Авраам Кук
| Авраам Іцхак Кук | |
|---|---|
івр. אברהם יצחק הכהן קוק  | |
 | |
| Основні відомості | |
| Народження | 7 вересня 1865 Грива |
| Країна: |  Османська імперія Британський мандат |
| Альма-матер: | Воложинська єшиваd (1886) |
| Конфесія: | юдаїзм |
| Смерть: | 1 вересня 1935 (69 років) |
| Єрусалим
злоякісна пухлина | |
| Місце поховання: | Єврейське кладовище на Оливковій горі |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | містик, голова єшиви |
| Основні інтереси: | теологія |
| Титул: | головний рабин |
| Значні роботи: | |
| Попередники: | Нафталі Цві Єгуда Берлінd, Reuven Halevi Levind і Eliʻezer Don-Yiḥyad |
| Послідовники: | Zvi Yehuda Kookd, Yaakov Moshe Charlapd, David Cohend, Yitzhak Arielid, Aryeh Levind, Moshe-Zvi Neriad, Shalom Natan Ra'anand, rabbi Shlomo Zalman Auerbachd, Шломо Горен, Monsieur Chouchanid і Cemach Greend |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Висловлюваня у Вікіцитатах | |
Авраа́м Іцха́к Коен Кук (івр. אברהם יצחק הכהן קוק, нар.7 вересня 1865, Грива, Даугавпілс, Латвія — пом.1 вересня 1935, Єрусалим) — рабин, кабаліст та суспільний діяч початку XX ст. Творець філософської концепції релігійного сіонізму, що вбачає в утворенні держави Ізраїль початок месіанського визволення.
Займав посади рабина Яффи (1904—1914), рабина Єрусалима (1920—1921) та першого головного ашкеназського рабина підмандантної Палестини (1921—1935).
Похований на єврейському кладовищі Оливкової гори.
Життєпис
Кук народився 7 вересня 1865 р. у Гриві в Курляндській губернії Російської імперії (зараз Даугавпілс, Латвія), найстаршим з восьми дітей у родині Злати Перл та рабина Шломо Залмана Ха-Коен Кука, учня Воложинської єшиви, «матері литовських єшив».[1]
У хедер Авраам пішов у віці трьох років, де відмовився вивчати літери і хотів почати одразу з великих книг, з якими працював його батько, і лише після пояснень погодився ознайомитись з абеткою.[2][3]
Вже з дев'яти років Авраам самостійно вивчав Тору в будинку вчення, поряд із дорослими, через що став відомим як «Ілуй (вундеркінд) з Грейви». У п'ятнадцять років протягом року займався у м. Сморгоні, неподалік Вільно (Вільнюса), у 18 років (1884 р.), Авраам вступив до єшиви Воложина.[4][5][3]
Авраам Кук свою першу посаду рабина Заумеля (Литва) обійняв у 1887 році, у віці 23 років. У 1896 році Кук став рабином Бауски.
У 1886 році Авраам Кук одружився з першою дружиною, дочкою Рабіновіца-Теоміма, Батшевою, яка померла у 1888 році, і тесть переконав його одружитися з її двоюрідною сестрою Райзе-Рівкою, дочкою брата-близнюка Адерета. У дугому шлюбі в 1891 році народився єдиний син Кука, Цві Єгуда Кук.[6]
На Землі Ізраїлю
У 1904 році Кука запросили стати рабином у Яффі в Османській Палестині, і він прибув туди в 1905 році.
Коли почалася Перша світова війна, Кук перебував у Німеччині, з наміром взяти участь у Другому конгресі всесвітньої організації харедимних громад Агудат Ісраель (Єдність Ізраїлю), звідки його інтернували як іноземця. Через Швейцарію Куки прибули до Лондона 28 січня 1916 року та переїхали до житла, наданого Менделем Чайкіним, хасидом Хабаду та виноробом, де й залишалися до кінця війни.
У 1917 році рабин Кук брав активну участь у роз'яснювальній та організаційній роботі, що призвела до появи Декларації Бальфура. У цьому документі англійський уряд, який захопив у ході першої світової війни Землю Ізраїлю, визнавав за євреями право на створення «національного дому на території Палестини».
