Конкреції

Конкре́ції (англ. concretions, nodules; нім. Konkremente n pl, Konkretionen f pl) — мінеральні утворення переважно кулястої (або близької до неї) форми з внутрішньою радіально-волокнистою і концентричною будовою.

У геології термін для означення специфічних утворень осадових порід почали вживати у 18–19 ст. Один із ранніх закріплених прикладів використання терміну в сучасному значенні — у працях геолога, зоолога, палеонтолога Р. Оуена (1840). У радянській та українській геологічній літературі термін поширився у 20 ст.

Конкреції — здебільшого сферичні, еліпсоїдні або неправильної форми утворення, що виникають в осадових шарах (пісковики, аргіліти, вапняки, крейда) та деяких метаморфізованих породах. Вони формуються у процесі діагенезу та пізнього осадження мінералів (кальциту, халцедону, гетиту) у порах гірських порід. Розміри конкрецій — від часток міліметра (мікроконкреції) до десятків сантиметрів (зрідка — до одиниць метрів). Трапляються у відкладах різних геологічних систем і осадах водойм.

Формування конкреції проходить від центру. Центрами конкрецій можуть бути зерна мінералів, уламки порід, мушлі, зуби і кістки риб, залишки рослин тощо. З різноманітних форм конкрецій переважають саме кулясті.

Зустрічаються в товщі осадових порід; можуть бути агрегатами однорідних або різних мінералів. Конкреції складаються звичайно з карбонатів кальцію (кальциту, рідше — арагоніту), оксидів і сульфідів заліза, фосфатів кальцію, гіпсу, сполук марганцю, а у вапняках часто з кремнекислоти (кременеві жовна).

Розміри конкрецій коливаються від часток міліметра (мікроконкреції) до десятків сантиметрів і навіть 1 метрів. Вони зустрічаються у відкладах різних геологічних систем і в осадах сучасних озер, морів і океанів. У вигляді конкрецій трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини. На поверхні дна Тихого, Атлантичного та Індійського океанів встановлені значні скупчення залізо-марганцевих конкрецій (бл. 10% всієї площі океаніч. ложа), що є важливим ресурсом мінеральної сировини.

У залежності від мінерального складу виокремлюють конкреції:

• кременисті (кварцові);
• залізисті (гетоїдальні);
• кальцитові;
• марганцеві;
• фосфатні;
• органогенні (пов’язані з рештками організмів).

У залежності від генезису поділяють на:

• хемогенні (утворені хімічним осадженням);
• біогенні (пов’язані з життєдіяльністю організмів);
• міграційні (утворені внаслідок локального руху розчинених компонентів).

Конкреції формуються в осадових середовищах під час діагенезу порід у період після первинного осадження і перед метаморфізмом. Процес утворення включає:

• формування ядра, навколо якого накопичуються мінеральні осади (уламки раковин, органічні рештки тощо);
• осадження мінералів із розчинів порових вод, що спричиняє поступове наростання оболонки;
• вплив фізико хімічних умов (водневого показника pH, насичення розчину, зміни тиску та температури).

Конкреції поширені в багатьох осадових басейнах світу, зокрема:

• у Північній Америці — конкреції пісковиків у штатах Вісконсин та Айова;
• в Європі — крейдові конкреції в Англії (графство Сассекс), Німеччині;
• в Австралії та Азії — кременисті та залізисті конкреції кембрійських та ордовикських відкладів;
• на поверхні дна Тихого, Атлантичного та Індійського океанів виявлено значні скупчення залізо-марганцевих конкрецій (бл. 10% площі океанічного ложа).

Конкреції в Україні:

• крейдяний чорноземний комплекс Півдня України — кременисті та кальцитові конкреції;
• Прикарпаття і Передкарпаття — залізисті конкреції в пісковиках та конгломератах.
• Дніпровсько Донецька западина — марганцеві й фосфатні конкреції в осадових товщах.

На інших планетах: Невеликі конкреції гематиту або марсіанські сферули були помічені марсоходом «Оппортьюніті» в кратері Ігл на Марсі.^[1]

Конкреції важливі для стратиграфії, палеоекологічних реконструкцій та оцінки родовищ корисних копалин. Їх часто використовують як стратиграфічні мікромаркери в геологічних дослідженнях, оскільки вони чутливі до змін умов осадження.

1. Owen R. Report on the Geology of Northumberland and Durham. London : Her Majesty’s Stationery Office, 1840. 327 p. 2. Keller W. D. The Common Rocks and Minerals of Missouri. Columbia : University of Missouri Press, 1989. 240 p. 3. Naldrett A. J. Magmatic Sulfide Deposits. London : Unwin Hyman, 1989. 186 p. 4. Tucker M. E. Sedimentary Petrology: An Introduction to the Origin of Sedimentary Rocks. 3rd ed. Oxford : Blackwell Science, 2001. 262 p. 5. Dietrich R. V. Carbonate concretions: a bibliography / Central Michigan University. Mount Pleasant, 2002. URL: https://web.archive.org/web/20081202111650/http://www.cst.cmich.edu/users/dietr1rv/concretions/index.htm 6. Blatt H., Tracy R. J., Owens B. Petrology: Igneous, Sedimentary, and Metamorphic. 3rd ed. New York : W. H. Freeman and Company, 2006. 529 p. 7. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с. 8. Metamorphic. 3rd ed. New York : W. H. Freeman and Company, 2006. 529 p. 9. Кравченко Є. В., Петров І. Г. Осадові породи України: петрологія та стратиграфія. Київ : Наукова думка, 2012. 312 с.

• Мергелиста конкреція
• Конкреції перерви
• Конкреції залишкові
• Фосфоритові конкреції
• Конкреції фосфоритові океанічні
• Кремнієва конкреція
• Псевдоконкреції
• Залізо-марганцеві конкреції
• Бобовини
• Вугільні кулі
• Іматрові камені
• Каєксит (піритові конкреції)
• Септарії (геологія)

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Геологічний словник, т.1, Москва 1978

• Dietrich, R.V., 2002, Carbonate Concretions--A Bibliography, The Wayback Machine. and PDF file of Carbonate Concretions--A Bibliography [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.], CMU Online Digital Object Repository, Central Michigan University, Mount Pleasant, Michigan.

1. ↑ Dvorsky, George (15 лютого 2019). The Enduring Mystery of the Martian 'Blueberries' Discovered by Opportunity Rover. Gizmodo.