YaChudo

Ігор Кіо

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кіо.
Ігор Кіо
Игорь Кио
фотопортрет Ігоря Кіо
фотопортрет Ігоря Кіо
фотопортрет Ігоря Кіо
Ім'я при народженніІгор Емільович Гіршфельд-Ренард
Народився13 березня 1944
Москва
Помер30 серпня 2006 (62 роки)
Москва
  • цукровий діабет Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
    Національністьєврей[1]
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Росія Росія
    Діяльністьартист цирку, ілюзіоніст
    ДружинаБрежнєва Галина Леонідівна;
    Ольховікова Іоланта;
    Кіо Вікторія Іванівна
    ДітиВікторія Ігорівна Кіо
    БатькиКіо Еміль Теодорович, Смірнова Євгенія Василівна
    Нагороди та премії
    Народний артист Росії
    Народний артист Росії
    		 Заслужений артист РРФСР — 1980

    Заслужений діяч мистецтв Грузії

    Ігор Емільович Кіо, Ігор Емільович Гіршфельд-Ренард[2] (рос. И́горь Эми́льевич Ки́о, 13 березня 1944, Москва — 30 серпня 2006, Москва) — радянський й російський артист цирку, ілюзіоніст; заслужений артист РРФСР (1980), народний артист Росії (2003)[3], заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР, лауреат міжнародної премії «Оскар» (Бельгія)[4], член міжнародної асоціації «Братство магів» (США)[5][6]. В енциклопедії «Хто є хто в сучасному світі» Міжнародного об'єднаного біографічного центру (2001) Ігор Кіо[6] увійшов у число 200 видатних діячів сучасності[7].

    Життєпис

    Батько — Еміль Теодорович Ренард-Кіо (Гіршфельд) (1894—1965 рр.ж.). Мати — Євгенія Василівна Гіршфельд (до шлюбу Смірнова, 1920—1989 рр.ж.)[8]. Брат — Еміль Емільович Кіо (нар. 1938 р.).

    У дитинстві займався футболом у ФШМ Торпедо (перший тренер — Костянтин Бєсков), але за наполяганням батьків продовжив циркову династію[9]. Спочатку навчався в середній школі у місті Москва[10]. Навчання у середній загальноосвітній школі закінчив в м. Тбілісі (Грузія)[11]. Майстерності сценічного руху й мови вчився у знаменитих акторів МХАТу[12].

    У 1959 р. стався дебют Ігоря Кіо як самостійного артиста, на арені Московського цирку на Цвітному бульварі, коли він вийшов на арену підмінити хворого батька. Згодом до самої смерті батька він виступав разом з ним як асистент; ілюзійні номери створені батьком увійшли й до репертуару Ігоря Емільовича.

    У 1977 р. у м. Ленінграді відбулася прем'єра програми «Вибране-77» (рос. Избранное-77), в яку входили номери з класичного репертуару минулих років і нові програми Кіо. Через кілька років з'явився ілюзійний атракціон «Раз-два-три», який був створений Кіо спільно з О. Левицьким. У 1982, 1983 і 1984 роках разом з Аллою Пугачовою вів естрадно-циркове шоу «Атракціон». У 1985 р. Кіо була поставлена ​​програма в Театрі естради (автори О. Левицький та Б. Пургалін) під назвою «Без ілюзій» (рос. Без иллюзий), в якій брали участь естрадні артисти.

    У 1989 р. Ігор Кіо пішов з Союздержцирку і створив фірму «Шоу-ілюзіон Ігоря Кіо» (рос. Шоу-иллюзион Игоря Кио), яка займається організацією як власних гастролей, так і виступів інших колективів.

    На початку 1990-х років у Кремлівському Палаці з'їздів була представлена ​​програма «О шостій годині вечора після зими» (рос. В шесть часов вечера после зимы), в якій брало участь багато артистів естради. У 1995 р. на сцені згаданого Театру естради йшла програма «Чарівник XX століття» (рос. Волшебник XX века), поставлена ​​Кіо сумісно з Аркадієм Аркановим. Вдень проходили вистави для дітей, а ввечері — шоу за участю Яна Арлазорова, груп «Екс-ББ» і «Лицедії».

    Ігор Кіо побував з гастролями в Японії (1965), США (1967—1968, спільно з Ю. Нікуліним), Бельгії, Франції (1969—1970), Туреччини, Югославії, Німеччині та інших країнах.

