Іштван Тиса

Іштван Тиса
угор. Tisza István
Ім'я при народженні	угор. Tisza István Imre Lajos Pál
Народився	22 квітня 1861 Пешт
Помер	31 жовтня 1918 (57 років) Будапешт, Угорське королівство
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	угорець
Діяльність	політик, дипломат, голова уряду, міністр
Галузь	політика[1]
Alma mater	Оксфордський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь[2]
Знання мов	угорська[3][4] і німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	Угорська академія наук
Титул	граф
Посада	прем'єр-міністр Угорського королівства
Партія	Ліберальна партія, Національна партія праці
Конфесія	кальвініст
Рід	Tisza noble familyd
Батько	Кальман Тиса
Мати	Helene Johanna Josepha Mathilde Gräfin von Degenfeld-Schonburgd[5]
Брати, сестри	Lajos Tiszad і Kálmán Tiszad
У шлюбі з	Ilona Tiszad
Діти	István Tiszad[5]
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

І́штван Ти́са (угор. Tisza István; 22 квітня 1861, Пешт — 31 жовтня 1918, Будапешт) — угорський політичний діяч, двічі прем'єр-міністр Угорського королівства (1903–1905, 1913–1917), граф.

Іштван Тиса народився 22 квітня 1861 року в Пешті (за іншими даними — Гест, комітат Бекеш) у кальвіністській дворянській родині з Трансільванії. Син Кальмана Тиси, угорського прем'єр-міністра в 1875–1890 роках.

Вивчав правознавство у Берліні, Гейдельберзі та Будапешті. Здобув докторський ступінь з політології у Оксфордському університеті. Кумиром для Тиси був Отто фон Бісмарк, що справило вплив на його подальші політичні погляди.

З 1886 року — депутат Державних зборів від Ліберальної партії. Після приходу партії до влади, з 3 листопада 1903 по 18 червня 1905 років — прем'єр-міністр Угорського королівства. Іштван Тиса був прихильником союзу з Німеччиною і противником антисемітизму. Виступав за економічні реформи та індустріалізацію. У 1897 році отримав титул графа.

З 1910 року — очільник Національної партії праці. У 1912 році Тиса був головою нижньої палати парламенту, а 10 червня 1913 року вдруге став прем'єр міністром.

У 1914 році Іштван Тиса виступив проти війни з Сербією, адже вважав, що збільшення кількості слов'янських народів у імперії неминуче призведе до руйнації дуалістичної системи. Після отримання гарантій від Австрії щодо неприєднання сербських територій, 7 липня^[6] Тиса заявив про необхідність збройного виступу проти Сербії.

15 червня 1917 року пішов у відставку. Брав участь в боях на Італійському фронті, згодом повернувся до Угорщини.

Тиса був вбитий повстанцями у власному будинку в ході «революції айстр» 31 жовтня 1918 року внаслідок четвертого замаху на нього. У 1921 році, після повалення комуністичного режиму в Угорщині, було проведено розслідування злочину і заарештовано шість осіб, причетних до вбивства.

• Иштван Тиса // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978 (рос.)
• Сайт, присвячений Іштвану Тисі [Архівовано 10 липня 2010 у Wayback Machine.] (угор.)