YaChudo

Бойові плавці

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Бойові плавці Бундесгеру

Бойовий плавець, бойовий водолаз, фроґмен (англ. frogman, досл. «людина-жаба») — військовий водолаз зі складу сил спеціальних операцій або регулярних полків, підготовлений для виконання підводних завдань в умовах високих тактичних або наступальних навантажень, включно з веденням бою.

Сфера діяльності

Термін «бойовий плавець» стосується конкретно наступальних або бойових місій, тоді як військовий водолаз в цілому може бути навчений для виконання інших типів завдань, таких як рятувальні операції, підводні ремонтні та інженерні роботи або розмінування. Військових водолазів можна поділити на наступні типи:

Ці групи можуть перетинатися: одні й ті самі фахівці можуть виконувати ролі як штурмовиків, так і водолазів-розгороджувачів, як-от австралійський підрозділ Clearance Diving Branch.

Діапазон операцій, що виконуються цими оперативниками, включає:

  • Морська десантна операція: приховане розгортання сухопутних або абордажних сил. Переважна більшість місій бойових плавців — це просто перехід «з пункту А в пункт Б» з подальшим прибуттям у належному спорядженні та фізичній формі, достатній для ведення бою. Доставка тактичних сил водою для штурму наземних цілей, нафтових платформ або надводних кораблів (наприклад, під час абордажу для вилучення доказів) є основним рушієм розвитку спорядження та підготовки плавців. Цілі можуть бути різними: від демонстраційних дій та дезінформації до боротьби з наркотрафіком, тероризмом та розповсюдженням зброї.
  • Саботаж: зокрема встановлення магнітних мін на кораблі
  • Приховане обстеження та розвідка, наприклад морська розвідка берегової лінії перед висадкою десанту
  • Приховані підводні роботи, такі як підйом з дна тих чи інших об'єктів чи таємне встановлення пристроїв прослуховування на підводні кабелі зв'язку у ворожих водах
  • Перевірка неідентифікованих водолазів або ехосигналів сонара, що можуть свідчити про присутність плавців. Сюди також може належати робота поліцейських водолазів
  • Огляд суден, човнів, споруд та гаваней на наявність магнітних мін та інших ознак саботажу, а також звичайне технічне обслуговування в умовах війни
  • Підводне розмінування, знешкодження вибухонебезпечних предметів

Зазвичай водолаз із кисневим ребризером замкнутого циклу дотримується глибини не нижче 6 метрів із короткими зануреннями максимум до 15 метрів. Це пов'язано з ризиком виникнення судом через гостре отруєння киснем[1]. Використання нітроксу або напівзамкнутих ребризерів на газових сумішах може значно розширити цей діапазон, але це залежить від специфіки підрозділу та конкретного завдання.

Історія

Водолаз Британського флоту в апараті Девіса, 1945 рік

Ще античні грецькі та римські джерела повідомляють про використання людей, які плавали або пірнали для виконання бойових завдань, іноді використовуючи порожнисте стебло рослини або довгу кістку як дихальну трубку. Пірнання з трубкою згадує Арістотель у книзі «Історія тварин» (V ст. до н. е. (він порівнює з цією технікою те, як слони використовують хобот для дихання під час плавання)[2].

Найдавніші описи використання спеціальних плавців на війні містяться в «Історії Пелопоннеської війни» Фукідіда. Перший випадок датований 425 роком до н. е., коли афінський флот обложив спартанців на острові Сфактерія. Спартанці отримували провізію з материка завдяки підводним плавцям, які буксирували занурені мішки з припасами. В іншому епізоді тієї ж війни (415 р. до н. е.) афіняни залучили бойових водолазів у порту Сиракуз. Сиракузці встановили на дні вертикальні дерев'яні палі, щоб завадити афінським трієрам увійти в гавань. Палі були повністю занурені у воду, і афіняни використовували різні засоби, щоб усунути ці перешкоди, зокрема водолазів із пилками. Вважається, що для такої роботи вони використовували дихальні трубки та свинцеві важки для утримання тіла під водою.

