Гамаль Абдель Насер
| Гамаль Абдель Насер араб. جمال عبد الناصر | |
|---|---|
 | |
 2-й Президент Єгипту
| |
| Попередник: | Мухаммед Наґіб |
| Наступник: | Анвар Садат |
| Попередник: | Мухаммед Наґіб |
| Наступник: | Мухаммед Наґіб |
| |
| Попередник: | Мухаммед Наґіб |
| Наступник: | Алі Сабрі |
| |
| Попередник: | Мухаммед Сідкі Сулейман |
| Наступник: | Махмуд Фавзі |
2-й Генеральний секретар Руху неприєднання | |
| Попередник: | Йосип Броз Тіто |
| Наступник: | Кеннет Каунда |
| Народження: | 15 січня 1918[1][2][…]  Bakosd, Єгипетський султанат |
| Смерть: | 28 вересня 1970[1][2][…] (52 роки) Каїр, Об'єднана Арабська Республіка[1][4] |
| Причина смерті: | інфаркт міокарда[8] |
| Поховання: | Gamal Abdel Nasser Mosqued[5] |
| Країна: |  Єгипетський султанат Єгипетське королівство Республіка Єгипет Об'єднана Арабська Республіка |
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування |
| Освіта: | Єгипетська військова академія |
| Партія: | Арабський соціалістичний союз |
| Батько: | Абдель Насер Хусейн |
| Мати: | Фахіма Хамад |
| Шлюб: | Tahia Kazemd |
| Діти: | сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід дочки: Хода й Мона |
| Військова служба | |
| Звання: |  полковник (бекбаші) |
| Автограф: |  |
| Нагороди: |              |
 Гамаль Абдель Насер у Вікісховищі | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Гама́ль Абде́ль На́сер[9][10][11] (араб. جمال عبد الناصر, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.
Біографічні відомості
Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.
Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).
У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.
У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.
В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.
Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).
Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.
26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.
Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.
23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.
У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.
З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).
З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.
Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.
Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).
Почесні звання, титули, нагороди
Герой Радянського Союзу
За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[12][13] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[14] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[15] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:
«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».
Бібліографія
- 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين) (1955; Akher Sa'a)
Переклади українською
- 2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.])
Примітки
- ↑ а б в Насер Гамаль Абдель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Robert St. John Encyclopædia Britannica
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://www.britannica.com/biography/Gamal-Abdel-Nasser
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2017.
- ↑ https://www.alarabiya.net/politics/2022/02/06/%D9%84%D8%BA%D8%B2-%D8%A7%D9%84%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%A9
- ↑ Насер, Гамаль Абдель. Велика українська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 квітня 2022.
- ↑ Бур'ян М. С. ЄГИПЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Egypet [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 03.02.2021)
- ↑ НАСЕР. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016.
- ↑ «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «[[Україна молода]]». Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2012.
- ↑ «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 [Архівовано 24.02.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» [Архівовано 6 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
- В. І. Головченко. Насер Гамаль Абдель // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Ю. Скороход. Насер Гамаль Абдель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.480 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
- http://www.nasser.org [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Nasser 56 [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] на IMDB
- Gamal Abdel Nasser at The Internet Name Database [Архівовано 15 травня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).