YaChudo

Ларса

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ларса
31°17′09″ пн. ш. 45°51′13″ сх. д. / 31.285833333333° пн. ш. 45.853611111111° сх. д.
Країна Ірак[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняДі-Кар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типнаселений пункт
археологічна пам'ятка
пагорб[1] і місто-держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Ларса. Карта розташування: Ірак
Ларса
Ларса
Ларса (Ірак)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Вотивна скульптура з Ларси, Лувр
Вотивна скульптура собаки з Ларси, Лувр
Список царів Ларси, 39-й рік правління Хаммурапі. Лувр.

Ларса — стародавнє шумерське місто, розташоване на території Межиріччя (сучасний Ірак).

Географія

Розташовано десь за 25 км на південний схід від Урука в іракській губернаторстві Ді-Кар, поблизу східного берега каналу Шатт-ен-Ніл на місці сучасного поселення Телль-ас-Сенкере (Санкара).

Історія

Ларса зустрічається (як UD.UNUG) у протоклинописних лексичних списках періоду Урук IV (кінець IV тисячоліття до н. е.), коли входила до складу держави Урук. Там також було знайдено кілька протоклинописних табличок[2]. У Ларсі також було знайдено три глиняні жетони неоліту, що належать до дещо раннього періоду[3][4].

За часів правління ранньодинастичного лагаського правителя Еаннатума приєднав Ларсу до своєї держави[5]. В подальшому місто входило до Аккадської імперії[6] та держави Третьої династії Ура[7].

В останній третині XXI століття до н. е. в регіон Межиріччя вторглися західносемітські пастушачі племена амореїв. Приблизно на початку правління династії Ісіна владу в місті-державі взяв у свої руки правитель іноземного походження Напланум (2025-2005 до н. е.).

Піднесення Ларси починається близько 1932 до н. е., коли на престолі утвердився цар Гунгунум й завдав поразки Уру. Близько 1924 до н. е. він прийняв титул «царя Шумеру та Аккаду». Влада його поширилася на міста Лагаш та Ур. Ларса перехопила торгові зв'язки Ура, що сягали аж до Дільмуна. За сина Гунгума Абісариса амореї зуміли в 1898 до н. е. завдати серйозної поразки царю Ісіна, Ур-Ніпурті. Але період гегемонії Ларси в Межиріччі після цього тривав зовсім недовго — близько 50 років. Вже за царя Нур-Адада її царі втратили контроль над містом Уруком, де почала правити власна династія. За наступників Нур-Адада амореї також втратили місто Ніппур — священне місто Шумеру, володіння яким давало формальний привід іменуватися «царем країни». Один з останніх нащадків Нур-Адада, Цілі-Адад був повалений через кілька місяців після взяття влади. Влада в Ларсі була захоплена одним з вождів аморейського племені ямутбала — Кудурмабугом, який, однак, не прийняв царського титулу і продовжував жити поза міськими мурами.

Близько 1826 до н. е. цар Кудурмабуг зміг відвоювати від Ісіна священне місто Ніппур. Незабаром після цього він проголосив новим царем Ларси свого сина — малолітнього Вараді-Сіна. Однак той раптово помер, і Кудурмабуг посадив на трон іншого свого сина — Рім-Сіна, при якому Ларса пережила свій останній період піднесення.

У 1794 до н. е. Рім-Сін завоював Ісінське царство, але через тридцять років, у 1763 до н. е. Ларса в свою чергу була захоплена царем Вавилонії — Хамурапі, що поклало край існуванню незалежних міст-держав у Нижній Месопотамії, а саме місто Ларса припинило своє існування.

Територія і населення

Площа у XIX ст. дон.е. становила близько 320к²м. Саме місто Ларса займало площу близько 250 га. Його оточувала стіна, що стояла на високому насипу, довжиною близько 5,2 км і заввишки до 18 м[8]. За різними підрахунками, у ньому жило від 30 до 40 тисяч осіб. На території держави було ще кілька великих міст, хоча і значно менше Ларси (Бад-тибіру) і десятки невеликих провінційних центрів і сільських поселень, у тому числі прикордонних військових фортець-поселень, головним чином на півночі і південно-сході. Збереглися згадки понад 200 топонімів початку II тис. до н. е., пов'язаних з державою Ларса.

