YaChudo

Резервне

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

село Резервне
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Орлинівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020310090018188
Облікова картка Резервне. 
Основні дані
Населення 134 особи
Поштовий індекс 99811
Телефонний код +380 692
Географічні дані
Географічні координати 44°28′11″ пн. ш. 33°40′30″ сх. д. / 44.46972° пн. ш. 33.67500° сх. д.
Відстань до
районного центру 		34 км
Місцева влада
Адреса ради вул. В. Тюкова, 42, с. Орлине, Балаклавський р-н, м. Севастополь, 99805
Карта
Резервне. Карта розташування: Україна
Резервне
Резервне
Резервне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Резервне
Резервне
Мапа
Мапа

CMNS: Резервне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Резе́рвне (до 1948 року — Кючю́к-Мускомі́я[1]; крим. Küçük Muskomiya) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Населення — 134 особи.

Географічне розташування

Село Резервне розташоване за 34 км від Бахчисараю[2], біля підніжжя вершини Кільсе-Бурун хребта Біллер[3]. За 500 метрів від села розташоване невелике озеро, що наповнює Суха річка, що стікає з хребта Біллер[4].

Історія

У 1898 році поблизу села виявлено залишки античного поселення та амфору II ст. н. е. Дослідник Василій Кондаракі відносив первинне населення до найдавніших жителів Байдарської долини через близькість до Херсонеса та сприятливі ґрунти.[5] Згодом до складу місцевого населення увійшли ґоти та алани.[6] У той період село підпорядковувалося місцевим феодалам — володарям замків Кокія-Ісар або Кала-Фатлар (Кючюк-Мускомський ісар), чи входило до консульства Чембало. Археолог Анатолій Якобсон зафіксував у цій місцевості численні будівельні залишки XIII—XIV століть.

Після захоплення південно-західного Криму військами Османської імперії у 1475 році поселення включено до Мангупського кадилика Кефінського санджака (згодом еялету). Перша писемна згадка в османських документах датована 29 березня 1489 року: у селі Кічі Мускомія обліковано 27 домогосподарств. Переписи Кефінського санджака свідчать про таку динаміку: 1520 рік — 39 християнських родин, 1 мусульманська родина, 1 неодружений мусульманин (підпорядкування Інкерману); 1542 рік — 39 християнських родин (із них 7 вдів) та 4 неодружених чоловіків; 3 мусульманські родини.[7]

Протягом XVII століття серед частини населення поширився іслам. У податкових відомостях (джизйє дефтера) Кефінського еялету 1652 року християнські платники податків у селі вже не значилися. За Османським реєстром земельних володінь 1680-х років, у 1686 році село Мускомйа Саґір разом із махалле Варентіка входило до Мангупського кадилика; 81 землевласник-мусульманин володів 3015 дьонюмами землі.

За актом Шахін Ґерая 1775 року село увійшло до складу Мангупського кадилика Бахчисарайського каймаканства Кримського ханства.[8], что зафиксировано, как Сагыр Мускумья[9] Село зафіксовано як Сагир Мускумья в «Камеральному описі Криму» 1784 року.[10]

Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році село включили до Сімферопольського повіту Таврійської області. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 років з метою очищення узбережжя царська адміністрація примусово переселила з села у внутрішні райони 11 осіб (повернулися у серпні 1791 року).[11] З 1802 року Кючюк-Муском'я входила до Чоргунської волості Сімферопольського повіту Тавричеської губернії.

За відомістю 1805 року в селі числилося 33 двори та 180 жителів — виключно кримських татар. На карті 1817 року позначено 55 дворів. Після реформи 1829 року село віднесли до Байдарської волості, а з 1838 року — до новоствореного Ялтинського повіту.[12]

У 1864 оці в селі було 5 дворів, 14 жителів, діяла мечеть; на 1892 рік було 19 домогосподарств, 138 жителів, працювала кримськотатарська початкова школа (мектебе); на 1915 рік було 109 дворів, 250 осіб приписного та 409 осіб стороннього кримськотатарського населення; діяло мектебе, збудоване у 1907 році.[13]

Після встановлення совєтської окупації волосну систему ліквідували. З 1921 року село входило до Балаклавського (згодом Севастопольського та Байдарського) району. За переписом 1926 року в селі Кючюк-Муском'я Варнутської сільради числився 401 житель (329 кримських татар, 65 українців, 5 росіян, 1 грек).[14] Працювала кримськотатарсько-російська п'ятирічна школа. З 1930 року село включили до складу відновленого Балаклавського кримськотатарського національного району.

