YaChudo

Вейн Шортер

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Wayne Shorter
англ. Wayne Shorter Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Основна інформація
Дата народження25 серпня 1933
Місце народженняНьюарк, Нью-Джерсі, США[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті2 березня 2023 (89 років)
Місце смертіЛос-Анджелес, Каліфорнія, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1958–2021
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьафроамериканці[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВіросповіданняСока Гаккай Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, саксофоніст, джазмен Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаSteinhardt School of Culture, Education, and Human Developmentd і театрально-художній ліцей Ньюваркуd Редагувати інформацію у Вікіданих
ІнструментиTenor saxophone, soprano saxophone
ЖанрModal jazz, crossover jazz, post-bop, hard bop, ф'южн, third stream
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Weather Reportd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиBlue Note, Columbia, Verve
Нагороди
www.wayneshorter.com
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вейн Шортер (англ. Wayne Shorter; 25 серпня 1933, Ньюарк, Нью-Джерсі — 2 березня 2023, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський джазовий саксофоніст і композитор.[4] Лауреат 11 нагород «Греммі»[5], володар Полярної музичної премії.[6]

Біографія

Народився в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, США[4] і відвідував мистецьку середню школу Ньюарка[7] яку закінчив у 1952 році. Після закінчення Нью-Йоркського університету за спеціальністю «музична освіта» в 1956 році Шортер провів два роки в армії США, в цей час зіграв з Горацієм Сільвером. Після звільнення він грав з Мейнардом Фергюсоном. У молодості Шортер придбав прізвисько «Містер Пішов» («Mr. Gone»), що згодом стало назвою одного з альбомів створеного ним гурту «Weather Report».[8]

На ранню творчість Шортера вплинули Сонні Роллінз, Джон Колтрейн і Коулмен Хокінс. У 1959 році Шортер приєднався до The Jazz Messengers, а через 4 роки став музичним директором цієї групи, з якою гастролював у США, Японії та Європі. У цей час Шортер «зарекомендував себе як один з найобдарованіших молодих саксофоністів» і отримав міжнародне визнання.[9]

У 1964-68 роках Шортер грав у квінтеті Майзла Девіса. На думку Гербі Генкока: «Головним творцем […] у цій групі, був Вейн Шортер.[…] Вейн був одним з небагатьох людей, хто приніс Майлзу музику, яка не змінилася».[10] Девіс сказав: «Вейн — справжній композитор. Він пише партитури, пише партії для всіх так само, як хоче, щоб вони звучали…. Вейн також викликав певну цікавість до роботи з музичними правилами. Якщо вони не працювали, то він їх ламав, але з музичним сенсом; він розумів, що свобода в музиці — це здатність знати правила, щоб зігнути їх на власне задоволення та смак»[11]

До 1968 року він грав виключно на теноровому саксофоні. З 1969 році він грав також на саксофоні-сопрано (починаючи з альбому Девіса In a Silent Way), з початку 1970-х переважно на сопрано.

Одночасно з роботою у квінтеті Девіса, Шортер записав кілька альбомів для Blue Note Records, переважно власні композиції, з різними музикантами, включно з трубачем Фредді Габбардом. Його першим альбомом Blue Note (загалом 11 записаних з 1964 по 1970) був Night Dreamer, записаний у студії Руді Ван Гелдера в 1964 з Лі Морганом (труба), Маккой Тайнером (фортепіано), Реджі Воркменом (бас) і Елвіном Джонсом (барабани).

Після випуску «Odyssey of Iska» в 1970 році Шортер створив ф'южн-групу Weather Report з клавішником Джо Завінулом та басистом Мирославом Вітовшом. Іншими оригінальними членами були ударники Ейрто Морейра та Альфонс Музон. Після від'їзду Вітовша в 1973 році Шортер і Завінул стали спільними керівниками групи до розпаду групи наприкінці 1985 року.

Покинувши Weather Report у 1986 році, Шортер продовжував записувати і керувати групами в стилях джаз-фьюжн, включаючи гастролі в 1988 році з гітаристом Карлосом Сантаною.

У 1995 році Шортер випустив альбом High Life, випущний лейблом Verve Records. High Life отримав премію «Греммі» за найкращий альбом сучасного джазу в 1997 році.

Шортер ще раз працював з Гербі Хенкоком в 1997 році над альбомом 1 + 1. Пісня «Aung San Suu Kyi» (названа на честь бірманської демократичної активістки) принесла обом, Генкоку і Шортеру, премію «Греммі».

Шортер продовжував концертну діяльність до кінця 2010-х, і лише після майже 70-річної виконавської кар'єри за станом здоров'я змушений був припинити виступи. Однак Шортер взявся створити «нову оперну роботу» під назвою «Іфігенія»; Есперанса Спалдінг написала лібрето, а архітектор Френк Гері створив декорації, прем'єра опери запланована на осінь 2021 року.[12][13]

Помер 2 березня 2023 року у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, в 89-річному віці[14].

