Ілабрат
| Ілабрат | |
|---|---|
| Божество Божествений супутник Ану | |
| Міфологія | Ассирійська міфологія і Вавилонська міфологія |
Ілабрат був месопотамським богом, який у деяких випадках розглядається як суккаль (супровідний бог) бога неба Ану. Свідчення з Давньоасирійського періоду вказує на те, що йому також моглипоклонятися як окремому богу.
Ім'я
Для імені Ілабрата було запропоновано багато етимологій, зокрема «Бог (землі/міста) Лабрат» (запропонована Ігнасом Гельбом) і «бог-охоронець простолюду» (запропонована Торкільдом Якобсоном). Але жодна з них не є загальноприйнятою, і точно невідомо чи походить воно з семітських мов як передбачається цими двома пропозиціями.[1] Деякі пізні лексичні списки пов'язує частину -лабр з шумерським словом labar, «слуга»,[2]що розглядається як синонім суккаль у цьому контексті, що привело до того, що Франс Віггерман запропонував, що ім'я Ілабрата було шумерським за походженням[3],і що гіпотетична старша форма імені могла бути Нін-лабрат[2].У більшості випадків через аккадську граматику можливо визначити з впевненістю, що Ілабрат розглядалося як божество чоловічої статі, але як аргументує Грегуар Ніколет, випадкова зміна між основою імені і варіантом Іалбра може бути порівняно з випадками Кубабат/Кубаба і Хебат/Хеба, де необов'язковий т був жіночим суфіксом, який за його словами, вказуватиме, що це божество сприймалося як жіноче принаймні у північнозахідний Месопотамії у Давньовавилонський період.[4]
Ілабрат і Ніншубур
Глоса у списку богів An = Anum може вказувати на те, що ім'я Ніншубур могло використовуватися як логографічне представлення імені Ілабрат.[5]Франс Віггерман пропонує, що багато прикладів цього використовується у аккадських текстах з другого тисячоліття до н. е., які вбачають розглядати Ніншубура божеством чоловічої статі.[6]Він зазначає, що у текстах з третього тисячоліття до н. е. стать Ніншубура незмінно жіноча, якщо це зазначено, навіть у аккадських царських написах.[6]Думку про те, що чоловічого Ніншабура в аккадських текстах слід розуміти як Ілабрата також підтримують Джоан Гуднік Вестенхольц[7], а Пол-Ален Больє згодний з тим, що принаймні у особистих іменах з Марі Ніншубура слід читати як Ілабрат.[8]Більш ймовірно, що у кінці третього тисячоліття до н. е. Ілабрат (аналогічний або ідентичний з чоловічим Ніншубуром) і Ніншубур співіснували[6], хоча джерела з Давньовавилонського періоду часом вже прирівнюють їх.[9]У першому тисячолітті до н. е. обидва як і інше подібне божество — Какка були зрештою затьмарені Папсуккалем.[9]
Персонаж
Ілабрата іноді вважається суккалем Ану.[10]У міфі про Адапу він з'являється як джерело інформації про події, які відбуваються на землі для його пана.[10]Подібно до Ніншубур він міг виконувати функцію суккаля божественного зібрання.[11]Проте нема вказівок на те, що він вважався суккалем якого-небудь іншого божества у Давньоасирійських документах, де він, здається, функціонує незалежно.[12]
Як бога сім'ї, Ілабрата могли просити бути божественим арбітром у особистих конфліктах[13] або свідком[14] у принаймні одному випадку поряд з духами пращурів[15]
Сузір'я Оріона, відоме у давній Месопотамії як Сіпазіанна,[16]«справжній небесний пастир»,[17]вважалася астральним символолм Ілабрата як і Ніншубур і Папсуккаля.[16]
Птах можливо названий на честь Ілабрата,illabaramušen, який згідно месопотамських текстів жив у гірських середовищах, був пов'язаний з Нергалом.[1]
Поклоніння
Існують свідчення як з Вавилонії[18], так і з Ассирії про поклоніння Ілабрату як богу сім'ї в приватній сфері.[19]Наприклад, Іббі-Ілабрат з Малгіума називав себе «слугою Ілабрата та Ушму»,[1] а в одному Давньовавилонському листі, Ілабрата благають про допомогу разом з Нінсіанною.[18]Багато свідчень також відомо з Давньоассирійських джерел.[20] Документ з Канешу — Давньоассирійської торгової колонії в Анатолії, згадує, що золотий сонячний диск повинен був бути виготовлений у цьому місті і доставлений в Ашшур як жертва для Ілабрата.[21]
Через можливість використання імені Ніншабур як логограми для Ілабрата у деяких випадках може бути складно зрозуміти яке божество мають на увазі, і в результаті незрозуміло в яких містах, де згадується, що божеству Ніншабур поклонялися у Давньовавилонський період були культові центри Ілабрата.[16] Такі місця включають Ларсу, Малгіум, Марі, Неребтум і в пізніші періоди Кіш та Вавилон.[16]Додатково містечко назване на честь Ілабрата існувало поблизу Нузі.[1]
Існують декілька доказів, що хоча Папсуккаль став головним божество-посланником у першому тис. до н. е., Ілабрату досі полонялися у Вавилоні та Борсіппі.[1]
Відомо багато теофорних імен, що включають Ілабрата, на приклад, Іббі-Ілабрат,[19] Ілабрат-бані,[13] Ілабрат-дунні, Шу-Ілабрат та Шат-Ілабра(написане без т, відоме з Марі).[12]У Сіппарі добре підтверджені у особистих іменах, але схоже без формального культу в місті.[22]
За межами Месопотамії
Ілабрат схоже підтверджений у єдиному заклинанні з Угариту,KTU 1.128, у якому він діє як посланник місцевого бога Еля.[23]
У так званому babilili ритуалі, написаному аккадською, але відомого лише з корпусу хурито-хетських текстів з Хаттуси, Ілабрат з'являється як суккаль Пінікір,[24] яка у цьому контексті ідентифікується як Іштар, хоча адресована як «Еламська богиня»
Міфологія
Ілабрат з'являється як слуга Ану у міфі про Адапу, де він пояснює своєму пану, що епонімний протагоніст є смертною людиною, що відповідальна за зломане крило персоніфікованого Південного Вітру, який у результаті був нездатний дути протягом семи днів.
