Вашківці

Вашківці
Герб Вашківців Прапор Вашківців
Миколаївська церква
Основні дані
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Тер. громада	Вашківецька міська громада
Засноване	—
Перша згадка	1430-ті
Населення	▼ 5215 (01.01.2022)[1]
Площа	6,8 км²
Поштові індекси	59210—212
Телефонний код	+380-3730
Координати	48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д. / 48.37528° пн. ш. 25.49778° сх. д.
Водойма	Черемош, Глибочок
Назва мешканців	вашківча́нин вашківча́нка вашківча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Вашківці
До районного центру
- автошляхами	32,6 км
До обл./респ. центру
- автошляхами	37,4 км
До Києва
- автошляхами	553 км
Міська влада
Адреса	59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2
Вебсторінка	Вашківецька міськрада
Міський голова	Перч Микола Партенієвич
Вашківці у Вікісховищі Карта Вашківці Вашківці

Ва́шківці (МФА: [ˈʋaʃkʲiu̯t͡sʲi] ( прослухати)) — місто Вижницького району Чернівецької області, центр Вашківецької міської громади.

Вперше згадуюється у 30-х роках XV століття як Вашківці (ст.-укр. вашковци ) (1431) і Васківці (ст.-укр. васковци ) (1433, 1435). Назва походить від руського імені Іван — Івашко^[2]. Вона може бути пов'язана з Івашком Чорторийським — сином молдавського боярина руського походження Яцька Чорторийського, який володів кількома поселеннями на річкою Черемош. Побутує версія, що Яцько Чорторийський на честь свого родового прізвища назвав центральне село свого маєтку Чорторию, а на честь свої синів Івашка і Немирка — сусіднє поселення Вашківці і «село на Пруті» Немирчани — Дубівці) ^[3].

Розміщене на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях Т 2601). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Перша письмова згадка про місто датована 1431 роком, коли Немирко Чорторийський продав село Вашківці сучавському дворнику Іванові Купчичу^[4][5].

У грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашківецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашківецькому маєтку.

На початку XIX століття Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту З 1811—1812 роках відомі найдавніші відбитки печатки Вашківців з самобутнім гербом: дерево, під яким вовк, що біжить.

У другій половині XIX століття на початку ХХ століття у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

Під час Першої світової війни Вашківці були в районі воєнних дій. 27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець.

28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941—1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу.

Від 24 серпня 1991 року — незалежній Україні.

14 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад місто Вашківці — адміністративний центр Вашківецької міської громади^[6].

13 липня 1941 року близько 150 єврейських громадян були депортовані совєтами до Сибіру, де більшість із них загинула. Після повторної окупації німецько-румунськими військами в липні 1941 року історія штетлу Вашківці обірвалася остаточно. Німецько-румунські окупанти створили у Вашківцях табір ґетто, куди зігнали близько 750^[7]—1500 єврейських мешканців^[8]. Наприкінці липня їх депортували до Трансністрії, де більшість людей загинула від голоду, хвороб та розстрілів. Після 1945 року до міста повернулося лише кілька родин. Сьогодні про колишнє єврейське життя нагадують старе кладовище^[8] та Меморіальний знак на місці вбивства євреїв, встановлений у місті^[9].

Динаміка зміни населення у Вашківцях:

Розподіл населення за національністю за даними румунського перепису 1930 року^[25]:

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[26]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[27]:

• Вашківецький парк.
• Аннина гора — гора висотою 304 метри над рівнем моря, що є давнім об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир, побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення^[28].
• Церква Святого Миколая — православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества.
• Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році.
• Музей імені Г. Гараса.
• Садиба Криштофовичів.
• Єврейське кладовище

• Пам'ятник уродженцю Вашківців поету Миколі Юрійчуку.^[29]
• Скульптура «Вашківецька маланка». Скульптура вшановує традиційний обряд з переодяганням у тварин і фольклорних персонажів, що відбувається в ніч з 13 на 14 січня та який у Вашківцях носить масовий характер та називається «Переберія».

• Гавалешко Микола Петрович — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка.
• Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст
• Герасимович Іван — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА.
• Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат
• Гнатишин Іван Михайлович — канадський юрист українського походження, батько генерал-губернатора Канади Романа Гнатишина
• Годовський Володимир Михайлович — український хореограф
• Євген Максимович — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь у розписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях.
• Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует «Скриня».
• Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина».
• Чорногуз Олена Іванівна (нар. 1949) — українська художниця по текстилю, членкиня НСХУ.
• Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».

• 
  Миколаївська церква
• 
  Парк з садибою Криштафовичів
• 
  Вашковецький парк
• 
  Вашковецький парк
• 
  Вашківецька Переберія
• 
  Переберія Дід і Баба

• Гарас В. О. Вашківці // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 167. — ISBN 966-02-3354-X. [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Квасецький А. Таємниці Старого Берладського шляху: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2025. — 256 с.
• Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 706 с.
• Савченко І. В. Вашківці [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 451. — ISBN 966-00-0734-5.
• Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatrunde = Буковина. Загальне краєзнавство / Переклад з нім. Ф. С. Андрійця, А. Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський (автор передмови), О. М. Масан, В. Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с. (нім.) (укр.)
• Waszkowce 2.) W. Sereckie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 145. (пол.) — S. 145. (пол.)

• Вашківці — сайт міста [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Місто Вашківці // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Сайт Вашківецької гімназії ім. І.Бажанського
• Сайт Вашківецької ЗОШ І-ІІІ ступенів
• Старі фото Вашківців^{[недоступне посилання з червня 2019]}