Після повернення з Європи в 1919 році р. Кука було призначено головним рабином ашкеназі Єрусалиму, а у 1921 році, першим головним рабином ашкеназі Землі Ізраїлю — цю посаду було створено спеціально для нього сіоністськими керівниками «нового ішува». Багато рабинів не визнали цього призначення, особливо гостра полеміка велася щодо створення Єврейського Університету, виборчого права для жінок та законів суботнього року.
У березні 1924 року, з наміром зібрати кошти для установ Тори в Палестині та Європі, Кук з вирушив до Америки разом з рабином Моше Мордехаєм Епштейном з єшиви Слободка та рабином Каунаса Аврахамом Довом Баером Каханою Шапіро. Того ж року Кук заснував єшиву Мерказ Ха-Рав у Єрусалимі.
Помер р. Авраам Кук у Єрусалимі 1 вересня 1935 року, проводжати рабина прийшло приблизно 20 000 людей.[7]
Після смерті Авраама Кука став на чолі руху релігійного сіонізму та взяв на себе обов'язки викладача в Мерказ ха-Рав його син та видатний учень р. Цві Єгуда Кук.[3] Учні Авраама Кука утворили релігійний сіоністський рух Хардаль. У 1937 році Єгуда Лейб Маймон заснував у Єрусалимі фонд релігійних досліджень «Моссад харав Кук», названий на честь Кука.[8]
Вчення рабі Кука
Батьки Авраама Кука дотримувалися ворожих одна одній традицій: батько належав до литваків, головних супротивників спільноти послідовників Бешта, а мати – до хасидів-хабадників. Проте їхній син обрав свій власний шлях, в якому поєдналися відданість традиції та прагнення до модернізації, де результат справі забезпечує всеж залучення медитативних практик релігійного служіння.
А. Кук сприйняв теорію еволюції як здійснення божественного плану вдосконалення.[9] У соціалізмі, націоналізмі та навіть антиклерикалізмі вбачав ознаки оновлення світу, викликані слабкістю старого ладу. А наслідком поширення наук та покращення соціальних відносин – очищення людського духу, що відкриє шлях до лібералізму та анархії (тобто збільшення присутності божественного духу в людському суспільстві).[10]
Рабі Авраам Кук вимагав суттєвої модернізації суспільства в усіх царинах і на певному етапі принципово допускав створення в Ізраїлі демократичного суспільства західного взірця. Проте такий стан справ він розглядав як перехідний етап до встановлення ортодоксальної утопії.
Кук особисто обмежував вживання м'яса, пропагував прогрес, керований законами Тори, до вегетаріанського суспільства.[11][12]
Полегшувало пропагування революційних ідей рабі вчення школи р. Ісаака Лурії, дослідники відзначають вплив на погляди р. Авраама ідей Ніцше, Гегеля та інших європейських мислителів.[13]
Галерея
-
р. Кук, Єрусалим, 1920 р. -
Авраам Кук у Монреалі, 1924 рік -
Зображення рава Кука та викладачів і студентів його єшиви (датування - "до 1936 р.") -
Єрусалим, похорон рабина Кука, вул. Яффо -
Похорон рабина Кука, процесія біля стіни, Єрусалим -
Авраам Кук -
Марка -
Меморіальна дошка в Даугавпілсі, Латвія -
![File:טרטקובר - תוצרת הארץ 1989 - חלק שמאלי.jpg]]](https://thumb.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bb/%D7%98%D7%A8%D7%98%D7%A7%D7%95%D7%91%D7%A8_-_%D7%AA%D7%95%D7%A6%D7%A8%D7%AA_%D7%94%D7%90%D7%A8%D7%A5_1989_-_%D7%97%D7%9C%D7%A7_%D7%A9%D7%9E%D7%90%D7%9C%D7%99.jpg/120px-%D7%98%D7%A8%D7%98%D7%A7%D7%95%D7%91%D7%A8_-_%D7%AA%D7%95%D7%A6%D7%A8%D7%AA_%D7%94%D7%90%D7%A8%D7%A5_1989_-_%D7%97%D7%9C%D7%A7_%D7%A9%D7%9E%D7%90%D7%9C%D7%99.jpg?utm_source=uk.wikipedia.org&utm_campaign=parser&utm_content=thumbnail)
-
Мурал Рава Кука на східній стороні будинку вул. Герцля, 47. 2024 р.
