Голуба Затока
| селище Голуба Затока | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Ялтинський район |
| Рада | Сімеїзька селищна рада |
| Код КАТОТТГ | UA01200270030090294 |
| Облікова картка | Голуба Затока |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1864 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 1.2239 км² |
| Населення | ▼443 (на 2014 рік)[1] |
| Густота | 361.96 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 98684 |
| Телефонний код | +380 654 |
| Географічні координати | 44°25′11″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 44.41972° пн. ш. 33.98889° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 418 м[2]
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Севастополь |
| До станції: | 64 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 23,1 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 105 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 98680, Автономна Республіка Крим, Ялтинська міськрада, смт. Сімеїз, вул. Зоряна, 2 |
| Голова селищної ради | Макаренко Микола Григорович |
| Карта | |
  Голуба Затока | |
 Голуба Затока | |
| |
|
| |
Голуба́ Зато́ка (до 1945 року — Ліме́на[3]; рос. Голубой Залив, кримс. Limena) — селище в Україні, у складі Ялтинського району Автономної Республіки Крим.
Географія
Розташоване за 2,2 км на північний захід від смт. Сімеїз і підпорядковане Сімеїзькій селищній раді. Відстань до Ялти становить 23 км. Селище має автобусне сполучення з Сімеїзом, поряд проходить автотраса Н19 Севастополь-Феодосія. Розташоване в мальовничому гірському амфітеатрі, оточеному горами Пиляки, Кішка і хребтом Ай-Петрінської гряди.
Площа 1,2 км². Населення 419 осіб (2001, складає 87,3 % до 1989), переважно росіяни, українці та кримські татари.[4]
Назва
Історична назва селища Лімена походить з грец. λιμένας — «гавань».
Історія
Достовірних згадок про Лімену часів генуезького панування на південному узбережжі Криму наразі не виявлено. Вперше в історичних документах зустрічається в османських матеріалах переписів Кефінського санджака 1520 року, як Лімена Мангупського кадилика.[5] На той час село належало до Мангупського кадилику, було приписане до Інкермана та налічувало 2 мусульманські родини та 1 мусульманина, звільненого від податків; 26 християнських (немусульманських) родин (у 4 з яких був відсутній чоловік-годувальник).
До 1542 року Лімену перепідпорядкували Балаклаві. За даними перепису того року, у селі проживало 6 мусульманських родин та 1 неодружений дорослий чоловік, а також 20 християнських родин (з них 2 вдови) та 2 дорослих неодружених чоловіків.
Згідно з податковими відомостями 1634 року, у поселенні залишилося лише 2 двори немусульман. Мешканці 12 дворів незадовго до цього виселилися: 8 дворів — до Кучук-Муском'ї; по 2 двори — до Ласпі та Ялти.
Документальні дані про село містяться також в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років». Відповідно до реєстру, у 1686 році (1097 рік гіджри) Лімена входила до Мангупського кадилику еялету Кефе. У документі згадано 23 землевласників (усі — мусульмани), які володіли 221,5 дёнюмами землі.
Після здобуття Кримським ханством незалежності за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року, згідно з «повелівальним актом» Шахін Ґерая від 1775 року, селище було включене до складу ханства є, увійшло до Мангупського кадиликв Бахчисарайського каймаканства. Це підтверджується також у «Камеральному описі Криму» 1784 року, де поселення зафіксоване під назвою Ель Мана.
У 1783 році анексовано Російською імперією. По «Відомості про всі селища в Сімферопольському повіті що з показанням у якій волості скільки числом дворів і душ…» від 9 жовтня 1805 року у селі Лімена було 17 дворів і 113 жителів, виключно кримських татар.[6]
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Лимени, Сімеїзської сільради Ялтинського району було 57 дворів, з них 56 селянських, населення становило 267 осіб, з них 241 кримський татарин, 14 росіян, 12 українців, діяла кримськотатарська школа І ступеня.[7]
Під час землетрусу 1927 року в селі, вище за шосе, деякі будинки були повністю зруйновані, в інших утворилися наскрізні тріщини, обвалилися кути, потріскалися перемички.[8]
У 1944 році, після звільнення Криму від нацистів, 18 травня кримські татари були депортовані до Центральної Азії. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», яким з Ростовської області РРФСР у район переселялися 3000 сімей колгоспників.[9]
21 серпня 1945 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Лімени було перейменовано на Голубу Затоку.[10]
Персоналії
Уродженцем села є кримськотатарський письменник і поет Аметов Джевдет Рамазанович.
Цікаві факти
Селище відоме своєю солодкою цибулею, яку можна вирощувати тільки тут.
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Прогноз погоди в смт. Голуба Затока
- ↑ У деяких історичних документах вживається також форма Лімени.
- ↑ Макаренко, М. Г. Голуба затока. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Osmanlı Hakimiyetinde Kefe. kygm.ktb.gov.tr. Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ НЭБ - Национальная электронная библиотека. rusneb.ru - Национальная электронная библиотека (рос.). Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Постановление ГКО № 6372с от 12.08.44 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 15 серпня 2024.
Посилання
- Голуба Затока[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).