Імператор Коко
| Імператор Коко | |
|---|---|
яп. 光孝天皇  | |
 | |
| Народився | 830[1][2][…] Кіото, Японія |
| Помер | 17 вересня 887 Jijūdend, Хейан-кьо |
| Поховання | Utanod |
| Країна | Японія |
| Діяльність | поет танка, імператор Японії |
| Знання мов | японська |
| Посада | імператор Японії |
| Рід | Імператорський дім Японії |
| Батько | Імператор Німмьо |
| Мати | Fujiwara no Sawakod |
| Родичі | Minamoto no Koreshiged |
| Брати, сестри | Kyūshi-naishinnōd, Tokiko-naishinnōd, Takaiko-naishinnōd, Saneyasu-shinnōd, Muneyasu-shinnōd, Tsuneyasu-shinnōd, Minamoto no Masarud і Імператор Монтоку |
| У шлюбі з | Empress Dowager Hanshid, Fujiwara no Kamikod, Fujiwara no Genjikod, Taira no Motokod, Sanuki no Naganao's daughterd, 類子 菅原d, Masami-ō's daughterd, lady from Tajihi clan (lady-in-waiting of Emperor Kōkō)d і Fujiwara no Kadomune's daughterd |
| Діти | Koretada-shinnōd, Koresada-shinnōd, Імператор Уда, Ishi-naishinnōd, Shigeko-naishinnōd, Minamoto no Motomid, Bokushi-naishinnōd, Minamoto no Chikayoshid, Minamoto no Sadatsuned, Minamoto no Koretsuned, 和子 源d, Minamoto no Junshid, Minamoto no Kaneyoshid, Minamoto no Motonagad, Tadako-naishinnōd, Kanshi-naishinnōd, Yasuko-naishinnōd, Yoshimizu no Kiyomid, Minamoto no Kuninorid, Minamoto no Tomosadad, Minamoto no Kōsend, Minamoto no Reikod і Minamoto no Shukod |
Імператор Коко́ (яп. 光孝天皇, こうこうてんのう, коко тенно; 830 — 17 вересня 887) — 58-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 23 березня 884 — 17 вересня 887[4]. Відомий також як імператор Комацу. Він був останнім імператором середньовіччя, який отримав посмертний титул у китайському стилі, доки цю практику не відновив імператор Кокаку у Новий час.
Третій син імператора Німмьо. Його матір'ю була Фудзівара но Такусі. Замолоду звався принц Токіясу. У чотирнадцять років після гемпуку (церемонії повноліття) отримав 4-й придворний ранг та посаду намісника провінції Хітаті (перебував до 853 року)[5]. 850 року став головою накацукаса-кьо (відомства палацових служб), яку обіймав до 876 року. 851 року отримав 3-й ранг, 856 року — пост намісника провінції Кодзуке (керував нею зі столиці до 860 року)[5]. У 864—866 роках знову керував провінцією Кодзукі. 866 року отримав посаду заступника управителя Західних земель[6]. 870 року отримав 2-й ранг. У 873 році втретє очолював провінцію Кодзукі (до 877 року). 876 року став на чолі Відомства церемоній сікібу-кьо. 880 року вдруге призначено намісником провінції Хітаті. 882 року отримав 1-й ранг, 884 року — очолив управління Західних земель соті[6]. Того ж року, унаслідок інтриг тогочасного канцлера Фудзівара-но Мотоцуне, зійшов на трон[6]. Натомість новий імператор надав останньому посаду кампаку (радника-канцлера), яку було спеціально впроваджено для Фудзівара.
885 року Коко відродив багато стародавніх придворних ритуалів і церемоній, і одним із прикладів є яструбове полювання у Серікаві. Після його смерті 887 року на трон зійшов його син — принц Садамі, відомий як імператор Уда.
Мав 4 дружини, які народили йому 41 дитину.
Примітки
Джерела та література
- Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
Посилання
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).