Дискографія

  • Introducing Wayne Shorter (aka Blues a la Carte, Vee-Jay, 1959)
  • Second Genesis (Vee-Jay, записано 1960, випущено 1974)
  • Wayning Moments (Vee-Jay, 1962)
  • Night Dreamer (Blue Note, 1964)
  • JuJu (Blue Note, 1964)
  • Speak No Evil (Blue Note, записано 1964, випущено 1966)
  • The Soothsayer (Blue Note, записано 1965, випущено 1979)
  • Et Cetera (Blue Note, записано 1965, випущено 1980)
  • The All Seeing Eye (Blue Note, записано 1965, випущено 1966)
  • Adam's Apple (Blue Note, записано 1966, випущено 1967)
  • Schizophrenia (Blue Note, записано 1967, випущено 1969)
  • Super Nova (Blue Note, 1969)
  • Moto Grosso Feio (Blue Note, записано 1970, випущено 1974)
  • Odyssey of Iska (Blue Note, записано 1970, випущено 1971)
  • Native Dancer (Columbia, записано 1974, випущено 1975) з Мілтон Насіменту
  • Atlantis (Columbia, 1985)
  • Phantom Navigator (Columbia, записано 1986, випущено 1987)
  • Joy Ryder (Columbia, 1988)
  • High Life (Verve, 1995)
  • 1+1 (Verve, 1997) з Гербі Генкоком
  • Footprints Live! (Verve, 2002)
  • Alegría (Verve, 2003)
  • Beyond the Sound Barrier (Verve, записано live 2002—2004, випущено 2005) as Wayne Shorter Quartet
  • Carlos Santana and Wayne Shorter – Live at the Montreux Jazz Festival 1988 (Image Entertainment, 2007) з Карлосом Сантана
  • Without a Net (Blue Note, записано live 2010, випущено 2013) as Wayne Shorter Quartet
  • Emanon (Blue Note, 2018)

Нагороди

  • 1962: опитування читачів DownBeat / Саксофоніст «Нова зірка»;
  • 1979: Премія «Греммі» за найкраще джаз-ф'южн виконання за «Weather Report» 8:30;
  • 1987: Grammy Award за кращий інструментальну композицію за «Call Sheet Blues»;
  • 1994: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, альбом «A_Tribute_to_Miles»;
  • 1996: премія «Греммі» за найкращий сучасний джазовий альбом « High Life»;
  • 1996: премія Майлза Девіса, Монреальський міжнародний джазовий фестиваль;
  • 1997: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Aung San Suu Kyi» (на 1 + 1);
  • 1998: NEA Jazz Masters;
  • 1999: Почесний доктор музики Музичного коледжу Берклі;
  • 1999: премія «Греммі» за найкращий сольний інструментальний джаз за «In Walked Wayne»;
  • 2003: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Sacajawea» (на тему « Alegría»);
  • 2003: премія «Греммі» за найкращий джазовий інструментальний виступ, за альбом Alegría;
  • 2005: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, за альбом «Beyond the Sound Barrier»;
  • 2006: «Джазова премія» Асоціації джазових журналістів;
  • 2014: премія «Греммі» за найкраще сольне інструментальне джазове соло (композиція «Орбіти» з альбому «Without a Net»)
  • 2014: Премія Американської академії досягнень «Золота тарілка»[15][16];
  • 2017: Полярна музична премія;
  • 2017: Премії Рольфа Шока з музичного мистецтва.[17];
  • 2018: відзнака Центру Кеннеді[18].

Примітки

  1. ↑ а б https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2023/03/02/le-jazzman-wayne-shorter-est-mort-a-l-age-de-89-ans_6163920_3382.html
  2. ↑ а б Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
  3. ↑ https://www.arts.gov/honors/jazz/wayne-shorter
  4. ↑ а б Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 1081/2. ISBN 1-85227-745-9.
  5. ↑ Past Winners Search for Wayne Shorter [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]. GRAMMY.com. Retrieved 2013-06-04.
  6. ↑ Chow, Andrew R. (7 лютого 2017). Sting and Wayne Shorter Win Polar Music Prize. New York Times. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  7. ↑ Pompilio, Natalie. «Celebrating one of Newark's own, a living jazz legend, at NJPAC» [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], NJ Advance Media for NJ.com, April 20, 2017. Accessed August 14, 2018. «Shorter, a graduate of Newark Arts High School, began his professional career more than six decades ago and shows no sign of slowing down.»
  8. ↑ Weather Report - Forecast: Tomorrow (Columbia Legacy). BigTakeOver.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 22 жовтня 2018.
  9. ↑ Carr, Ian; Fairweather, Digby; Priestley, Brian (1995). The Rough Guide to Jazz - The Essential Companion to Artists and Albums. Rough Guides Ltd. с. 584–585. ISBN 1-85828-137-7.
  10. ↑ Len Lyons (1989). Herbie Hancock. The Great Jazz Pianists: Speaking Of Their Lives And Music. Da Capo Press. с. 274. ISBN 978-0306803437.
  11. ↑ Davis, Miles; Troupe, Quincy (1990). Chapter 13. Miles: The Autobiography. Simon and Schuster. с. 274. ISBN 0-671-72582-3.
  12. ↑ Patitucci Juggles 'All the Elements of Music'. DownBeat Magazine. 10 травня 2019. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  13. ↑ Pellegrinelli, Lara (12 січня 2021). Esperanza Spalding is the 21st Century Jazz Genius. opb.org. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  14. ↑ Wayne Shorter, icon of jazz saxophone, dies aged 89. The Guardian. 2 березня 2023. Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. (англ.)
  15. ↑ Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 29 травня 2021.
  16. ↑ 2014 Summit Highlights Photo. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021. Academy guest of honor and jazz saxophonist Wayne Shorter accompanies Esperanza Spalding in a duet performance at the 2014 International Achievement Summit in San Francisco.
  17. ↑ «Rolf Schock Prize Recipients 2017» [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.], The Royal Swedish Academy of Sciences, Retrieved 15 November 2018.
  18. ↑ West, Michael J. (Лютий 2019). Shorter Among Kennedy Center Honorees. DownBeat. Т. 86, № 2. с. 15.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).