Бакович Петро
| Петро Бакович | |
|---|---|
 | |
 2-й крайовий комендант УВО | |
| Попередник: | Юрій Полянський |
| Наступник: | Андрій Мельник |
| Народження: | 7 серпня 1893 с. Дідилів, Кам'янко-Струмилівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Смерть: | 16 червня 1978 (84 роки) Нью-Йорк, США |
| Поховання: | Цвинтар святого Андрія, Саут-Баунд-Брук, Нью-Джерсі |
| Національність: | українець |
| Освіта: | Львівська академічна гімназія  |
| Партія: | УВО (1920–1929) |
| Військова служба | |
| Роки служби: | 1918–1975 |
| Звання: |  Сотник |
| Битви: | Перша світова війна |
| Нагороди: |  |
Петро Бакович (7 серпня 1893, с. Дідилів, тепер Новояричівська селищна громада, Львівський район, Львівська область, Україна — 16 червня 1978, Нью-Йорк, США) — сотник Армії УНР i УГА, крайовий командант Української Військової Організації.
Життєпис
Народився 7 серпня 1893 року в Галичині, у селі Дідилові Кам'янко-Струмилівського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Новояричівська селищна громада Львівського району Львівської області, Україна).
У 1913 р. закінчив Академічну гімназію у Львові.
У першій світовій війні служив в 30 пішому полку крайової оборони армії Австро-Угорщини[1].
Служив в Українській Галицькій Армії, командант полку 3-ї Бережанської бригади. Згодом командувач 1-ї Стрілецької бригади імені Сірка 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.
З 1921 член УВО, бойовий референт Начальної Команди організації протягом 1921–1922 років. У 1923 року займав посаду крайового команданта УВО.
У 1922 році був прийнятий на роботу у львівську філію товариства «Просвіта» імені М. Шашкевича. У той час секретарем філії був Є. Коновалець[2].
Активний діяч української кооперації, довголітній інспектор Ревізійного союзу українських кооперативів у Львові та член багатьох Товариств.
Після другої світової війни на еміграції у США. Помер 16 червня 1978 року у Нью-Йорку, похований на українському цвинтарі святого Андрія у містечку Саут-Баунд-Брук в штаті Нью-Джерсі.
Нагороди
- Воєнний хрест УНР (30.10.1961)[3]
Примітки
- ↑ Листування філіалу імені М. Шашкевича у Львові з Дирекцією поліції, українськими товариствами, окремими особами про проведення загальних зборів, затвердження статуту, відзначення ювілейних дат товариства та інші організаційні питання. 1910—1922 рр. ЦДІА у м. Львові. Ф.348. Оп. 1. Спр. 3572. Арк. 118.
- ↑ Листування філіалу імені М. Шашкевича у Львові з Дирекцією поліції, українськими товариствами, окремими особами про проведення загальних зборів, затвердження статуту, відзначення ювілейних дат товариства та інші організаційні питання. 1910—1922 рр. ЦДІА у м. Львові. Ф.348. Оп. 1. Спр. 3572. Арк. 118.
- ↑ Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр. nemaloknig.net. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
Література
- Бакович Петро // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 83. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Дидик Є. Весна на Великій Україні. — 1920.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — видання третє, доповнене. — Київ : Українська Видавнича Спілка, 2007. — С. 23, 37, 64, 461, 499—500, 619. — ISBN 966-410-001-3.
- Науменко Ю. Моя служба в 5-й Херсонській стрілецькій дивізії // За Державність. — Зб. 7. — С. 165—180.
- Богдан Паска. Бакович Петро // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. — Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. — Т. 1: А—Ж. — С. 79. — ISBN 978-966-2067-44-6.
- «СВОБОДА» — Український Щоденник. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1978. — Ч. 137. — 20 червня.
| Попередник Юрій Полянський |
|
2-й Крайовий комендант УВО 1923 |
|
Наступник Андрій Мельник |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).