У травні 1944 року, після вигнання нацистських окупантів, совєтський режим здійснив насильницьке виселення кримськотатарського народу. З Кючюк-Муском'ї до Центральної Азії виселили 212 кримських татар (48 родин). У серпні 1944 року в рамках спланованої колонізації до порожніх будинків переселили 28 родин колгоспників із Воронезької області РСФСР, а з 1950 року — переселенців із Сумської області УРСР.

Указом Президії Верховної Ради РСФСР від 18 травня 1948 року село Кючюк-Мускомія перейменували на Резервне.[15]

У 1957 році у зв'язку з ліквідацією Балаклавського району як окремої адміністративної одиниці село підпорядкували Орлинівській сільській раді, а згодом — адміністративній зоні міста Севастополя.[16]

7 вересня 2023 року село перейшла до складу Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим.[17][18]

За 2,5 км на південний захід від села Резервне розташовувався береговий ракетний комплекс «Утес», побудований за часів СРСР. У 1990-х роках дивізіон біля села Резервне був законсервований фахівцями Військово-морських сил України. Восени 2016 року повідомлялося, що його відновлено російськими окупантами та був введений до складу Чорноморського флоту рф. Передбачалося, що перший береговий ракетний комплекс БРК «Бастіон» шахтного базування буде запущений вже до 2020 року для розміщення протикорабельних ракет «Яхонт» та розроблених до того часу нових варіантів ракет. У 2017 році з БРК в районі Резервного відбувалися пуски крилатих ракет під час навчань, а у 2019 році комплекс було модернізовано. У жовтні 2020 року повідомлялося про стрільби з «Утес» під час навчань.

У жовтні 2024 року повідомлялося, що БРК «Утес» здійснив обстріл Одесу. З цієї ж позиції проводилися пуски ракет БРК «Бастіон».

У ніч на 16 серпня 2026 року підрозділи Сил оборони України уразили район зосередження ракетного підрозділу рф в селі Резервне[19].

Примітки

  1. ↑ також Кучу́к-Муско́мья
  2. ↑ Село Резервне: онлайн путівник Резервним. travels.in.ua (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  3. ↑ Резервное под Севастополем: подвоз воды и Сухая речка. Крым.Реалии (рос.). 9 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2023.
  4. ↑ Резервне під Севастополем: підвезення води і Суха річка. Крым.Реалии (укр.). 10 грудня 2020. Процитовано 22 листопада 2023.
  5. ↑ Наталья Кудрявцева. Историко-географические очерки о Байдарской и Варнаутской долинах. Село Резервное (Кучук-Мускомья). Стр.10. rylit.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  6. ↑ Кизилов М.Б., Масякин В.В., Храпунов І.М. Готы. Аланы. // От киммерийцев до крымчаков (народы Крыма с древнейших времен до конца XVIII в.) / О.Г. Герцен. — Симферополь : Доля, 2004. — С. 71—96. — 2000 прим. — ISBN 966-8584-38-4.
  7. ↑ Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyeti'nde Kefe: (1475-1600). — Ankara : Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları, 2000. — Т. 1. — 570 с. — ISBN 975-17-2363-9.
  8. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "Османский" не вказано текст
  9. ↑ Чернов Э. А. Идентификация населённых пунктов Крыма и его административно-территориального деления 1784 г. Азовские Греки. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 12 квітня 2016.
  10. ↑ Лашков Ф. Ф. Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
  11. ↑ Лашков Ф. Ф. Материалы для истории второй турецкой войны 1787-1791 г. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии / А.І. Маркевич. — Симферополь : Типография Таврического губернского правления, 1890. — Т. 10. — С. 79—106.
  12. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  13. ↑ Дело о строительстве мектебе в дер.Кучюк-Мискомья Ялтинского уезда. (Ф. № 27 оп. № 3 дело № 988) (PDF). Госархив АРК. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2 березня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 74 (довідка)
  14. ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 108, 109.
  15. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  16. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года. Стр. 443.
  17. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  18. ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»
  19. ↑ Сили оборони уразили район зосередження ракетного підрозділу, залізничний міст та склади росіян — Генштаб ЗСУ. Interfax-Україна. 16 серпня 2026.
Крим Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).