Примітки
- ↑ Friedman, Masha (1988). Stories From the Life of Rav Kook. Beit Shamai Publications. ISBN 0-944921-00-0 - p.56
- ↑ Сарей амеа 6:11
- ↑ а б в Раби Авраам-Ицхак бар Шломо-Залман Акоэн Кук toldot.com
- ↑ The Hasidism of Rav Kook | The Lehrhaus. www.thelehrhaus.com (амер.). 25 грудня 2017. Процитовано 12 вересня 2018.
- ↑ Rabbi Abraham Isaac HaKohen Kook (1865-1935). www.ravkooktorah.org (англ.). Процитовано 12 вересня 2018.
- ↑ Rabbi Eliyahu David Rabinowitz-Teomim • "The Aderet". www.hevratpinto.org. Процитовано 12 вересня 2018.
- ↑ Jewish Affairs, in Report by His Majesty's Government in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Council of the League of Nations on the Administration of Palestine and Trans-Jordan for the year 1935 by His Majesty's Government in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Council of the League of Nations on the administration of Palestine and Trans-Jordan for the year 1935, The Office of High Commissioner for Palestine and Trans-Jordan, Jerusalem, 1935
- ↑ מוסד הרב קוק | בית היוצר הגדול לספר התורני. Mosadharavkook.com. Процитовано 7 січня 2016.
- ↑ Ravitzky A. Messianism, Zionis and Jewish religious Radicalism. Chicago & London, 1993. 304 р. – р.104
- ↑ Kook Abraham Isaac. Orot ha-Kodesh. Jerusalem, 1964a. Vol. 2. 432 р. – р.545; Ravitzky A. Messianism, Zionis and Jewish religious Radicalism. Chicago & London, 1993. 304 р. – р.103
- ↑ Kook, Avraham Yitzhak Hacoben (20 квітня 1985) [1961]. Cohen, David (ред.). A Vision of Vegetarianism and Peace. Переклад: Rubenstein, Jonathan L. Translated to English as an appendix to Rubenstein, Jonathan L. (1986). None shall hurt or destroy: a translation of A vision of vegetarianism and peace by Rav Avraham Yitzhak Hacohen Cook (Doctoral dissertation). Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion, Cincinnati.
- ↑ Kuk, Avraham Yitzchak. Kohen, David (ред.). Selections from "A Vision of Vegetarianism and Peace". Переклад: Sears, David. Jewish Vegetarians of North America. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2018.
- ↑ Shilo E. Parshanut ha-rav Kook le-qabalat ha-Ary: hofaat neshamot hadashot vetiqun haolam. Le-Iyunim betqumat Israel. 2008. Vol. 18. P. 55–77., с. 70, 71; Garb J. „Ehidey hasegula ihyu la adarim” iunim beqabala hamea haesrim. Jerusalem, 2005. 266 р., с. 77–79
- ↑ Робота заснована на творі художника професора Давида Тартаковера.
- ↑ Давид Тартаковер, Tartakover, Am Oved Publishing, с. 45
Посилання
- Кук Аврахам Ицхак ха-Кохен // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Биография р. Кука [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.], «Маханаим».(рос.)
- Рав Авраам-Ицхак ha-Коhен Кук и философия религиозного сионизма [Архівовано 8 липня 2016 у Wayback Machine.], «Маханаим».(рос.)
- Биография раввинов [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.], «Толдот Йешурун».(рос.)
- Раби Авраам-Ицхак бар Шломо-Залман Акоэн Кук, toldot.com
- Статьи, переводы рава Кука [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.], «Живая каббала Аризаля».(рос.)
- Статьи, переводы рава Кука [Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.], «Хасидус по-русски».(рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).