Група Карме
«Група Карме» (англ. Carme group) — група нерегулярних супутників Юпітера, які мають близькі орбіти. Названо на честь найбільшого супутника цього класу — Карме.
Супутники групи обертаються між 22,9 до 24,1 гм від Юпітера; нахил орбіти між приблизно 164,9 до 165,5 градусів, ексцентриситет між 0,23 до 0,27.[1]
Склад Групи
Послідовність супутників у групі:
| Назва | Діаметр (км)[2] |
Період (дні)[3][a] |
Notes |
|---|---|---|---|
| Карме | 46 | –734.19 | головний і найбільший супутник у групі |
| Тайгете | 5 | –732.45 | |
| Халдене | 4 | –723.71 | |
| Каліке | 5 | –742.02 | помітно червоніший за інші супутники |
| Еріноме | 3 | –728.48 | |
| Ісоное | 4 | –726.27 | |
| Етне | 3 | –730.10 | |
| Кале | 2 | –729.64 | |
| Пазітеє | 2 | –719.47 | |
| Архе | 3 | –731.88 | |
| Калліхоре | 2 | –728.26 | |
| Евкеладе | 4 | –730.30 | |
| Герсе | 2 | –734.52 | |
| S/2010 J 1 | 2 | –736.51 | |
| Ейрене | 4 | –729.84 | |
| S/2003 J 19 | 2 | –734.78 | |
| S/2017 J 2 | 2 | –724.71 | |
| S/2017 J 5 | 2 | –737.28 | |
| S/2017 J 8 | 1 | –719.76 | |
| S/2011 J 1 | 2 | –733.21 | |
| S/2003 J 9 | 1 | –736.86 | |
| S/2003 J 10 | 2 | –755.43 | |
| S/2003 J 24 | 2 | –721.60 | |
| S/2016 J 3 | 2 | –713.64 | |
| S/2018 J 3 | 1 | –747.02 | |
| S/2021 J 4 | 1 | –728.28 | |
| S/2021 J 5 | 2 | –747.74 | |
| S/2021 J 6 | 1 | –720.97 | |
| S/2022 J 1 | 2 | –738.33 | |
| S/2022 J 2 | 1 | –781.56 |
Формування супутника
Науковці припускають, що сила тяжіння Юпітера, захопила астероїд — і він став супутником Юпітера. Астероїд був 46 км діаметром (що дорівнює діаметру Карме), ставши супутником Карме. Сама група Карме сформувалася унаслідок серії колізій (сутичок) Карме з іншими тілами, внаслідок чого частини Карме утворили окремі супутники.
На таку думку також наштовхує той факт, що параметри орбіт супутників групи Карме мають не великі дисперсії: для великої півосі дисперсія становить менше 700000 км, а для нахилу орбіти дисперсія менше 0.7.[примітка 1]. Такі несуттєві інтервали підтверджують, що супутники цієї групи колись були одним тілом.
Інший аргумент на підтримку того, що група походить від одного тіла кольори супутників: всі супутники світло червоні[примітка 2], з індексами кольору B-V= 0.76 and V-R= 0.47[4] та інфрачервоним спектром схожим на спектр астероїдів D-типу[5]. Ці дані узгоджуються з предком який був супутником класу Хілда або троянцем Юпітера.
.
Див. також
Примітки
- ↑ Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Carolyn Porco Jupiter's outer satellites and Trojans, In: Jupiter. The planet, satellites and magnetosphere. Edited by Fran Bagenal, Timothy E. Dowling, William B. McKinnon. Cambridge planetary science, Vol. 1, Cambridge, UK: Cambridge University Press, ISBN 0-521-81808-7, 2004, p. 263 - 280 Повний текст (pdf)(англ.)
- ↑ Moons of Jupiter. Carnegie Science. Minor Planet Center. 27 серпня 2019.
- ↑ Planetary Satellite Mean Elements. Jet Propulsion Laboratory. California Institute of Technology. 25 січня 2024.
- ↑ Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare Photometric survey of the irregular satellites, Icarus, 166,(2003), pp. 33-45. Робоча версія (англ.) [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Tommy Grav and Matthew J. Holman Near-Infrared Photometry of the Irregular Satellites of Jupiter and Saturn,The Astrophysical Journal, 605, (2004), pp. L141–L144 Робоча версія (англ.) [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Дотично орбітальні параметри нерегулярних супутників сильно змінюються за короткі проміжки часу через пертурбації спричинені Юпітером. Наприклад, було зафіксовано зміни великої осі в 1 Гм за 2 роки, зміна ексцентриситету 0.5 за 12 років і зміна нахилу орбіти у 5° за 24 роки. Середні орбітальні параметри є середніми значеннями обчисленими за допомогою чисельного інтегрування поточних параметрів по довгому інтервалі часу і викристовуються для визначення динамічних класів супутників.
- ↑ Виняток становить Каліке, який набагато червоніший.
Джерела
Коментарі
- ↑ Negative period is indicative of retrograde motion.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).