Гиновичі

село Гиновичі
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Бережанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040030040025069
Облікова картка	Гиновичі
Основні дані
Населення	▼ 453 (2014)
Площа	9,8 км²
Густота населення	497.96 осіб/км²
Поштовий індекс	47515
Телефонний код	+380 3548
Географічні дані
Географічні координати	49°30′20″ пн. ш. 24°56′59″ сх. д. / 49.50556° пн. ш. 24.94972° сх. д.
Водойми	річка Золота Липа
Відстань до районного центру	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3
Карта
Гиновичі
Гиновичі
Мапа
Гиновичі у Вікісховищі

Гино́вичі — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

Поштове відділення — Жуківське. До 2020 року підпорядковане Жуківській сільраді. До Гиновичів приєднано хутір Писарка. Межує на півдні з м. Бережани, на заході з с. Лапшин, на півночі з с. Жуків.

Розташоване на лівому березі річки Золота Липа. Населення — 488 осіб (2001). Дворів — 130^[1].

У селі є 2 вулиці^[2]: Івана Франка та Лесі Українки.

Для села характерний помірно континентальний клімат. Гиновичі розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Поблизу Гиновичів виявлено поселення трипільської культури і знахідки часів Київської Русі.

Перша писемна згадка — 1475 року.

У 1530—1583 роках Гиновичі — власність Сенявських.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 67 %^[3]. Власником маєтку в селі був дідич Бережан граф Станіслав Потоцький.

Діяли товариства «Просвіта» (від 1897), «Січ» (від 1908), «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок».

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів — Підгайці.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Бережани^[4].

23 січня 1947 року в урочищі Вертеби, що в лісі поблизу сіл Жуків, Гиновичі та Куропатники у бою з московськими окупантами героїчно загинули: Микола Арсенич , його дружина Ганна Гунька, охоронець «Клим» , а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича Марія Римик («Маруся», «Наталка», «Марія»)^[5].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади^[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[7].

Населення села в минулому^[8]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165^[10].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610021, розташована у приміщенні народного дому.

Результати

• зареєстровано 336 виборців, явка 68,75%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 24,35%, за «Європейську Солідарність» — 23,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,91%^[11]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 37,99%, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 21,83%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 17,47%^[12].

• Стоянка та поселення Гиновичі I (пізній палеоліт, висоцька культура);
• Стоянка Гиновичі II (40—10 тис. років до н. е.);
• Стоянка Гиновичі III (пізній палеоліт, епоха бронзи, ранній залізний вік);
• Поселення Жуків І (IV тис. до н. е., II пол. III тис. до н. е., XVI—XIV ст. до н. е., XII—IX ст. до н. е.);
• Могильник та стоянка Жуків III (пізній палеоліт (40—10 тис. років до н. е.), висоцька культура (XI—VI ст. до н. е.));

Є церква Перенесення мощей Святого Миколая (1931; мурована, реставрована 1995), «фігура» Божої Матері (1990), «фігура» Ангела Хоронителя на честь 2000-ліття народження Ісуса Христа і 525-річчя заснування села (2000).

Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1999; скульптор В. Красновський), встановлено 2 хрести на честь скасування панщини, 5 хрестів на місці загибелі вояків УПА, пам'ятний знак на честь 2000-ліття від дня на честь проголошення незалежності України і 525-річчя заснування села Гиновичі.

Насипано могилу УСС, символічну могилу жертвам сталінських репресій (1989).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований біля школи.

Встановлений 1999 року. Скульптор — В. Красновський.

Пам'ятник виготовлений із бетону.

Постамент — 2,4 м; скульптура — 1,5 м, площа — 0,0020 га.^[13][14]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

У Гиновичах народилися:

• релігійний діяч, літератор отець І. Заверуха,
• Дмитро Мищишин (1984—2016) — молодший сержант, механік-водій механізованої роти військової частини В 4680.
• художник Я. Миколишин,
• доцент ТАНГ М. Федчишин,
• Недільський Василь Васильович (1982—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• кандидат хімічних наук В. Федина,
• польський славіст, літературознавець Мар'ян Якубець.
• польський юрист, землевласник, фермер, громадський діяч, політик, член Сейму Другої Польської Республіки Стефан Трачевський

Січові стрільці-уродженці села Гиновичі:

• стрілець Штепановий Михайло (нар. 1895, 5 сотня)^[15]

Про село видано кн. О. Віятик (Штепованої) «Гиновичі. Історико-краєзнавчий нарис» (2002).

• Подуфалий М., Уніят В. Гиновичі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 353. — ISBN 966-528-197-6.
• Hinowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 72. (пол.) — S. 72. (пол.)

• Гиновичі на сайті «Замки та храми України» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)