Єгипетський історик XV століття Аль-Макрізі писав, що флот Фатімідського халіфату в битві проти візантійців біля берегів Мессіни використовував стратегію, схожу на тактику сучасних бойових плавців. Плавці пірнали зі своїх кораблів, підпливали до ворожих суден і закріплювали на їхніх стернах мотузки. Потім з корабля по мотузці спускали глиняні горщики з «грецьким вогнем», які розбивалися об корму ворожого корабля. Ця тактика дозволила знищити багато візантійських суден.

Ілюстрована хроніка стверджує, що в 1052 році вправний плавець лицар Зотмунд зірвав облогу Братислава під час вторгнення Генріха III в Угорське королівство. Вночі він проплив до ворожих кораблів з припасами та ручним буром просвердлив іх днища, внаслідок чого до другої половини дня флот затонув. Ця легенда є дуже сумнівною, оскільки навряд чи одна людина змогла б так швидко просвердлити численні отвори у міцних дубових бортах за допомогою тодішніх інструментів, до того ж, в умовах сильної течії.

XX століття

У 1918 році, під час Першої світової війни, бойові плавці італійського флоту Россетті і Паолуччі потопили австро-угорський лінкор Viribus Unitis за допомогою магнітної міни. Внаслідок вибуху загинуло 300—400 членів екіпажу включно з адміралом Янком Вуковичем[3]. Плавці прибули до місця здійснення диверсії на примітивній пілотованій торпеді, але спеціального обладнання для підводного плавання не мали, внаслідок чого були помічені та решту війни провели у полоні. під Першими сучасними бойовими плавцями стали італійські спецпризначенці зі сформованого у 1938 підрозділу 10-та флотилія МАС (Decima Flottiglia MAS, Xª MAS), також відомого під прізвиськом «Люди-Жаби» (італ. Uomini Rana). Підрозділ використовував ранні кисневі ребризери A.R.O. (Auto Respiratore ad Ossigeno), створені на основі ребризерів Девіса для порятунку з підводних човнів, маски для підводного плавання, ласти та гумові гідрокостюми. Крім того, фірма Panerai розробила для них перший спеціальний підводний годинник. Використання акваланга стало революційною альтернативою важкому водолазному спорядженню, дозволяючи плавцям діяти автономно, без прив'язки до шлангів подачі повітря.

Операції Другої світової війни

Після вступу Італії в Другу світову, Xª MAS спробувала здійснити кілька атак водолазів на британські військово-морські бази в Середземному морі між червнем 1940 і липнем 1941, але жодна з них не була успішною через несправність обладнання або раннє виявлення британськими військами. 10 вересня 1941 вісім водолазів Xª MAS були висаджені з субмарини поблизу британського порту в Гібралтарі і, використовуючи пілотовані торпеди для пробиття оборони, потопили три торгові судна, після чого втекли через нейтральну Іспанію. Ще успішнішим був рейд на Александрію 19 грудня, знову з використанням пілотованих торпед. В результаті рейду було виведено з ладу лінкори HMS Queen Elizabeth та HMS Valiant, а також есмінець і нафтовий танкер, але всіх шість водолазів було захоплено[4].

Італійські бойові плавці базувалися в Альхесірасі, Іспанія, звідки здійснили низку атак з використанням магнітних мін на судна союзників, що стояли на якорі біля Гібралтару[5]:208–09. Через деякий час вони переобладнали напівзатоплений італійський танкер «Ольтерра» на базу для пілотованих торпед і в кінці 1942 — на початку 1943 здійснили звідти три напади на кораблі в Гібралтарі потопивши шість з них[5]:242-243, 257-259.

Нацистська Німеччина також створила низку підрозділів бойових плавців під управлінням Кріґсмаріне та Абверу, часто покладаючись на італійський досвід і обладнання. У червні 1944 року, під час битви за Нормандію водолазний підрозділ K-Verbände здійснив невдалу спробу зруйнувати міст у Бенувілі, нині відомий як міст Пегас.

