Іскія (острів)

Іскія
Іскія
it/Ischia
	Вид острова Іскія з Прочида
Географія
	40/43/12/N/13/54/38/E
Континент	Європа
Акваторія	Тірренське море
Група островів	Флегринські острови
Площа	46.3 км²
Довжина	9,9 км
Ширина	7,2 км
Берегова лінія	34 км
Найвища точка	789 м
Країна
	Італія
Регіон	Неаполь
Адм. одиниця	Неаполь
Населення	62027 (2009);
	Іскія Іскія (Італія)
	Іскія у Вікісховищі

Іскія (італ. Ischia) — вулканічний острів в Тірренському морі, в північній частині входу в Неаполітанську затоку, біля західного узбережжя Італії. Населення острова, згідно з останнім переписом (2021), становило 61404 особи. Головне місто острова — Іскія (18253 жителя).

Природа

Устіка — невеликий острів вулканічного походження площею 46 км², розташований у Тірренському морі за 52 км на північ від Палермо.

Острів входить до складу області Кампанія. Є одним з трьох головних островів в Неаполітанській затоці, поряд з островами Капрі та Прочида. Іскія — найбільший острів у Неаполітанській затоці (в Тірренському морі, за 40 км від Неаполя і 7 км від материка).

Острів являє собою вершину згаслого підводного вулкана, що піднявся над поверхнею моря близько 1 млн років тому. Назва острова походить від латинського ustus («обпалений») через чорний колір базальтових порід. У центральній частині острова вулкани Епомео (789 м) і Тработті (512 м), на південному сході вулкан Монте-Веззі (П'єдімонте) (395 м)^[1]. Останні виверження на острові Іскія було зафіксовано 1301 року.

Іскія неодноразово потерпала від землетрусів, зокрема у 1828, 1832 і 1881 роках. 28 липня 1883 року внаслідок землетрусу загинуло 2313 осіб і майже повністю були знищені Форіо, Казаміччіола та Лакко-Амено.

Рельєф Устіки згладжений ерозією та представлений пагорбами. Острів славиться своїми численними підводними та напівзатопленими гротами (Зелений грот, Блакитний грот, Грот Секрет), утвореними руйнуванням туфових порід морськими хвилями.

Справжнім природним скарбом Устіки є її морська акваторія. Завдяки відсутності великих річкових стоків та морським течіям прозорість води біля острова сягає 30 м. У 1986 році тут було створено першу в Італії Морську природоохоронну територію (Area Marina Protetta Isola di Ustica).^[2]

Наземна флора складається з типових представників середземноморської гариги: мастикового дерева, лаванди, цистусу та занесених культурних видів (гібіскус, опунція).

Підводний світ Устіки називають «столицею середземноморського дайвінгу». Базальтові рифи вкриті густими підводними лісами з водорості цистозейри (Cystoseira) та луками посідонії океанічної (Posidonia oceanica). Тут мешкають гігантські групери Epinephelus marginatus, лобстери, баракуди та рідкісні молюски. Острів також слугує природною лабораторією для дослідження морських екосистем.

Населення

Іскія — найбільший острів у Неаполітанській затоці. Згідно з точними даними останнього перепису населення Італії (ISTAT) станом на 31 грудня 2021 року, сукупна чисельність постійного населення шести муніципалітетів острова становила 61 404 особи. Найбільшим адміністративним та демографічним центром острова є однойменна комуна Іскія (19403 жителі), за якою йдуть Форіо (17336 осіб), Баррано (9838 осіб), Казаміччола-Терме (7481 особа), Серрара-Фонтана (3047 осіб) та Лакко-Амено (4299 осіб). Основною галуззю економіки острова є оздоровчий термальний туризм.^[3]

Пам'ятки

Одною з найпримітніших пам'яток острова є так званий Арагонський замок, перебудований в середньовіччі з античної фортеці, заснованої ще 474 року до н. е. тираном Гієроном Сиракузським. В XVI столітті в замку жила поетеса Вітторія Колона.

1949 року тут оселився англійський композитор Вільям Волтон з дружиною й прожив тут до своєї смерті 8 березня 1983.

На східному березі в бухті Картаромана б'ють джерела термальних вод, тут розташований морський та бальнеологічний курорт, лікування на якому здійснюється термальними радоновими та хлоридно-натрієвими мінеральними водами, а також сульфідною муловою гряззю^[4]. Тут розташовані термальні парки, зокрема «Сади Едему» та «Сади Посейдона». Місцеві термальні джерела згадувалися ще давньоримськими науковцями Плінієм Старшим та Страбоном.

На острові відбувається рідкісне природне явище, пов'язане з вулканізмом, — викиди водяної пари під високим тиском, що приваблює численних туристів.

У Ботанічному саду (вхід платний) «Giardini La Mortella» увечері (в певні дні) проходять безкоштовні концерти класичної музики.

Персоналії

Гіполіта Сфорца — старша сестра королеви Бони Сфорци, померла тут у 1501 році^[5]

Примітки

↑ Princeton Encyclopedia of Classical Sites]
↑ Parks.it — Area marina protetta Isola di Ustica
↑ ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni
↑ Словарь современных географических названий^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
↑ W. Pociecha. Bona Sforca d'Aragona (1494–1557) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936.— t. II/1, zeszyt 1.— S. 288 (пол.)

Література

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551 с. (рос.)
Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
Richard Stillwell, ed. Princeton Encyclopedia of Classical Sites, 1976: «Aenaria (Ischia), Italy».
Ridgway, D. «The First Western Greeks» Cambridge University Press, 1993. ISBN 0-521-42164-0

Посилання

Археологія острова [Архівовано 27 червня 2017 у Wayback Machine.]
Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
Іскія (острів), каталог посилань Open Directory Project
Area Marina Protetta Isola di Ustica
Città Metropolitana di Palermo — AMP Ustica
Gazzetta Ufficiale della Repubblica Italiana — Popolazione legale al 31 dicembre 2021 (D.P.R. 2023)
Ischia Photos with maps [en]
ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni
Parks.it — Area marina protetta Isola di Ustica
Review^{[недоступне посилання з червня 2019]} — Путівник англійською мовою

Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Princeton Encyclopedia of Classical Sites]

[2] Parks.it — Area marina protetta Isola di Ustica

[3] ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni

[4] Словарь современных географических названий^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[5] W. Pociecha. Bona Sforca d'Aragona (1494–1557) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936.— t. II/1, zeszyt 1.— S. 288 (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]