YaChudo

Вілоксазин

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Вілоксазин
Систематична назва (IUPAC)
(RS)-2-[(2-ethoxyphenoxy)methyl]morpholine[1]
Ідентифікатори
Номер CAS 46817-91-8
Код ATC N06AX09
PubChem 5666
DrugBank DB09185
Хімічні дані
Формула C13H19NO3 
Мол. маса 237,299 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм гепатичний[2]
Період напіврозпаду 2–5 год.[3], 7,02 ± 4,74 год. (форми подовженої дії)[2]
Виділення сеча (~90%), фекалії (<1%)[2][4]
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус

℞-only (US)

Шляхи введення перорально

Вілоксазин (англ. Viloxazine), який продається під торговою маркою «Келбрі» — селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну, який використовується для лікування розладу дефіциту уваги та гіперактивності в дітей і дорослих.[2][5] Він продавався протягом майже 30 років як антидепресант для лікування депресії, перш ніж був знятий з продажу, і згодом перепрофільований для лікуванняРДУГ.[2][6][5] Вілоксазин застосовують перорально.[2] Він використовувався як антидепресант у формі негайного вивільнення, і використовується при розладі дефіциту уваги з гіперактивністю у формі з пролонгованим виділенням[6][2], із ефективністю, порівняною з атомоксетином і метилфенідатом.[7][8][9]

Побічними ефектами вілаксазину є безсоння, головний біль, сонливість, втома, нудота, блювання, зниження апетиту, сухість у роті, запор, дратівливість, тахікардія та артеріальна гіпертензія. Зрідка препарат може спричинювати суїцидальні думки та поведінку. Він також може активувати манію або гіпоманію в осіб з біполярним розладом.[2] Вілоксазин діє як селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну.[6][2][5] Форма з негайним вивільненням має період напіввиведення 2,5 години[6][3], а період напіввиведення форми з пролонгованим вивільненням становить 7 годин.[2]

Вілоксазин був вперше описаний у 1972 році[10], і був представлений на ринку як антидепресант у Європі в 1974 році.[6][11] На той час він не продавався в США.[12] Продаж препарату було припинено в 2002 році з комерційних причин.[6][13][14] Однак вілоксазин було перепрофільовано для лікування РДУГ, і знову виведено у продаж у США у квітні 2021 року.[6][15][16] Вілоксазин не є стимулюючим препаратом; немає відповідальності за неправильне використання цього препарату, та він не є контрольованою речовиною.[2]

Медичне застосування

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю

Вілоксазин показаний для лікування РДУГ у дітей віком від 6 до 12 років, підлітків віком від 13 до 17 років та дорослих.[2] Аналіз даних клінічних досліджень показує, що вілоксазин спричинює помірне зменшення симптомів; він приблизно такий же ефективний, як атомоксетин і метилфенідат, але має менше побічних ефектів.[7][8][9]

Депресія

Вілоксазин раніше продавався як антидепресант для лікування великого депресивного розладу.[6][5] Вважається, що він ефективний при легкій та помірній, а також важкій депресії з або без супутніх симптомів. Типовий діапазон доз для лікування депресії становив від 100 до 400 мг на день у розділених дозах, які вводили зазвичай 2—3 рази на день.[6]

Доступні форми

Вілоксазин доступний для лікування РДУГ у формі капсул із пролонгованим вивільненням по 100, 150 та 200 мг. Ці капсули можна відкрити та посипати в їжу для легшого прийому.[2]

Побічні ефекти

Найчастішими побічними ефектами є сонливість, головний біль і втрата апетиту. Психіатричні побічні ефекти виникають приблизно в 20 % випадків, найпоширенішим з них є дратівливість (>5 %).[17] Іншими поширеними побічними ефектами є нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, безсоння[6] та підвищення лібідо.[18] Частота деяких побічних ефектів, включаючи головний біль і сонливість, залежить від дози.[19] При лікуванні депресії вілоксазин краще переноситься, ніж трициклічні антидепресанти, такі як іміпрамін і амітриптилін.[6]

