YaChudo

Алармізм

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Алармізм — непотрібне чи перебільшене попередження про проблеми. Термін знайшов своє відображення в медіакритиці. Ті, хто використовує цей термін, зазвичай не поділяють застережень і побоювань або вважають їх надто перебільшеними.

Походження та значення терміна

Термін «алармізм» походить від фр. alarmisme — тривога з італ. allʼarme — до зброї[1] або лат. illas + arma — до зброї[2]. Термін у своєму остаточному значенні виник на початку 1990-х років і є неологізмом, що походить з англійської мови[3].

Згідно зі словником Дюдена, аларміст — це «той, хто шумить або порушує порядок», а також «той, хто привертає увагу громадськості до чогось загрозливого або небезпечного, хто застерігає від чогось»[4]. За Великим тлумачним словником української мови «аларміст» — людина, яка схильна до паніки, поширює тривожні неперевірені або необґрунтовані чутки[5]. Словник Britannica визначає термін «алармізм» як «людина, яка поширює непотрібний страх щодо чогось, що насправді не є небезпечним»[6].

В цілому алармізм визначається як максимально песимістична свідомість, особлива система уявлень про світ і про себе в цьому світі в світлі негативного ставлення до існуючого і очікувань від майбутнього[7].

Напрямки

Виділяють науковий[1], політичний[8] та соціальний алармізм[9].

Науковий алармізм

Науковий алармізм — ідейний і науково-просвітницький рух, представники якого привертають увагу світу до катастрофічності наслідків людського впливу на природу та закликають до негайних, рішучих дій для подолання глобальних проблем і загроз[1]. Науковий алармізм як система поглядів протиставляється трансгуманізму. Якщо науковий алармізм виступає як страх перед наукомістким майбутнім і попереджає про наслідки науково-технічного прогресу, то трансгуманізм вважає, що завдяки прискореному науково-технічному прогресу людство вийде на абсолютно новий етап свого розвитку[7].

Політичний та соціальний алармізм

Політичний алармізм — тривожне світовідчуття, пов'язане з негативним уявленням про політичну ситуацію, передбачення проблем і нещасть, які наростатимуть, заклики до необхідних рятівних заходів. Політичний алармізм притаманний ідеологіям, режимам, державам, цивілізаціям, які поступаються та зникають. Виділяють політичний алармізм, пов'язаний з поточною обстановкою «тут і зараз», і пов'язаний зі стратегією дій політичного суб'єкта «там і тоді»[8].

Політичні рухи використовують алармізм як тактику спонукання: «Треба добряче налякати людей, щоб зрушити їх з мертвої точки»[7]. Однак успішно запущена хвиля паніки дуже часто призводить до двох послідовно пов'язаних реакцій, які часто виявляються нерозумними, навіть небезпечними. По-перше, загрозлива подія розглядається не як відхилення від норми, а радше як передвісник того, що ситуація раптово стала небезпечнішою, залишиться такою і погіршиться. По-друге, існує тенденція різко реагувати на загрозу та перевитрачати кошти на її подолання, не замислюючись над альтернативними політиками, зокрема варіантом просто залишити все як є. Громадськість, яку залякали, ймовірно, продовжуватиме вимагати, щоб її лідери належним чином ставилися до її невпевненості. У процесі вона, ймовірно, некритично схвалить надмірні витрати на боротьбу з загрозами, включаючи безперервні перевірки безпеки, порушення громадянських свобод та розширення повноважень поліції, а також військові операції за кордоном[10]. Крім того, постійні набридливі хибні тривоги не дозволяють визначити коли прийде справжня небезпека, як це показано у байці «Хлопчик, що гукав про вовка»[11].

Соціальний алармізм — сукупність ідей та уявлень, пов'язаних із песимістичними прогнозами, негативними глобальними сценаріями щодо майбутнього людства чи окремої спільноти внаслідок впливу природних, техногенних, соціальних катастроф[9]. Соціальний алармізм вбирає в себе як філософію екстремізму, песимізм, так і екзистенціалізм. Соціальний алармізм історично виник не з релігії або будь-якої філософії, ідеології взагалі, а з досвіду людей[7].

Виділяють два види політичного соціального алармізму — конструктивний і неконструктивний[7][8]. Наприклад, екологічний алармізм після Чорнобильської катастрофи виступив проти атомної енергетики взагалі. Конструктивний алармізм повинен попередити про енергетичну кризу в майбутньому. Соціальний алармізм загалом, поки він не переступає межу здорового глузду, залишається корисним і необхідним суспільству. Його функція — вказувати джерело, напрямок, характер і масштаби небезпеки, які загрожують людині. Інакше кажучи, він виконує соціально-захисну і соціально-попереджувальну функції[7].

Соціальний алармізм притаманний доповідям Римського клубу. Темами його доповідей були загрози наслідків росту людських спільнот і впливу людини на довкілля внаслідок надмірної експлуатації природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища техногенними відходами, виснаження корисних копалин, запасів прісної води[9].

Медіакритика

Алармізм у медіаповідомленнях являє собою навмисне або ненавмисне нагнітання тривоги і страху, що може призвести до ескалації кризової ситуації та дестабілізації суспільного сприйняття. Деструктивний алармізм виражається в надмірній драматизації подій. Алармізм здатний не тільки дестабілізувати ситуацію, а й знизити довіру до ЗМІ. З іншого боку, конструктивний алармізм необхідний у випадках, коли необхідно привернути увагу суспільства до критичних загроз[12].

