Імператор Уда
| Імператор Уда | |
|---|---|
яп. 宇多天皇  | |
 | |
| Народився | 10 червня 867 Хейан-кьо |
| Помер | 3 вересня 931 (64 роки) Монастир Нінна, Район Укьо, Кіото, Японія |
| Поховання | Монастир Рьоан |
| Країна | Японія |
| Місце проживання | Монастир Нінна Teiji-no-ind Kawara-no-ind |
| Діяльність | правитель |
| Знання мов | японська |
| Magnum opus | Kanpyō Gyokid і Kanpyō no Goyuikaid |
| Посада | імператор Японії, Верховний Імператор Японії і Cloistered Emperord |
| Конфесія | Секта Сінґон |
| Рід | Імператорський дім Японії |
| Батько | Імператор Коко |
| Мати | Empress Dowager Hanshid |
| Брати, сестри | 和子 源d, Minamoto no Junshid, Ishi-naishinnōd, Bokushi-naishinnōd, Shigeko-naishinnōd, Koretada-shinnōd, Koresada-shinnōd, Minamoto no Motomid, Minamoto no Koretsuned, Minamoto no Sadatsuned і Minamoto no Chikayoshid |
| У шлюбі з | Fujiwara no Onshid, Fujiwara no Tanekod, Tachibana no Yoshikod, Sugawara no Enshid, Minamoto no Sadakod, Tokuhimed, Fujiwara no Yasukod, Fujiwara no Hōshid і Ісе |
| Діти | Kinshi-naishinnōd, Імператор Дайґо, Atsumi-shinnōd, Shinjaku-hosshinnōd, Kunshi-naishinnōd, Imperial Prince Atsuyoshid, Princess Yasukod, Prince Atsukatad, Tokinaka-shinnōd, Minamoto no Junshid, Kaishi-naishinnōd, Masaaki Shinnōd і Yukiakira-shinnōd |
Імператор У́да (яп. 宇多天皇, うだてんのう, уда тенно; 6 жовтня 867 — 3 вересня 931) — 59-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 12 травня 887 — 4 серпня 897[1].
Третій син імператора Коко. Його матір'ю була імператриця Хансі (онука імператора Камму). Замолоду звався принц Садамі, але невдовзі після сходження батька отримав владу його статус було понижено й Садамі втратив статус принца і став зватися Мінамото но Садамі. 887 року йому повернуто статус принца та призначено спадкоємцем трону.
Під час його інтронізації стався політичний інцидент довкола посади ако, що засвідчив безаперечний вплив у державі Фудзівара но Мотоцуне. Тому імператор більше займався літературою та архітектурою. 888 року було завершено зведення буддійського монастиря Ніннадзі. За його панування відбулося пишне і урочисте свято аої мацурі.
890 року через хворобу Фудзівара но Мотоцуне пішов у відставку, чим скористався імператор Уда, відсторонивши від владу клан Фудзівара. Йому в цьому активно сприяв Суґавара но Мітідзане. За порадою останнього припинив практику надсилання послів до Китаю («кен-то-ші»)[2].
У липні 896 року Уда наказав переглянути звинувачення для ув'язнених і забезпечити загальну амністію для неправомірно звинувачених. Імператор також видав закон, що зміцнював права селян на володіння землею та захищав їх від зазіхань з боку аристократичних родин та монастирів[3].
У 897 році імператор Уда раптово зрікся влади на користь свого старшого сина принца Ацухіто, який відомий як імператор Дайґо. Ймовірно це він зробив задля зміцнення при владі власної лінії династії. Втім відставлений імператор продовжив впливати на політичні справи, підтримуючи сина проти спроб Фудзівара відновити свій вплив.
900 року стає буддійським ченцем під ім'ям Конгокаку. Мешкав у монастирі Ніннадзі, який відтоді називався палацом Омуро́. Не зміг завадити ворогам відсторонити від посад Суґавара но Мітідзане. 909 року після смерті Фудзівара но Токіхіри відновив вплив на імператорський двір та політичні справи. 930 року стає опікуном свого онука — імператора Судзаку Помер 931 року.
Був автором щоденника, особливістю якого є те, що імператор докладно описував пригоди своєї чорної кішки, завезеної з імперії Тан (однією з перших до Японії).
Примітки
- ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
- ↑ Kitagawa, Hiroshi and Bruce T. Tsuchida. (1975). The Tale of the Heike. Tokyo: University of Tokyo Press., p. 222.
- ↑ Borgen, Robert (1994). Sugawara no Michizane and the Early Heian Court. University of Hawaii Press. pp. 201–216. ISBN 978-0-8248-1590-5.
Посилання
Джерела та література
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).