У всьому світі було зареєстровано 3 випадки судом при застосуванні вілоксазину, і більшість досліджень на тваринах (і клінічних досліджень, які включали пацієнтів з епілепсією) показали наявність протисудомних властивостей, тому вілоксазин не є повністю протипоказаним пацієнтам з епілепсією.[20]

Взаємодії

Вілоксазин підвищував рівень фенітоїну в плазмі в середньому на 37 %.[21] Також відомо, що він значно підвищує рівень теофіліну в плазмі крові та зменшує його виведення з організму[22], що іноді призводить до випадкового передозування теофіліну.[23]

Фармакологія

Фармакодинаміка

Вілоксазин діє як селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну, і вважається, що це відповідає за його терапевтичну ефективність у лікуванні таких станів, як РДУГ і депресія.[6][2][24][25] Спорідненість (KD) вілоксазину з транспортерами моноамінів людини становить від 155 до 630 нМ для транспортера норадреналіну, 17 300 нМ для серотонінового транспортера, і >100 000 нМ для транспортера дофаміну.[24][25] Вілоксазин має незначну спорідненість з різними оціненими рецепторами, включно з серотоніновими рецепторами 5-HT1A і 5-HT2A, рецепторами дофаміну D2, α1- і α2-адренорецепторів, гістаміновим рецептором H1 та мускариновими ацетилхоліновими рецепторами (усі >10 000 нМ).[26][27]

Останні дослідження показали, що фармакодинаміка вілоксазину може бути складнішою, ніж передбачалося раніше.[25][6] У 2020 році повідомлялося, що вілоксазин має значну спорідненість з серотоніновими 5-HT2C і 5-HT2C-рецепторами (Ki = 3900 нМ і 6400 нМ), і діє відповідно як антагоніст і агоніст цих рецепторів.[25][5][28] Він також продемонстрував слабку антагоністичну активність щодо рецептора серотоніну 5-HT7 і α1B- і β2-адренорецепторів.[25][5][28] Ці дії, хоча й відносно слабкі, можуть бути залучені в його вплив і, можливо, його терапевтичну ефективність у лікуванні РДУГ.[6][25][28]

Фармакокінетика

Всмоктування

Біодоступність вілаксазину з пролонгованим вивільненням порівняно з формою з миттєвим вивільненням становила близько 88 %. Піковий рівень і площа під кривою вілоксазину пролонгованого вивільнення пропорційні в діапазоні дозування від 100 до 400 мг один раз на день. Час досягнення максимального рівня препарату в крові становить 5 годин з діапазоном від 3 до 9 годин після одноразової дози 200 мг. Їжа з високим вмістом жиру помірно знижує рівень вілоксазину, та затримує час досягнення піку приблизно на 2 години. Стаціонарні рівні вілаксазину досягаються через 2 дні прийому один раз на добу, накопичення препарату не відбувається. Рівні вілоксазину приблизно на 40—50 % вищі у дітей віком від 6 до 11 років порівняно з дітьми віком від 12 до 17 років.[2]

Розподіл

Зв'язування вілаксазину з білками плазми крові становить 76–82 % у діапазоні концентрацій від 0,5 до 10 мкг/мл.[2]

Метаболізм

Метаболізм вілоксазину відбувається головним чином через фермент CYP2D6 цитохрому Р-450 і УДФ-глюкуронілтрансферази UGT1A9 і UGT2B15. Основним метаболітом вілоксазину є 5-гідроксивілоксазину глюкуронід. Рівні вілоксазину дещо вищі у пацієнтів із повільним метаболізмом CYP2D6 порівняно з тими, хто швидко метаболізує CYP2D6.[2]

Виведення

Виведення вілоксазину відбувається переважно нирками. Приблизно 90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин, і менше 1 % дози виділяється з калом. Період напіввиведення вілоксазину з миттєвим вивільненням становить від 2 до 5 годин (2-3 години в найбільш надійних дослідженнях), а період напіввиведення вілаксазину з пролонгованим вивільненням становить 7,02 ± 4,74 години.[2]