    У 1999 році Ігор Кіо був обраний почесним академіком Національної академії циркового мистецтва Росії. У 2003 році йому було присвоєно звання народного артиста РФ. Удостоєний міжнародної премії «Оскар», що вручається за рішенням Товариства журналістів й критиків Бельгії Королівським цирком Брюсселя. Запрошувався до журі Вищої ліги КВН.

    У кінці життя тяжко хворів, помер від загострення цукрового діабету і важкої форми пневмонії[13]. Похований на Новодівочому цвинтарі в м. Москві[14] (6 ділянка 23 ряд[15]).

    Походження артистичного псевдоніма

    Існує кілька версій походження сценічного псевдоніма як прізвища «Кіо»[16]:

    • акронім від рос. как интересно обманывать («як цікаво обманювати»);
    • акронім від рос. киевский известный обманщик («київський відомий обманщик»)[17];
    • акронім від рос. колдун из Осетии («чаклун з Осетії») — за місцем народження Еміля Теодоровича Кіо;
    • Юрій Нікулін розповідав історію, що на початку своєї артистичної кар'єри Е. Т. Кіо проходив з приятелями повз кінотеатру, на вивісці якого не горіла буква «Н» в слові «Кіно»; дружина одного з приятелів вимовила вголос «Кіо» і припустила, що це могло би стати хорошим сценічним ім'ям;
    • Ігор Кіо згадував, що коли його батько Е. Т. Кіо жив у м. Варшаві, поруч з його будинком була синагога, звідки в новорічні свята лунали багаторазово гучні вигуки «Ткіо! Ткіо! Ткіо!», що послужило для вибору артистичного прізвиська.

    Особисте життя

    • З першою дружиною, Галиною Брежнєвою (донька Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва), Ігор Кіо був одружений дев'ять днів, після чого співробітники спецслужб СРСР вилучили паспорт Ігоря. Запис про шлюб був анульований[18], а сторінку в його паспорті про цей шлюб вирвали[19]. Надалі протягом 4 років вони таємно зустрічалися.
    • З другою дружиною, Іолантою Ольховіковою[20], Кіо прожив 11 років. Вона походила зі спадкової циркової родини, виступала у власному номері з папугами. У цьому шлюбі народилася дочка Вікторія, яка деякий час працювала в цирку з дресурою. Згодом Іоланта одружилася зі старшим братом Ігоря, Емілем.
    • З третьою дружиною, Вікторією Іванівною[21], Кіо жив до кінця життя. Вона брала участь у шоу та була його асистенткою.

    Номери

    Протягом 30 років своєї роботи він давав 500—600 виступів на рік, а на виставах з участю Кіо не було порожніх місць серед глядачів[7]. Така популярність була викликана до застосовуваних ним успадкованих знань і у популярному номері «Дама в повітрі» або «Каталепсія» (рос. Дама в воздухе, каталепсия)[11], що виконувався так: асистентка під впливом гіпнозу повисала в повітрі без будь-якої опори; у асистентки під цим впливом наставала каталепсія спочатку[2]. Співробітники його виступів (75 асистентів) підписували документи про нерозголошення секретів його виступів[17], тому в цирковій династії Кіо не визнавали використання гіпнозу[22]. Хоча очевидці свідчили, що він «володів здібностями на зразок гіпнозу й досягав бажаного»[23], а в книзі його батька гіпнозу присвячений окремий розділ: «Сила гіпнозу»[24]. Ігор Кіо вважав, що без обману в його творчості не обійтися[25]. Після смерті батька Еміля Теодоровича Ігор Кіо виступав з братом Емілем Емільовичем.

    • «Моди» (рос. Моды),
    • «Акваріум» (рос. Аквариум),
    • «Рояль у повітрі» (рос. Рояль в воздухе),
    • «Скриня Гудіні» (рос. Сундук Гудини),
    • «Поява ведмедика» (Появление медвежонка),
    • «Лев у повітрі» (рос. Лев в воздухе)[26].
      • «Спалювання жінки» (рос. Сжигание женщины),
      • «Перетворення жінки в лева» (рос. Превращение женщины во льва),
      • «Розпилювання жінки» (рос. Распиливание женщины)[7].

    та інші.

    Твори

    • (рос.)«Чудеса — моя профессия» / рубрика «По ту сторону фокуса» // «Юный техник», 1967, № 1. — С.60–61;
    • (рос.)«Без фокусов» // «Советская эстрада и цирк», 1972, № 11. — С.23;
    • (рос.)«Иллюзии без иллюзий». М.: изд. «Вагриус», 1999, 318 с.;
    • (рос.)«Он жил под куполом небес…» / Книга воспоминаний о В. А. Мильруде. М.: ООО «Комментарий», 2007. — С.16–23[26].

