Борть
Борть (род. відм. бо́рті і бо́ртя)[1], також коло́да[2], дуплянка[3] — найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли. Борть була частково розбірним вуликом і надавала можливість його повторного використання після щорічного вирізання медових щільників.
Етимологія
Слово борть (д.-рус. бърть, борть) походить від прасл.: *bъr̥tь, що виводять від пра-і.є.: *bher- («ударяти», «колоти», «різати», «терти») і порівнюють з лат. foramen («отвір»), давн.в-нім. boron («свердлити»), нім. bohren («свердлити») і Bohrer («свердло», «бор»), а також з укр. бороти, борона. Первісне значення — «видовбана або висвердлена колода»[4].
Будова
Описані будова та термінологія типові для українського бортництва. Іноземні традиції відрізняються.
Борті виготовляли з сосни, вільхи, осики, рідше з дуба чи берези. Їх створювали двома способами. Перший полягав у створенні штучного дупла шляхом видовбування з боку колоди. Порожнина в цьому випадку мала трикутну в розрізі форму. Другий спосіб полягав у видовбуванні однієї з основ колоди. Тоді порожнина виходила більша, кругла в перерізі, але колоду потрібно було закривати дерев'яним кругляком[5].
Вертикальний отвір, що вів у порожнину, називали «довж». Через нього вибирали мед і чистили борть. Отвір закривали дерев'яним бруском, який теж називали «довж». Він кріпився за допомогою двох кілків, забитих вгорі та знизу над отвором. Самі ж бджоли залітали в борть через малі просвердлені отвори, «очі», «очка»[5]. Всередині щільники підтримувалися горизонтальними паличками («снозами»)[6].
Зверху вулик-колоду накривали дашком з лубу, соломи, очерету, драниць («палубою», «яндилою», «яндолою»)[7][8], берестою, а в XX ст. — толем, пластиком, шифером, плівкою, бляхою. Борті спершу розміщували в лісах, потім ближче до людських жител, ставлячи на розташовані на землі опори[5]. Вертикально поставлені борті називали «стояками», горизонтальні — «лежаками»[9].
На зміну бортям прийшли дуплянки — видовбані вулики зі знімним дном[10]. Пізніше з'явилися дощаті розбірні вулики, близькі до сучасних[10]. Борті продовжують застосовуватися як пастки для бджіл, аби зловити рій і перемістити його до сучасного рамкового вулика[5].
Захист бортей
Бджолам загрожували ведмеді, куниці, дятли, тому більший вхід до вулика (довж) закривали бруском[5].
Для захисту розвішаних на деревах бортей і дуплянок від ведмедів використовували підвішену до дерева важку колоду (згідно зі словником Даля, в Мінській губернії такий пристрій називали «колоколом»). Залізши на дерево, ведмідь намагався відштовхнути від себе «колокіл», але нарешті падав з дерева на встановлене внизу кілля[11].
Галерея
-
Розташування щільників у борті -
Литовська наземна борть -
Італійська борть -
Горизонтально розташована на дереві дорть, Мозамбік -
Горизонтальна борть, центральна Африка -
Білоруські борті -
Чеські борті -
Борті у Радомишлянському замку -
Борті в Пирогово
Див. також
Примітки
- ↑ Борть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Колода // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дуплянка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ а б в г д Дмитренко, Алла (2016). Бортництво Березнівщини: традиції, сучасний стан і перспективи включення до історико-культурних туристичних ресурсів (за польовими етнографічними матеріалами). Музеєзнавство. Пам’яткознавство. Етнографія. 13: 145—151.
- ↑ Сноза // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Палуба // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Яндила // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Сторінка:Український пасічник. 1930.pdf/195 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 18 червня 2026.
- ↑ а б Улей // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Колокол // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Джерела
- Т. О. Комаренко. БОРТНИЦТВО [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 353. — ISBN 966-00-0734-5.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).