Хімічні властивості

Вілоксазин — це рацемічна сполука з двома стереоізомерами, причому (S)-(–)-ізомер у 5 разів фармакологічно активніший за (R)-(+)-ізомер.[29]

Історія

Вілоксазин був відкритий вченими з «Imperial Chemical Industries», коли вони виявили, що деякі бета-блокатори пригнічують активність інгібітора зворотного захоплення серотоніну в мозку у високих дозах. Щоб покращити здатність цих сполук долати гематоенцефалічний бар'єр, вони замінили етаноламіновий бічний ланцюг бета-блокаторів на морфолінове кільце, що призвело до синтезу вілоксазину.[13][30] У науковій літературі він був уперше описаний у 1972 році.[10]

Препарат вперше вийшов на ринок у 1974 році.[6][11] Вілоксазин початково не був схвалений для медичного використання FDA.[12] У 1984 році FDA присвоїло препарату статус орфанного препарату для лікування катаплексії та нарколепсії з попередньою торговою маркою «Кататрол».[31] З невідомих причин, однак, він ніколи не був схвалений або представлений для цих показань у США.[6] Вілоксазин був вилучений зі світових ринків у 2002 році з комерційних причин, не пов'язаних з ефективністю чи безпекою.[13][14][6]

Станом на 2015 рік компанія «Supernus Pharmaceuticals» розробляла препарати вілоксазину з пролонгованим вивільненням для лікування розладу дефіциту уваги та гіперактивності і великого депресивного розладу під назвами SPN-809 і SPN-812.[32][33] Вілоксазин був схвалений для лікування РДУГ в США у квітні 2021 року.[15][16]

Переваги вілоксазину оцінювали в 3 клінічних дослідженнях, у тому числі у 2 у дітей (віком від 6 до 11 років) і одному у підлітків (віком від 12 до 17 років) з РДУГ. У кожному дослідженні педіатричні учасники були випадковим чином розподілені для отримання однієї з двох доз вілоксазину або плацебо один раз на день протягом 6-8 тижнів. Жоден з учасників, їхні батьки/опікуни, спонсор дослідження чи лікарі дослідження не знали, що отримував учасник під час дослідження. Тяжкість симптомів РДУГ, що спостерігалися на останньому тижні лікування, була значно більшою в учасників, які отримували плацебо, порівняно з учасниками, які отримували вілоксазин. Тяжкість симптомів розладу дефіциту уваги та гіперактивності оцінювали за допомогою шкали оцінки РДУГ 5-го видання (ADHD-RS-5). Четверте дослідження надало інформацію про безпеку вілоксазину у підлітків віком від 12 до 17 років з РДУГ. FDA схвалив вілоксазин на основі даних кількох клінічних досліджень із 1289 учасниками з РДУГ. Дослідження проводилися в 59 центрах у США.[34]

Суспільство і культура

Торгові марки

Вілоксазин продається під торговими марками «Emovit», «Келбрі», «Vicilan», «Viloxazin», «Viloxazina», «Viloxazinum», «Vivalan» і «Vivarint».[6][35]

Дослідження

Вілоксазин пройшов два рандомізовані контрольовані дослідження нічного енурезу в дітей, обидва проти іміпраміну.[36][37] До 1990 року він розглядався як менш кардіотоксична альтернатива іміпраміну, та був особливо ефективним у тих, хто погано засинає.[38]

Було показано, що при нарколепсії вілоксазин пригнічує допоміжні симптоми, такі як катаплексія, а також ненормальний період швидкого сну[39] без значного покращення денної сонливості.[40] У перехресному дослідженні (56 учасників) вілоксазин значно зменшив денну сонливість і катаплексію.[14]

Вілоксазин також досліджувався для лікування алкоголізму з певним успіхом.[41]

Вілоксазин не продемонстрував ефективності в подвійному сліпому рандомізованому контрольованому дослідженні порівняно з амісульпридом у лікуванні дистимії.[42]

