it-IT) . 19 вересня 2010. Процитовано 16 лютого 2026.
  6. ↑ Italy - Serie A Top Scorers. www.rsssf.org. Процитовано 16 лютого 2026.
  7. ↑ Toni e Icardi capocannonieri: record di longevità per il primo | Goal.com. www.goal.com (італ.). Процитовано 16 лютого 2026.
  8. ↑ Hubner giocherà in prestito nel Milan Shevchenko operato al setto nasale. archiviostorico.corriere.it (італ.). Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 16 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ I record biancorossi. www.storiapiacenza1919.it. Процитовано 16 лютого 2026.
  10. ↑ Emerson, idea Juve per il 2004 ma quanti problemi per Salas - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). 12 липня 2003. Процитовано 16 лютого 2026.
  11. ↑ Pizarro tra Inter e Juve Stam, la Lazio resiste - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). 24 січня 2004. Процитовано 16 лютого 2026.
  12. ↑ Fuori Dagli Schemi: Il calcio che non c'è più: Dario Hübner. Fuori Dagli Schemi. 2015. Процитовано 16 лютого 2026.
  13. ↑ Il Piccolo del Cremasco. Issuu (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 16 лютого 2026.
  14. ↑ Dario Hubner supera ogni record. "A 43 anni gioco l'ultima e poi alleno". www.sportmediaset.mediaset.it. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 16 лютого 2026.
  15. ↑ Calcio dilettanti, colpo Royale: Dario Hubner è il nuovo allenatore del Fiore. liberta.it. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16 лютого 2026.
  16. ↑ CALCIO - Dilettanti - Colpo di scena al Fiore: Hubner esonerato. www.sportpiacenza.it. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2026.
  17. ↑ Roberto, Cominoli. Hubner, che bel cognato. archiviostorico.gazzetta.it (італ.). Процитовано 16 лютого 2026.
  18. ↑ Gaia, Piccardi. Hubner: «Caro Robi, mi spiace ma io ti lascerei a casa». archiviostorico.corriere.it (італ.). Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  19. ↑ Calcutta ha dedicato una canzone a Dario Hubner. Giornale di Brescia (італ.). 25 травня 2018. Процитовано 16 лютого 2026.
  20. ↑ 20 gol a stagione fumando 20 sigarette al giorno. Il Post (італ.). 20 вересня 2025. Процитовано 16 лютого 2026.
  21. ↑ Hubner: «Fumo, corro poco, ma gioco ancora». ilGiornale.it (it-IT) . 19 вересня 2010. Процитовано 16 лютого 2026.
  22. ↑ Кобеляцкий, Александр. Итальянский супербизон // Мой футбол. — 2002. — № 4 (127) (6 марта). — ISSN 1609-3992.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).