    Примітки

    1. ↑ «Игорь Кио». «Nekropole». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    2. ↑ а б «КИО (ГИРШФЕЛЬД-РЕНАРД) Эмиль Теодорович (1894—1965)». «Russian Association of Magicians». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. [Архівовано 2016-06-11 у Wayback Machine.] (рос.)
    3. ↑ «Награждён указом президента России № 537 от 19 мая 2003 года». 2003. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    4. ↑ Igor Kio [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.] // «Magicpedia» (англ.)
    5. ↑ «Famous Russian illusionist Igor Kio dies at 62». "Sputnik". 30 серпня 2006. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. International Brotherhood of Magicians (англ.)
    6. ↑ а б «Кио Игорь Эмильевич». "Международный Объединенный Биографический Центр". Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    7. ↑ а б в «Кио Игорь Эмильевич». «Чтобы помнили». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    8. ↑ «Евгения Васильевна Смирнова (Гиршфельд)». "JewAge". Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    9. ↑ Гольшак Юрий, Кружков Александр, (22 травня 2009). «Разговор по пятницам: Валерия Бескова». «Спорт-Экспресс». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    10. ↑ «Igor Kio; famous Russian illusionist; 62». Union-Tribune Publishing Co. «U-T San Diego». 2 вересня 2006. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. [Архівовано 2016-06-12 у Wayback Machine.] (рос.)
    11. ↑ а б (рос.)Аншлаг с Игорем Кио (2013) HD на YouTube
    12. ↑ Грабенко Людмила, (30 серпня 2011). Жена братьев Игоря и Эмиля КИО Иоланта: "В номере «Двойное распиливание» роль «бревна» всегда исполняли супруги фокусников, и по Москве даже шутка ходила: «Кио пилят только своих жен». «Бульвар Гордона». № 35 (331) 2011. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    13. ↑ «Иллюзионист Игорь Кио умер от запущенной пневмонии и сахарного диабета». "Полит.Ру". 30 серпня 2006. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    14. ↑ Ремизова Мария, (31 серпня 2006). «Игорь Кио не перенес воспоминаний о бывшей жене Галине Брежневой? (Вчера 62-летний иллюзионист скончался в больнице)». «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    15. ↑ «Кио Игорь Эмильевич (1944—2006)». «Могилы знаменитостей». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    16. ↑ Кипнис Соломон, (2001). «Прогулки по Новодевичьему». журнал «Лехаим». 5762—12(116). Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    17. ↑ а б (рос.)Легенды цирка. Игорь Кио на YouTube
    18. ↑ Телеканал «рос. Совершенно секретно». Документальне розслідування: «рос. Тайны советского цирка»
    19. ↑ Тумаркина Ирина, (16–23.03.2009). ИГОРЬ КИО: «Страницу, где стояла отметка о регистрации брака с Галиной Брежневой, из моего паспорта просто вырвали». «События и люди». № 52. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    20. ↑ Осипчук Игорь, (14 березня 2014). Эмиль Кио: «Я счастливо женился на актрисе Иоланте Ольховиковой, первым мужем которой был мой брат Игорь». «Факты и комментарии». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    21. ↑ «Игорь Кио». проект «Календарь событий», ООО «Медио». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
    22. ↑ Никулин Юрий,. «ОБЫКНОВЕННЫЙ ГИПНОЗ» ЭМИЛЯ КИО. «Почти серьезно». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    23. ↑ Изотов Михаил, (12 вересня 2014). «Тайны цирковой династии Кио: как пилили собственных жен и укрощали джиннов». "Magical Inventions - Каждый фокус — изобретение". Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. ...обладал...вроде гипноза...добивался того, чего хотел{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) [Архівовано 2016-06-11 у Wayback Machine.] (рос.)
    24. ↑ Кио Эмиль Фёдорович,. Глава III. "Сила гипноза". // «Фокусы и фокусники». — М. : "Искусство", 1958. — 110 с. Архівовано з джерела 11 червня 2016 (рос.)
    25. ↑ Тульская Марина, (2014). Игорь Кио. «Удовольствие обманывать». Люди. «Знаменитости». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. ...без него в моем творчестве не обойтись...{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
    26. ↑ а б «КИО Игорь Эмильевич (1944—2006)». «Российская ассоциация иллюзионистов». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016. [Архівовано 2016-06-11 у Wayback Machine.] (рос.)

    Джерела

    Посилання

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).