Примітки

  1. ↑ SID 180462. PubChem Substance Summary. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 5 листопада 2005. (англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Qelbree- viloxazine hydrochloride capsule, extended release. DailyMed. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 3 травня 2022. (англ.)
  3. ↑ а б Pinder RM, Brogden RN, Speight TM, Avery GS (червень 1977). Viloxazine: a review of its pharmacological properties and therapeutic efficacy in depressive illness. Drugs. 13 (6): 401—421. doi:10.2165/00003495-197713060-00001. PMID 324751. (англ.)
  4. ↑ Case DE, Reeves PR (лютий 1975). The disposition and metabolism of I.C.I. 58,834 (viloxazine) in humans. Xenobiotica; the Fate of Foreign Compounds in Biological Systems. 5 (2): 113—129. doi:10.3109/00498257509056097. PMID 1154799. (англ.)
  5. ↑ а б в г д е Cutler AJ, Mattingly GW, Jain R, O'Neal W (квітень 2022). Current and future nonstimulants in the treatment of pediatric ADHD: monoamine reuptake inhibitors, receptor modulators, and multimodal agents. CNS Spectrums. 27 (2): 199—207. doi:10.1017/S1092852920001984. PMID 33121553. (англ.)
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Findling RL, Candler SA, Nasser AF, Schwabe S, Yu C, Garcia-Olivares J, O'Neal W, Newcorn JH (червень 2021). Viloxazine in the Management of CNS Disorders: A Historical Overview and Current Status. CNS Drugs. 35 (6): 643—653. doi:10.1007/s40263-021-00825-w. PMC 8219567. PMID 34003459. (англ.)
  7. ↑ а б Schein J, Cloutier M, Gauthier-Loiselle M, Catillon M, Xu C, Chan D, Childress A (червень 2024). Assessment of centanafadine in adults with attention-deficit/hyperactivity disorder: A matching-adjusted indirect comparison vs lisdexamfetamine dimesylate, atomoxetine hydrochloride, and viloxazine extended-release. Journal of Managed Care & Specialty Pharmacy. 30 (6): 528—540. doi:10.18553/jmcp.2024.30.6.528. PMC 11145007. PMID 38824626. (англ.)
  8. ↑ а б Faraone SV, Gomeni R, Hull JT, Busse GD, Melyan Z, O'Neal W, Rubin J, Nasser A (лютий 2021). Early response to SPN-812 (viloxazine extended-release) can predict efficacy outcome in pediatric subjects with ADHD: a machine learning post-hoc analysis of four randomized clinical trials. Psychiatry Research. 296: 113664. doi:10.1016/j.psychres.2020.113664. PMID 33418457.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) (англ.)
  9. ↑ а б Bushe C, Day K, Reed V, Karlsdotter K, Berggren L, Pitcher A, Televantou F, Haynes V (травень 2016). A network meta-analysis of atomoxetine and osmotic release oral system methylphenidate in the treatment of attention-deficit/hyperactivity disorder in adult patients. Journal of Psychopharmacology. 30 (5): 444—458. doi:10.1177/0269881116636105. PMID 27005307. (англ.)
  10. ↑ а б Mallion KB, Todd AH, Turner RW, Bainbridge JG, Greenwood DT, Madinaveitia J, Somerville AR, Whittle BA (липень 1972). 2-(2-ethoxyphenoxymethyl)tetrahydro-1,4-oxazine hydrochloride, a potential psychotropic agent. Nature. 238 (5360): 157—158. Bibcode:1972Natur.238..157M. doi:10.1038/238157a0. PMID 4558457. (англ.)
  11. ↑ а б Olivier B, Soudijn W, van Wijngaarden I (2000). Serotonin, dopamine and norepinephrine transporters in the central nervous system and their inhibitors. Progress in Drug Research. Fortschritte der Arzneimittelforschung. Progres des Recherches Pharmaceutiques. Т. 54. с. 59—119. doi:10.1007/978-3-0348-8391-7_3. ISBN 978-3-0348-9546-0. PMID 10857386. (англ.)