Устрій

На чолі стояв цар (енсі). Другою за значення особою був суккаль-мах, що поєднував адміністративні й судові повноваження. Основу становили чиновники, які контролювали храмові та державні господарства, збір податків і виконання іригаційних робіт.

Важливою посадою був рабі сіккатім — «начальник дверних засувів», спочатку це був чиновник, який відповідав за безпеку міських брам, в кінцевому рахунку за безпеку міста[9]. Наприкінці III - першій половині II тис. до н. е. це стало однією найвищих військових посад, носій якої командував військовими загонами, займався питаннями управління територією, де розміщувалися військові залоги.

Адміністративні архіви на той час зазвичай включали три види документів. Його більшу частину становили різноманітні звітні записи, пов'язані з роботою даного адміністративного центру. Також у ньому могли зберігатися деякі документи, які фіксували якісь приватні транзакції, зроблені чиновниками архіву, і письма, як ділові, з розпорядженнями вищих осіб, так і приватні, які чиновники, які отримували їх, з якоїсь причини воліли зберігати в архіві разом з іншими документами.

Правителі Ларси[10]

Правитель Час правління Коментар
Напланум бл. 1961—1940 до н. е. сучасник Іббі-Суена з Ур III
Еміцум бл. 1940—1912 до н. е.
Саміум бл. 1912—1877 до н. е.
Забайя бл. 1877—1868 до н. е. син Саміума
Гунгунум бл. 1868—1841 до н. е. відвоював незалежність у Ліпіт-Естара з Ісіна
Абісаріхі бл. 1841—1830 до н. е.
Суму-Ель бл. 1830—1801 до н. е.
Нур-Адад бл. 1801—1785 до н. е. сучасник Суму-ла-Ель з Вавилону
Сін-іддінам бл. 1785—1778 до н. е. син Нур-Адада
Сін-ерібам бл. 1778—1776 до н. е.
Сін-ікішам бл. 1776—1771 до н. е. син Сін-Ерібама
Ціллі-Адад бл. 1771—1770 до н. е.
Варад-Сін бл. 1770—1758 до н. е. можливо правив разом з Кудар-Мабуком, його батьком
Рім-Сін бл. 1758—1699 до н. е. був переможений Хаммурапі, Брат Варад-Сіна
Хаммурапі бл. 1699—1686 до н. е. запровадив офіційне вавилонське право
Самсу-ілуна бл. 1686—1678 до н. е. запровадив офіційне вавилонське право
Рім-Сін II бл. 1678—1674 до н. е. убитий під час повстання проти Вавилону

Суспільство

Суспільство було ієрархізоване: на чолі стояли царі, жерці, знать. Нижче розташовувалися заможні купці (там-кари), що з часом увійшли до панівного стану. Значний прошарок становили вільні селяни-общинники. В часи піднесення держави збільшилося кількість рабів. Протягом історії Ларси змінявся термін авілум (людина), що спочатку застосовувався до голів кланів (патріархів) вільних аристократів таселян-общинників, згодом перетворився на позначення особи з високим статусом (беліджа), шаною та голови господарств будь-якого типу та рангу, керівника громадських робіт, воєначальники різних звань тощо[11]

Право

У Ларсі діяли кодексами-судебниками з питань царської юрисдикції та окремим інститутам приватного права. Ними керувалися при вирішенні тих справ, які не регулювалися звичайним правом, виходили за межі юстиції місцевих судів, представляючи особливий інтерес для царської влади[12]. Постійними учасниками судового процесу, що закінчувався виданням дітили (судового рішення) на основі царського кодексу, були голови храмових судів (суккаль-махі) і царські судді (діку), судові наглядачі — виконавці присудів (машким)[13].

Економіка

Основу становило сільське господарство, що базувався на іригаційному землеробстві. Також важливим чинником була посередницька торгівля, розвивалися ремесла. Селяни займалися вирощуванням ячменю як головної продовольчої культури та бази для податків; розведенням дрібної та великої рогатої худоби на заливних луках. Ресурси концентрувалися в храмах (Е-баббар) та палацах, які вели облік і керували великими будівельними проєктами.