Примітки
- ↑ а б в г д Wiggermann, 1998, p. 492.
- ↑ а б Wiggermann, 1988, p. 231.
- ↑ Wiggermann, 1987, p. 17.
- ↑ Nicolet, 2022, p. 18.
- ↑ Litke, 1998, с. 27.
- ↑ а б в Wiggermann, 1998, p. 491.
- ↑ Asher-Greve та Westenholz, 2013, p. 94.
- ↑ Beaulieu, 1992, p. 74.
- ↑ а б Beaulieu, 1992, p. 64.
- ↑ а б Hundley, 2013, p. 91.
- ↑ Wiggermann, 1998, p. 496.
- ↑ а б Veenhof, 2018, p. 74.
- ↑ а б Veenhof, 2018, p. 66.
- ↑ Veenhof, 2018, p. 68.
- ↑ Veenhof, 2018, p. 71.
- ↑ а б в г Wiggermann, 1998, p. 500.
- ↑ Horowitz та Oelsner, 1997, p. 179.
- ↑ а б Veenhof, 2018, p. 55.
- ↑ а б Veenhof, 2018, p. 58.
- ↑ Veenhof, 2018, p. 73.
- ↑ Veenhof, 2018, p. 77.
- ↑ Harris, 1975, p. 153.
- ↑ Yakubovich, 2010, p. 394.
- ↑ Beckman, 2010, p. 116.
Рекомендована література
- Asher-Greve, Julia M.; Westenholz, Joan G. (2013). Goddesses in Context: On Divine Powers, Roles, Relationships and Gender in Mesopotamian Textual and Visual Sources (PDF). Academic Press Fribourg. ISBN 978-3-7278-1738-0.
- Beaulieu, Paul-Alain (1992). Antiquarian Theology in Seleucid Uruk. Acta Sumerologica. 14. Процитовано 23 квітня 2022.
- Beckman, Gary (2010). Mesopotamian Forerunners to the 'Babilili Ritual' from Boğazköy?. VII. Uluslararası Hititoloji Kongresi bildirileri: Çorum 25-31 Ağustos 2008 = Acts of the VIIth International Congress of Hittitology: Çorum, August 25-31, 2008. Ankara. hdl:2027.42/84329. ISBN 978-605-363-764-6. OCLC 874009491.
- Foster, Benjamin (1996). Before the muses: an anthology of Akkadian literature. Potomac, MD: CDL Press. ISBN 1-883053-23-4. OCLC 34149948.
- Harris, Rivkah (1975). Ancient Sippar: a Demographic Study of an Old-Babylonian City, 1894-1595 B.C. Uitgaven van het Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut te Istanbul. Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut. Процитовано 23 квітня 2022.
- Horowitz, Wayne; Oelsner, Joachim (1997). The 30-Star-Catalogue HS 1897 and The Late Parallel BM 55502. Archiv für Orientforschung. Archiv für Orientforschung (AfO)/Institut für Orientalistik. 44/45: 176—185. ISSN 0066-6440. JSTOR 41670126. Процитовано 21 квітня 2022.
- Hundley, Michael B. (2013). Here a God, There a God: An Examination of the Divine in Ancient Mesopotamia. Altorientalische Forschungen. De Gruyter. 40 (1). doi:10.1524/aof.2013.0005. ISSN 2196-6761. S2CID 170975530.
- Litke, Richard L. (1998). A reconstruction of the Assyro-Babylonian god lists, AN:dA-nu-um and AN:Anu šá Ameli (PDF). New Haven: Yale Babylonian Collection. ISBN 978-0-9667495-0-2. OCLC 470337605.
- Nicolet, Grégoire (2022). Old Babylonian god-lists in retrospect: A new edition of TH 80.112. Syria. OpenEdition (99): 9—78. doi:10.4000/syria.14285. ISSN 0039-7946.
- Veenhof, Klaas R. (2018). The Family God in Old Babylonian and Especially in Old Assyrian Sources. Revue d'assyriologie et d'archéologie orientale (112): 49—90. doi:10.3917/assy.112.0049. ISSN 0373-6032. Процитовано 23 квітня 2022.
- Wiggermann, Frans A. M. (1987). The Staff of Ninšubura: Studies in Babylonian Demonology II. Ex Oriente Lux. BRILL. 29.
- Wiggermann, Frans A. M. (1988). An Unrecognized Synonym of Sumerian sukkal, "Vizier". Zeitschrift für Assyriologie und Vorderasiatische Archäologie. Walter de Gruyter GmbH. 78 (2). doi:10.1515/zava.1988.78.2.225. ISSN 0084-5299. S2CID 161099846.
- Wiggermann, Frans A. M. (1998), Nin-šubur, Reallexikon der Assyriologie
{{citation}}: Зовнішнє посилання в(довідка);|entry-url=|access-date=вимагає|url=(довідка) - Yakubovich, Ilya (2010). West Semitic god El in Anatolian Hieroglyphic transmission. Pax Hethitica: studies on the Hittites and their neighbours in honour of Itamar Singer. Wiesbaden. ISBN 978-3-447-06119-3. OCLC 646006786.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).