У березні 1945 загін плавців з полку спецпризначення Бранденбург-800 був перекинутий зі своєї бази у Венеції, щоб зруйнувати захоплений армією США міст Людендорфа через Рейн. Семеро плавців з вибухівкою пропливли 17 км вниз по річці до мосту, але були підсвічені «прожектором для оборони каналів». В результаті четверо диверсантів загинули (двоє від переохолодження), а решту було захоплено[6].

Британський Королівський флот захопив італійську пілотовану торпеду під час невдалої атаки італійців на Мальту, розробив на її основі свій варіант під назвою «Chariot» та сформував підрозділ під назвою «Експериментальна флотилія підводних човнів», який пізніше об'єднався зі Спеціальною човновою службою.

За допомогою пілотованих торпед було проведено низку операцій, найвідомішою з яких стала операція «Титул» у жовтні 1942 року — спроба атаки на німецький лінкор «Тірпіц», яку, втім, довелося перервати, через втрату «Колісниць» внаслідок шторму[7].

У січні 1943 було проведено операцію «Принципал» — атаку на восьми «Колісницях» на гавані Ла-Маддалена та Палермо. Хоча всі «Колісниці» були втрачені, плавцям вдалося потопити за допомогою магнітних мін новий італійський крейсер «Ульпіо Траяно»[8]. Остання і найуспішніша британська операція призвела до затоплення двох лайнерів у гавані Пхукет у Таїланді в жовтні 1944[9].

Імперський флот Японії наприкінці війни сформував спеціальний ударний підрозділ з водолазів-смертників під назвою «Фукурю» («дракони, що причаїлися»). Обладнання фукурю складалося з 10-кілограмової міни на довгій жердині для використання проти кораблів противника, вільного гідрокостюма, великого жорсткого шолома та двох 35-літрових балонів з киснем, прикріплених спереду та ззаду. Передбачалося, що у разі вторгнення Союзників до Японії фукурю зможуть чекати під водою поблизу берега до десяти годин, захищені від бомбардувань зануреними бетонними укриттями. Через примітивне спорядження під час навчальної програми в Каватані та Йокосуці сталося багато смертельних випадків. До кінця війни завершили курс близько 1200 водолазів, а ще 2800 були в процесі навчання[10].

Післявоєнні операції

У квітні 1956 року зник командер Лайонел Кребб, піонер бойового дайвінгу Королівського флоту часів війни, зник безвісти під час таємного огляду корпусу радянського крейсера «Орджонікідзе», коли той стояв на якорі в Портсмуті. Хоча рештки Кребба було знайдено більше ніж через рік; причина і обставини його смерті лишаються невизначеними[11].

Бойові плавці з підрозділу Шаєтет 13, Військово-морські сили Ізраїлю, здійснили низку підводних рейдів на гавані. Спочатку їх навчали ветерани Xª MAS, і вони використовували італійське спорядження[12]. В рамках операції «Равів» у 1969 році вісім водолазів за допомогою двох пілотованих торпед проникли на єгипетську військово-морську базу Рас-Садат поблизу Суеца, де за допомогою мін знищили два торпедні катери[13].

Під час війни за Фолклендські острови 1982 року військово-морська служба розвідки Аргентини планувала напад на британські військові кораблі в Гібралтарі. В ході цієї операції під кодовою назвою «Альхесірас», троє водолазів, завербованих з колишньої антиурядової повстанської групи, мали встановити міни на корпусах кораблів. Операція зазнала провалу, оскільки водолази були заарештовані іспанською поліцією та депортовані[14].

У 1985 році екоактивісти Greenpeace на чолі з судном «Rainbow Warrior» протестували проти ядерних випробувань Франції на полігоні Муруроа в Тихому океані. Щоб позбутися цієї перешкоди, Відділ оперативних дій Генерального директорату зовнішньої безпеки Франції розробив план потоплення «Rainbow Warrior», коли він стояв у гавані Окленда в Новій Зеландії. Двоє бойових плавців Відділу, що прибули під виглядом туристів, підірвали судно двома магнітними мінами. В результаті вибуху загинув громадянин Нідерландів на його борту. Двох агентів з команди (не водолазів) заарештувала поліція Нової Зеландії і пізніше засудила за ненавмисне вбивство. Французький уряд лише через два місяці визнав свою провину [15].