Протягом усього III тис. до н. е. Ларса була центром одного з найродючіших і багатих сільськогосподарських регіонів Південного Межиріччя. Велику увагу приділялося іригації, прокладаню каналів. Гунгунум проклав канал Дуннум[14]. Суму-Ель на східних і північно-східних територіях створив або розширив систему каналів, що з'єднувала Південний Євфрат із середнім течією Тигра. Для Ларси це був альтернативний шлях на північ по східній частині алювію, оскільки західний шлях по Євфрату контролював Ісін[15]. За наказом царя Рім-Сіна від Євфрату було проведено великий і широкий канал, від якого також було прокопано численні невеличкі зрошувальні канали, що забезпечувало водою величезні масиви сільськогосподарських угідь.

Відбувалося ввезення будівельного лісу та каменя в обмін на зерно та вироби ремісників. Здійснювали далекі торговельні експедиції за металами (мідь, олово), деревиною, коштовним камінням та слоновою кісткою. Діяли приватні та державні купці (тамкари), використовувався грошовий еквівалент у вигляді срібла.

Релігія

Місто було центром поклоніння божеству Уту. Також важливою богинею в Ларсі була Ая.

Культура

Наука

Вважається, що Ларса є джерелом низки табличок, що стосуються вавилонської математики, зокрема таблички Плімптона 322, яка містить схеми піфагорійських трійок[16].

Культовий календар Ларси — це унікальна клинописна табличка, яка детально описує щоденні релігійні обряди та храмові ритуали. Вона містить понад 630 рядків із розкладом служінь протягом місяця Шабату (прототип єврейського місяця Шват). Датується періодом стародавнього Вавилону (близько початку II тисячоліття до н. е.). Зберігається в музеї біблійних країн у Єрусалимі. Є єдиним відомим документом, що так повно розкриває повсякденний ритуальний порядок у храмах столиці Ларси. В подальшому відбувся перехід на Ніппурський календар.

Література

Значний інтерес становить епістолярна творчість царя Суму-Еля та його наближених. Їх було складено традиційним клинописом наприкінці панування царя, коли помітно загострилося давнє суперництво Ларси з її північним сусідом Ісіном. Він у своїх листах обмінюється з начальниками прикордонних фортець інформацією про пересування ворога, віддає розпорядження про дислокацію військових загонів, термінове будівництво захисних споруд, постачання військових залог зерном, реконструкцію міських стін, пошкоджених у процесі ворожих набігів тощо[17].

Архітектура

У Ларсі використовували цеглу розміром 35 × 35 × 6 см. За підрахунками дослідників будівництво стіни навколо міста Ларси завдовжки близько 5,2 км, заввишки 6 м і завтовшки 10 м вимагало цегляної кладки об'ємом 312 000 м³. Обсяг трудових витрат при цьому міг становити 465 672 робочих дня, виходячи з норми в 1,16 м³ цегляної кладки, яка виконується одним працівником за один день[18].

Розкопки

Ларса була знайдена в 1854 році. Ґрунтовні розкопки тут провів у 1933 році Андре Парро. Було розкопано храм Ебаббара, споруджений за Сін-Іддінама й присвячений богові Сонця Шамаш. Тоді ж було розкопано королівський палац Нур-Адада. Згодом великі розкопки тут проводили Жан Маржерон та Жан-Луї Юо (розкопки в 1976—1991 роках).