  12. ↑ а б Dahmen MM, Lincoln J, Preskorn S (2010). NARI Antidepressants. У Stolerman IP (ред.). Encyclopedia of Psychopharmacology. Berlin Heidelberg: Springer-Verlag. с. 816—822. ISBN 9783540687061. (англ.)
  13. ↑ а б в Williams DA (2012). Chapter 18: Antidepressants.. У Lemke TL, Williams DA (ред.). Foye's Principles of Medicinal Chemistry. Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 9781609133450. (англ.)
  14. ↑ а б в Vignatelli L, D'Alessandro R, Candelise L (січень 2008). Antidepressant drugs for narcolepsy. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2008 (1): CD003724. doi:10.1002/14651858.CD003724.pub3. PMC 9030766. PMID 18254030.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) (англ.)
  15. ↑ а б Qelbree: FDA-Approved Drugs. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 2 квітня 2021. Процитовано 2 квітня 2021. (англ.)
  16. ↑ а б Supernus Announces FDA Approval of Qelbree (SPN-812) for the Treatment of ADHD. Supernus Pharmaceuticals (Пресреліз). 2 квітня 2021. Архів оригіналу за 6 квітня 2021. Процитовано 3 квітня 2021. (англ.)
  17. ↑ Pozzi M, Bertella S, Gatti E, Peeters GG, Carnovale C, Zambrano S, Nobile M (грудень 2020). Emerging drugs for the treatment of attention-deficit hyperactivity disorder (ADHD). Expert Opinion on Emerging Drugs. 25 (4): 395—407. doi:10.1080/14728214.2020.1820481. PMID 32938246. (англ.)
  18. ↑ Chebili S, Abaoub A, Mezouane B, Le Goff JF (1998). [Antidepressants and sexual stimulation: the correlation]. L'Encephale (фр.). 24 (3): 180—184. PMID 9696909. (англ.)
  19. ↑ Poznanski AJ, Akinyemi E (вересень 2022). Recent Advances in Psychopharmacology. Advances in Psychiatry and Behavioral Health. 2 (1): 253—266. doi:10.1016/j.ypsc.2022.03.009. (англ.)
  20. ↑ Edwards JG, Glen-Bott M (вересень 1984). Does viloxazine have epileptogenic properties?. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry. 47 (9): 960—964. doi:10.1136/jnnp.47.9.960. PMC 1027998. PMID 6434699. (англ.)
  21. ↑ Pisani F, Fazio A, Artesi C, Russo M, Trio R, Oteri G, Perucca E, Di Perri R (лютий 1992). Elevation of plasma phenytoin by viloxazine in epileptic patients: a clinically significant drug interaction. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry. 55 (2): 126—127. doi:10.1136/jnnp.55.2.126. PMC 488975. PMID 1538217. (англ.)
  22. ↑ Perault MC, Griesemann E, Bouquet S, Lavoisy J, Vandel B (вересень 1989). A study of the interaction of viloxazine with theophylline. Therapeutic Drug Monitoring. 11 (5): 520—522. doi:10.1097/00007691-198909000-00005. PMID 2815226. (англ.)
  23. ↑ Laaban JP, Dupeyron JP, Lafay M, Sofeir M, Rochemaure J, Fabiani P (1986). Theophylline intoxication following viloxazine induced decrease in clearance. European Journal of Clinical Pharmacology. 30 (3): 351—353. doi:10.1007/BF00541543. PMID 3732375. (англ.)
  24. ↑ а б Tatsumi M, Groshan K, Blakely RD, Richelson E (грудень 1997). Pharmacological profile of antidepressants and related compounds at human monoamine transporters. European Journal of Pharmacology. 340 (2—3): 249—258. doi:10.1016/s0014-2999(97)01393-9. PMID 9537821. (англ.)
  25. ↑ а б в г д е Yu C, Garcia-Olivares J, Candler S, Schwabe S, Maletic V (2020). New Insights into the Mechanism of Action of Viloxazine: Serotonin and Norepinephrine Modulating Properties. Journal of Experimental Pharmacology. 12: 285—300. doi:10.2147/JEP.S256586. PMC 7473988. PMID 32943948.