Медіакритики іноді описують вирішення багатьох публічно обговорюваних проблем як алармізм. Зокрема, це спроба відобразити тенденцію, особливо в бульварній пресі, представляти «поточні події, політичні позиції чи загальні тенденції як попередження про небажаний розвиток подій у майбутньому». Таким чином, «трансформації та зміни будуть визначені як драматичні, небезпечні події, що потребують термінових дій». Графічний характер деяких зображень свідчить про «глибшу стратегію драматизації можливих соціальних подій». Алармізм у цьому контексті являє собою «дискурсивну модель, яку можна спостерігати в засобах масової інформації та наукових дебатах, і яка має тенденцію затьмарювати можливості та межі політичного впливу». Історично склалося так, що існує «ціла низка прикладів істеричних епідемій страху, які іноді можна простежити до „катастрофічного відчуття життя“, заснованого на поєднанні страху та задоволення»[13].

Спроби пояснення

У 2007 році публіцист Маттіас Горкс спробував визначити алармізм наступним чином: «Під алармізмом ми розуміємо соціокультурне явище, при якому тривоги щодо майбутнього епідемічно поширюються серед великих верств населення. Ці тривоги виникають через специфічне тлумачення небезпечних ситуацій, які цілком можуть мати реальне походження (або аспекти). Однак ці небезпеки символічно перебільшені та зведені до спрощеної, навіть катастрофічної, моделі»[14] За словами публіциста Фрідріха Зібурга, катастрофічне відчуття ґрунтується на психологічному ефекті страху та задоволення: «Піднесення апокаліптичного настрою до загальної свідомості за допомогою гострого аналізу та одночасна насолода ним — одне з улюблених занять людей сьогодні». Повсякденне життя з його похмурими проблемами нудне, тоді як неминучі катастрофи надзвичайно цікаві[15].

Фахівець з комунікацій Лутц М. Гаген бачить економічні причини зростання паніки в німецькому медіаландшафті. Оскільки аудиторія друкованих ЗМІ зменшилася на 25 % з початку нового тисячоліття, газети та журнали змушені привертати більше уваги. Це також стосується вебсайтів, що фінансуються за рахунок реклами, для яких існують явні стимули для паніки. Одним із наслідків є сильна таблоїдизація медіаландшафту[16].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Алармізм. ВУЕ (укр.). Процитовано 31 серпня 2026.
  2. ↑ МАЛІКОВА, ЮЛІЯ; ШУБІН, ОЛЕКСАНДР (2020). Алармізм: витоки формування в українській культурній моделі. Вісник ДДПУ. Серія: Соціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства (1 (12)): 105—129.
  3. ↑ Neuer Wortschatz: Neologismen der 90er Jahre im Deutschen. De Gruyter. 2004. с. 5—6. ISBN 3-11-017751-X.
  4. ↑ Alarmist ▶ Rechtschreibung, Bedeutung, Definition, Herkunft | Duden. www.duden.de (нім.). Процитовано 31 серпня 2026.
  5. ↑ Аларміст // Великий тлумачний словник сучасної української мови (2005). irbis-nbuv.gov.ua. с. 20. Процитовано 3 вересня 2026.
  6. ↑ Alarmist Definition & Meaning | Britannica Dictionary. www.britannica.com (амер.). Процитовано 3 вересня 2026.
  7. ↑ а б в г д е Горбатюк, ТВ (2011). Опозиція трансгуманізм і алармізм: перспективи розвитку. The Journal of VN Karazin Kharkiv National University. Series" Theory of Culture and Philosophy of Science" (940).
  8. ↑ а б в Герасіна, ЛМ; Погрібна, ВЛ; Поліщук, ІО (2015). Політологічний енциклопедичний словник (PDF) (укр.). Харків: Право. с. 27—28. ISBN 978-966-458-848-2.
  9. ↑ а б в Алармізм соціальний. ВУЕ (укр.). Процитовано 31 серпня 2026.
  10. ↑ Mueller, John (2 вересня 2015). The Dangers of Alarmism. www.cato.org (англ.). Процитовано 2 вересня 2026.
  11. ↑ Fables of Aesop and Others (англ.). J. Johnson, R. Baldwin, F.C. and J. Rivington, G. and J. Robinson, J. Walker ... and E. Mathews. 1805. с. 264.
  12. ↑ Лимар, Олександр Леонідович (2025). КРИТЕРІЇ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИСВІТЛЕННЯ В ЗМІ ПИТАНЬ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Організація, від імені якої випущено видання: 168.
  13. ↑ Alarmismus [Das Lexikon der Filmbegriffe]. filmlexikon.uni-kiel.de. Процитовано 31 серпня 2026.
  14. ↑ Jäger, Thomas; Viehrig, Henrike (26 червня 2009). Sicherheit und Medien (нім.). Springer-Verlag. ISBN 978-3-531-91568-5.
  15. ↑ Harpprecht, Klaus (14 червня 2006). Untergang des Abendlandes?. Die Zeit (de-DE) . ISSN 0044-2070. Процитовано 31 серпня 2026.
  16. ↑ Referiert bei: Christian Jakob: Endzeit. Die neue Angst vor dem Weltuntergang und der Kampf um unsere Zukunft. Ch. Links Verlag, Berlin 2023, S. 136 ff.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).