Алуніт

Алуніт
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[1]
IMA-номер	IMA1987 s.p.
Абревіатура	Alu[2]
Хімічна формула	KAl₃(SO₄)₂(OH)₆[3]
Клас мінералу	Сульфати (мінерали)
Nickel-Strunz 8	VI/B.03a[4]
Nickel-Strunz 10	7.BC.10[5][6]
Dana 8	30.2.4.1
Ідентифікація
Колір	білий, сірий, жовтий, зеленкуватий
Форма кристалів	кубічна, товстотаблитчаста
Сингонія	тригональна
Вид симетрії	дітригональна-скаленоедричнаd
Просторова група	кристалографічна група 166[3]
Злам	нерівний, раковистий
Твердість	3,5—4
Блиск	скляний до перламутрового
Прозорість	прозорий
Колір риси	білий
Густина	2,6 — 2,9
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення	δ = 0,020
Інші характеристики
Радіоактивність	136,78
Названо на честь	галуни (латина)[6]
Особливі характеристики	сильний піроелектрик
Алуніт у Вікісховищі

Алуні́т або галуняк (від лат. alun — галун, галунний камінь) — мінерал з групи сульфатів, основний сульфат алюмінію та калію острівної будови.

Назва алуніт, похідна від «Alum» (з латинської «alumen»). Вперше мінерал був видобутий у 15 ст. в Тольфа, що поблизу Риму для виробництва алюмінію під контролем пап. У 1707 році він був описаний французьким хіміком і геологом Жаном-Клодом Деламетерієм як алюмініліт, який потім був скорочений в 1824 році французьким геологом і мінералогом Франсуа Салліс Беданом в алуніт. Альбрехт Дюрер зобразив на його гравюрі Меленколію I (1514) і назвав алюнітний кристал^[7].

Склад: KAl₃ [SO₄]₂(OH)₆. Містить (%): K₂O — 11,37; Al₂O₃ — 36,92; SO₃ — 38,66; H₂O — 13,05.

Сингонія тригональна. Зустрічається у вигляді тонкозернистих і землистих мас та дрібних кристалів.

Колір з сіруватим, жовтуватим або червонуватим забарвленням. Просвічує до прозорого. Блиск скляний, іноді перламутровий полиск. Риса біла.

Кристали кубічні або товстотаблитчасті, звичайно в тонкозернистих, землистих, іноді волокнистих масах.

Густина 2,6-2,8, твердість 3,5-4.

Використовується для одержання галуну, сульфату, алюмінію, рідше — металевого алюмінію.

Утворюється при дії сірчистої пари на кислі вивержені гірські породи, а також при дії сульфатних поверхневих вод на глиноземисті породи.

Родовища алуніту відомі в Україні (на Закарпатті, Берегівський район) щонайменше з початку XIX сторіччя^[8], в Казахстані, в Азербайджані. Використовують для одержання сульфату алюмінію.

Розрізняють:

• алуніт залізний (відміна алуніту, яка містить до 5% Fe₂O₃),
• алуніт натріїстий (відміна алуніту, яка містить 4,41% Na₂O).

• Алунітизація
• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алуніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Алуніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Алуниты Закарпатья [ Сб. ] / Ю. А. Лейе, М. А. Клитченко, А. М. Авгитов, Э. П. Тихоненков. — М.: Недра, 1971. — 176 с.
• Кашкай М. А. Алуниты, их генезис и использование : в 2-х томах. — М.: Недра, 1970. — Т. 1. — 318-400 с.
• Кашкай Ч. М. Физико-химические условия алунитообразования. — Б.: Элм, 1972. — 81 с.
• http://rruff.info/doclib/hom/alunite.pdf [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.]

• Mineral Galleries
• http://www.mindat.org/min-161.html [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)