Примітки

  1. ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ Charvát, Petr, "From King to God: The NAMEŠDA Title in Archaic Ur", in Organization, Representation, and Symbols of Power in the Ancient Near East: Proceedings of the 54th Rencontre Assyriologique Internationale at Würzburg 20–25 Jul, edited by Gernot Wilhelm, University Park, USA: Penn State University Press, pp. 265-274, 2012
  3. ↑ Schmandt-Besserat, Denise. Before writing: From counting to cuneiform, Vol. II, University of Texas Press, 1992
  4. ↑ Overmann, Karenleigh A., The Material Origin of Numbers: Insights from the Archaeology of the Ancient Near East, Piscataway, NJ, USA: Gorgias Press, Table 9.2, pp. 169-170, 2019
  5. ↑ Douglas Frayne, "Lagas", in Presargonic Period: Early Periods, Volume 1 (2700-2350 BC), RIM The Royal Inscriptions of Mesopotamia Volume 1, Toronto: University of Toronto Press, pp. 77-293, 2008 ISBN 9780802035868
  6. ↑ Helle, Sophus, "The Temple Hymns", in Enheduana: The Complete Poems of the World's First Author, New Haven: Yale University Press, pp. 53-94, 2023
  7. ↑ Frayne, Douglas, "Ur-Nammu E3/2.1.1". Ur III Period (2112-2004 BC), Toronto: University of Toronto Press, pp. 5-90, 1997
  8. ↑ Richardson S. Building Larsa: Labor-Value, Scale and Scope-of-Economy in Ancient Mesopotamia // Labor in the Ancient World / eds P. Steinkeller, V. Hadson. Dresden: ISLET-Verlag, 2015, р.261 ff
  9. ↑ Stol M. Wirtschaft und Gesellschaft in altbabylonischer Zeit. Mesopotamien: Die altbabylonische Zeit, Hrsg. D. Charpin, O. Edzard Dietz, M. Stol. Fribourg, Switzerland; Göttingen, Germany, Academic Press; Vandenhoeck Ruprecht, 2004, S. 666– 667
  10. ↑ Grayson A. K. Königslisten und Chroniken // Reallexikon der Assyriologie und Vorderasiatischen Archäologie. Bd. 6. Berlin; Leipzig; New York: Society of Biblical Literature, 1980–1983, S. 89
  11. ↑ Козырева Н. В. Термин awīlum в текстах XIX– XVIII вв. до н.э. из Ларсы // Труды Государственного Эрмитажа. 2018. Т. 95. С. 87, 93
  12. ↑ Якобсон В.А. Заметки о судебном процессе в Ларсе // Переднеазиатский сборник. Вып. IV: Древняя и средневековая история и филология стран Переднего и Среднего Востока. М.: Наука, 1986. С. 24–36
  13. ↑ Yoffe N. Law Courts and the Mediation of Social Conflict in Ancient Mesopotamia // Order, Legitimacy, and Wealth in Ancient States / еd. by J. Richards, M. van Buren. Cambridge, 2000. P. 46–63
  14. ↑ Dalton Sh. S. Canal, Wall and Temple Names of the Old Babylonian Period. PhD Dissertation. Brandeis University, 1983, р. 90
  15. ↑ Walters S. D. Water for Larsa. An Old Babylonian Archive Dealing with Irrigation. New Haven; London: Yale University Press, 1970, р.163
  16. ↑ Robson, Eleanor, "Words and Pictures: New Light on Plimpton 322", The American Mathematical Monthly, vol. 109, no. 2, pp. 105–20, 2002
  17. ↑ George A. R. Old Babylonian Texts in the Schøyen Collection. Part 1. Selected Letters. Los Angeles: Cuneiform Digital Library Press, 2018. xiv + 192 р., pl. 263. (Cornell University Studies in Assyriology and Sumerology (CUSAS). Vol. 36).
  18. ↑ Richardson S. Building Larsa: Labor-Value, Scale and Scope-of-Economy in Ancient Mesopotamia // Labor in the Ancient World / eds P. Steinkeller, V. Hadson. Dresden: ISLET-Verlag, 2015, р.285-286

Джерело

  • A. Leo Oppenheim, Ancient Mesopotamia. Portrait of a Dead Civilization; Chicago-London, 1968

Література

  • Ettalene M. Grice, Clarence E. Keiser, Morris Jastrow, Chronology of the Larsa Dynasty, AMS Press, 1979, ISBN 0-404-60274-6
  • Larsa Year Names, Marcel Segrist, Andrews University Press, 1990, ISBN 0-943872-54-5
  • Judith K. Bjorkman, The Larsa Goldsmith's Hoards-New Interpretations, Journal of Near Eastern Studies, vol. 52, no. 1, pp. 1–23, 1993
  • T. Breckwoldt , Management of grain storage in Old Babylonian Larsa, Archiv für Orientforschung, no. 42-43, pp. 64–88, 1995–1996
  • D. Arnaud, French Archaeological Mission in Iraq. A Catalogue of the Cuneiform Tablets and Inscribed Objects Found during the 6th Season in Tell Senkereh/Larsa, Sumer, vol. 34, no. 1-2, pp. 165–176, 1978
  • EJ Brill, Legal and economic records from the Kingdom of Larsa, Leemans, 1954, ISBN 90-6258-120-X

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).