Паюк Віктор Борисович

Паюк Віктор Борисович
Народився	22 вересня 1959 (67 років)  Озеряни, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна  США
Діяльність	есперантист
Знання мов	есперанто і українська

Паюк Віктор Борисович (нар. 22 вересня 1959, село Озеряни,^[1] Тернопільщина) — інженер, есперантист, перекладач, публіцист. Головний контролер перекладів українського видання National Geographic (журнал) (2013—2014).

З 1961 р. проживав у Тернополі.^[1] Закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'язку імені О. С. Попова^[2]. Працював у системі телевізійних мереж України. Перший англо-український перекладач, сертифікований Американська асоціація перекладачів (ATA — American Translators Associasion).

1989 — співзасновник Української Есперанто-Асоціації (Полтава); 1993—1997 р. — її президент; почесний член (2019).

1991 — директор українського журналу мовою есперанто «Ukraina Stelo», його дописувач — 1994, 1995, 2011—2013; головний редактор (з 2024).

У 1997—2006 р. — офіційний представник Всесвітньої Есперанто-Асоціації в Україні.

Від 2004 року — в США, секретар есперанто-клубу в Шикаґо. Постійний делегат Всесвітньої есперанто-асоціації. Кореспондент в Україні журналу «MONATO» (Бельгія, мова есперанто).^[1] Очолював Товариство есперантистів м. Чикаґо (2006—2011), редактор (з грудня 2004) місячника «Saluton!» (понад 180 щомісячних випусків). Постійний автор чиказької української газети «Час і Події»^[3] та журналу іноземної літератури «Всесвіт».

Зробив значний внесок у популяризацію імені Михайла Юрківа^[4].

Переклав на есперанто оповідання українських авторів:

• Архип Тесленко, "У схимникаЄ;
• Марко Вовчок, "Горпина";
• Борис Грінченко, "Олеся";
• Іван Франко, "Фарбований Лис", "Schönschreiben", "Заким рушить поїзд";
• Валер'ян Підмогильний, "Історія пані Ївги";
• Майк Йогансен, "17 хвилин";
• Василь Ярошенко, "Сліпі Заходу та Сходу";
• Олександр Довженко, "Хата";
• Юрій Винничук, "Острів Зиз", "Вишиваний світ";
• Міла Іванцова, "Бювет";
• Леся Українка, "Щастя" (легенда), "Сліпець", "Усі твої листи пахнуть зов'ялими трояндами…", "Чашка", "Біда навчить" (казка);
• Степан Васильченко, "Казка про козака Ося і москаля Ася";
• Клим Поліщук, "Старий образ";
• Ґео Шкурупій, "Гульо";
• Юрій Вухналь, "Щирий українець";
• Тимофій Бордуляк, "Жебрачка";
• Павло Белянський, "Крила".

Також уривки романів:

• Іван Франко, "Захар Беркут";
• Іван Багряний, "Сад Гетсиманський";
• Василь Барка, "Жовтий князь";
• Олег Чорногуз, "Вавилон на Гудзоні", "Гроші з неба";
• Юрій Андрухович, "Перверзія"; "Лексикон інтимних міст" (розділ «Чикаґо, 2001»);
• Василь Шкляр, "Чорний ворон. Залишенець";
• Юрій Щербак, "Час смертохристів: Міражі 2077 року";
• Павло Казарін, "Дикий Захід Східної Європи";
• Андрій Любка, "Вечір в Стамбулі";
• Артур Дронь, "Гемінґвей нічого не знає";
• Марія Матіос, "Солодка Даруся",
• Михайло Коцюбинський, "Тіні забутих предків",
• Валерій Залужний, "Моя війна"
• Оксана Забужко, "Польові дослідження з українського сексу".