  26. ↑ Richelson E, Nelson A (липень 1984). Antagonism by antidepressants of neurotransmitter receptors of normal human brain in vitro. The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 230 (1): 94—102. doi:10.1016/S0022-3565(25)21446-X. PMID 6086881. (англ.)
  27. ↑ Wander TJ, Nelson A, Okazaki H, Richelson E (грудень 1986). Antagonism by antidepressants of serotonin S1 and S2 receptors of normal human brain in vitro. European Journal of Pharmacology. 132 (2—3): 115—121. doi:10.1016/0014-2999(86)90596-0. PMID 3816971. (англ.)
  28. ↑ а б в Garcia-Olivares J, Yegla B, Earnest J, Maletic V, Yu C (2023). Characterization of Viloxazine Effects on Cortical Serotonin Neurotransmission at Doses Relevant for ADHD Treatment. CNS Spectrums. 28 (2): 235. doi:10.1017/S1092852923001633. ISSN 1092-8529. (англ.)
  29. ↑ Danchev ND, Rozhanets VV, Zhmurenko LA, Glozman OM, Zagorevskiĭ VA (травень 1984). [Behavioral and radioreceptor analysis of viloxazine stereoisomers]. Biulleten' Eksperimental'noi Biologii I Meditsiny (рос.). 97 (5): 576—578. PMID 6326891.
  30. ↑ Wermuth CG (2006). Chapter 1: Analogs as a Means of Discovering New Drugs.. У Fischer J, Ganellin CR (ред.). Analogue-based Drug Discovery. John Wiley & Sons. ISBN 978352760749-5. (англ.)
  31. ↑ Orphan Drug Designations and Approvals: Viloxazine. U.S. Food and Drug Administration. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 1 серпня 2015. (англ.)
  32. ↑ Supernus profile. Bloomberg. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 1 серпня 2015. (англ.)
  33. ↑ Psychiatry portfolio. Supernus. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 1 серпня 2015. (англ.)
  34. ↑ Drug Trials Snapshots: Qelbree. U.S. Food and Drug Administration. 13 березня 2023. Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 13 березня 2023. (англ.)
  35. ↑ Swiss Pharmaceutical Society (2000). Swiss Pharmaceutical Society (ред.). Index Nominum 2000: International Drug Directory. Taylor & Francis. с. 1093–. ISBN 978-3-88763-075-1. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 3 травня 2022. (англ.)
  36. ↑ Attenburrow AA, Stanley TV, Holland RP (січень 1984). Nocturnal enuresis: a study. The Practitioner. 228 (1387): 99—102. PMID 6364124. (англ.)
  37. ↑ Yurdakök M, Kinik E, Güvenç H, Bedük Y (1987). Viloxazine versus imipramine in the treatment of enuresis. The Turkish Journal of Pediatrics. 29 (4): 227—230. PMID 3332732. (англ.)
  38. ↑ Libert MH (1990). [The use of viloxazine in the treatment of primary enuresis]. Acta Urologica Belgica (фр.). 58 (1): 117—122. PMID 2371930.
  39. ↑ Guilleminault C, Mancuso J, Salva MA, Hayes B, Mitler M, Poirier G, Montplaisir J (1986). Viloxazine hydrochloride in narcolepsy: a preliminary report. Sleep. 9 (1 Pt 2): 275—279. doi:10.1093/sleep/9.1.275. PMID 3704453. (англ.)
  40. ↑ Mitler MM, Hajdukovic R, Erman M, Koziol JA (січень 1990). Narcolepsy. Journal of Clinical Neurophysiology. 7 (1): 93—118. doi:10.1097/00004691-199001000-00008. PMC 2254143. PMID 1968069. (англ.)
  41. ↑ Altamura AC, Mauri MC, Girardi T, Panetta B (1990). Alcoholism and depression: a placebo controlled study with viloxazine. International Journal of Clinical Pharmacology Research. 10 (5): 293—298. PMID 2079386. (англ.)
  42. ↑ Mattingly GW, Anderson RH (грудень 2016). Optimizing outcomes in ADHD treatment: from clinical targets to novel delivery systems. CNS Spectrums. 21 (S1): 45—59. doi:10.1017/S1092852916000808. PMID 28044946. Архів оригіналу за 13 жовтня 2022. Процитовано 24 вересня 2019. (англ.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).