У 1989 році, під час вторгнення США в Панаму, четверо «морських котиків» (SEAL) з ВМС США, використовуючи ребризери, підірвали магнітними мінами канонерський човен «Президенте Поррас» та яхту Мануеля Нор'єги в Панамському каналі, і відступили лише коли панамці почали закидувати їх у воді гранатами[16]. Три роки по тому, під час операції «Відродження надії», «морські котики» допливли до берега Сомалі, щоб дослідити будову пляжу, глибину води та ухил берега перед висадкою морської піхоти. В результаті місії кілька бійців захворіли, оскільки води Сомалі були забруднені неочищеними стічними водами[17].

Примітки

  1. ↑ а б 19. US Navy diving manual, 6th revision (англ.). Naval Sea Systems Command. 2006. с. 13. Архів оригіналу за 2 травня 2008.
  2. ↑ а б Aristotle (1882). On the Parts of Animals, part II, 16 (англ.). с. 51.
  3. ↑ а б Brian Warhola (січень 1998). Assault on the Viribus Unitis (англ.). Old News. Архів оригіналу за 8 вересня 2025. Процитовано 08 квітня 2026.
  4. ↑ а б Vincent O’Hara, Enrico Cernuschi. rogmen against a fleet: The Italian Attack on Alexandria 18/19 December 1941 (англ.). Naval War College Review. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 08 квітня 2026.
  5. ↑ а б в Valerio Borghese (1995). Sea Devils: Italian Navy Commandos in World War II (англ.). Naval Institute Press. ISBN 1-55750-072-X.
  6. ↑ а б Helmut Blocksdorf (2008). Hitler's secret commandos: Operations of the K-Verband (англ.). Pen & Sword Military. ISBN 978-1844157839.
  7. ↑ а б Information sheet no 101 – Attack on the Tirpitz (pdf) (англ.). National Museum of the Royal Navy. 2014. Архів (PDF) оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 08 квітня 2026.
  8. ↑ а б Christoper Chant. Operation Principal. codenames.info (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2025. Процитовано 08 квітня 2026.
  9. ↑ а б Jean Hood, ред. (2007). Submarine (англ.). Conway Maritime. с. 505–506. ISBN 978-1-84486-090-6 — через Google Books.
  10. ↑ а б Richard O'Neill (2001). Suicide squads: the men and machines of World War II special operations (англ.). The Lyons Press. с. 271. ISBN 978-1585744329 — через Google Books.
  11. ↑ а б Rob Hoole (2007). The Buster Crabb Enigma (англ.). Minewarfare & Clearance Diving Officers' Association. Архів оригіналу за 16 січня 2025. Процитовано 08 квітня 2026.
  12. ↑ а б Ami Isseroff (2005). Shayetet 13 (англ.). Zionism and Israel – Encyclopedic Dictionary. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 08 квітня 2026.
  13. ↑ а б George Gawrych (2000). The Albatross of decisive victory: War and policy between Egypt and Israel in the 1967 and 1973 Arab-Israeli Wars (англ.). Praeger. с. 111. ISBN 978-0313313028 — через Google Books.
  14. ↑ а б Operation Algeciras: How Argentina planned to attack Gibraltar (англ.). New Histories. 21 травня 2011. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 08 квітня 2026.
  15. ↑ а б Reports of International Arbitral Awards : Case concerning the differences between New Zealand and France arising from the Rainbow Warrior affair (pdf) (англ.). United Nations. 06 липня 1986. с. 200. Архів (PDF) оригіналу за 3 березня 2026. Процитовано 08 квітня 2026.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  16. ↑ а б Hoyt Edwin (2011). SEALs at War (англ.). Random House. с. 159. ISBN 978-0-307-57006-2 — через Google Books.
  17. ↑ а б Don Mann (2014). How to become a Navy SEAL: Everything you need to know to become a member of the US Navy's Elite Force (англ.). Skyhorse Publishing. с. 18. ISBN 978-1-62873-487-4 — через Google Books.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).