• Микола Боровко (Україна), «У могилі»;
• Маґнус Нордесван (Норвегія,) «Едельвейс»;
• Василь Ярошенко (Україна), «Шахова триходівка»^[5];
• Дюла Баґі (Угорщина), «Столиця голодує»;
• Раймонд Шварц (Франція), «Чергування жандарма»;
• Леонард Н'ювелл (Англія), «Панна гідна уваги»;
• Ричард Джон Френч (Англія), «Приблуда»;
• Йоланта Лезер (Австрія), «Кордон»;
• Марджорі Бултон (Англія), «Божа пастка»;
• Жан Форж (Німеччина, Польща), «Шість листів»;
• Клелія Контерно-Джульєльмінетті (Італія), «Життя і смерть Відерборена»;
• Джон Франсис (Шотландія), «Спокуса Куля»;
• Шандор Сатмарі (Угорщина), «Мухи»;
• Ендре Тот (Угорщина), «Лаппар-Антихрист»;
• Іштван Немере (Угорщина), «Мат»;
• Споменка Штимець (Хорватія), «Австралія»;
• Євген Білоненко (Росія), «Сліпий скульптор»;
• Ґеорґ Камачо (Іспанія), «Яке насіння»;
• Елізабет Ериксон (Швеція), «Снігова лавина»;
• Стен Йогансон (Швеція), «Шоколадне печиво», «Вічний велосипед»;
• Сабіна Тренер (Німеччина), «Значніше, ніж сяйво»;
• Пол Ґаббінз (Англія), «Ґамп»;
• Пауло-Серджіо Віана (Бразилія), «Таємниці».

Перекладав українською поезію видатного есперантського поета Ольда Вільяма (Шотландія).^[4]

• Есперанто-український словник (підпільне видання). — Тернопіль, 1984; 2-е видання: Дрогобич: Добре серце, 1993.
• Масаюкі Сайонджі. Масаж Юмейго (укр. переклад, разом з д-ром І. Галайчуком). — Тернопіль: Поліграфіст, 1995.
• Підручник есперанто, загребська метода. — Тернопіль: Лілея, 1999. — ISBN 966-7298-55-8.
• Bruno Vogelmann. La Nova Realismo (укр. переклад, разом з Микола Кривецький). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — ISBN 966-562-511-X.
• Ivan Franko. La biblioteko de «Helianto» (укладач, автор передмови, редактор, перекладач), частина 1. — Луцьк: Надстир'я, 2008. — ISBN 978-966-517-613-8.
• Edgar Allan Poe. La Korvo/The Raven (укладач, автор передмови). — Луцьк: Волинянин, 2009. — ISBN 978-966-1599-09-2.
• Зелена антологія, частина 1, Поезія, La Verda Antologio, parto 1-a, Poezio (натхненник, укладач, автор передмови, співперекладач). — Луцьк: Твердиня, 2013. — ISBN 978-617-517-148-6^[6].
• В. Ярошенко, Шахова триходівка (двомовне видання, укладач, перекладач з есперанто на українську мову). — Луцьк: Терен, 2019. — ISBN 978-617-7680-51-1.
• Л. Заменгоф, Вірші (укладач, автор передмови, співперекладач повного есперантсько-українського двомовного видання поезії ініціатора есперанто). — Луцьк: Терен, 2019. — ISBN 978-617-7680-71-9.
• Леон Зімельс (1911-1985) - засновник Тернопільського клубу есперантистів. Меморіальне видання / І. Галайчук, В. Паюк, — Тернопіль: ТНМУ, 2021.  — ISBN 978-966-673-422-1
• І. Галайчук, В. Паюк, Навколо світу через 500 років після Магелана.  — Львів: Українська академія друкарства, 2022.  — ISBN 978-966-322-550-0.
• El proza Hoverlo-Parnaso (Із прозових верховин, збірник оповідань, перекладених з 11 мов довкола України), укладач, співперекладач,  — Львів: Українська академія друкарства, 2022.  — ISBN 978-966-322-553-1.

• Мельничук Б. Паюк Віктор Борисович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 43. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Есперанто й Тернопіль: що спільного? [Текст] : [презентація в бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля" кн. В. Ярошенка "Шахова триходівка", перекладеної на українську з есперанто дослідником-есперантистом В. Паюком] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2019. — № 48 (14 черв.). — С. 6 : фот. — (Презентація).
• Колиска українського есперантського руху - Тернопіль [Текст] : [зустріч у бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля" з лінгвістом, перекладачем В. Паюком] / Ж. Юзва // Свобода . — 2017. — № 86 (3 листоп.). — С. 4 : фот.
• Лаппар-антихрист [Текст] / Е. Тот ; з есперанто здрагоманив В. Паюк // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 1. — С. 86-91.
• Тернопіль, Чикаго, есперанто, або "Зелена антологія" Віктора Паюка [Текст] : [про вихід мовою експерто збірки поезій "Зелена антологія", упорядкованих В. Паюком] / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2014. — № 6 (24 січ.). — С. 6

Книги мовою есперанто презентував у Тернополі Віктор Паюк, який зараз мешкає у США

Репрезентували книгу про Учителя есперанто

Перший підручник із есперанто для українців написав тернополянин