Івонн Пікар

Івонн Пікар
фр. Yvonne Picard
Ім'я при народженні	фр. Yvonne Germaine Picard[1]
Народилася	1 серпня 1920  Афіни, Греція
Померла	9 березня 1943 (22 роки)  концтабір Біркенау, Бжезінка[2]
Країна	Франція
Діяльність	філософиня, учасниця французького Руху Опору
Alma mater	Lycée Camille-Séed (1941)[2] Паризький університет
Заклад	École normale supérieure de jeunes fillesd
Вчителі	Жан Валь Моріс Мерло-Понті[2] і Олександр Кожев[2]
Членство	Рух Опору у Франції Convoy of the 31 000d
Партія	Французька комуністична партія (1942)
Війна	Друга світова війна
Батько	Шарль Пікар
Брати, сестри	Жільбер Шарль-Пікар
Родичі	Колетт Пікар
Нагороди

Івонн Пікар (1920, Афіни — 1943, Аушвіц) — французька філософиня.

Івонн Пікар була дочкою археолога Шарля Пікара (1883—1965) та сестрою археолога Жілбера Шарля-Пікара. Вона дружила з Б'янкою Ламблен (уродженою Біненфельд; 1921—2011) та була знайома з Сімоною де Бовуар та Жаном-Полем Сартром. З 1941 року вона була членом групи «Соціалізм і свобода», а пізніше — в комуністичному русі опору (Résistance). 18 травня 1942 року її заарештували нацисти, а 24 січня 1943 року разом з 230 іншими жінками-учасницями руху опору відправили до Аушвіцу, де вона померла в 1943 році.

Єдиною її роботою, що збереглася, є есей «Час у Гуссерля та у Гайдеґґера», написаний в 1941 році та опублікований посмертно Жаном Вейлем у першому випуску журналу «Девкаліон» (1946). Сам есей був задуманий як дипломна робота. Ще до Сартра та Мерло-Понті вона звернулася до центральної теми часу в Гуссерля та Гайдеггера. У своїй роботі вона висунула такі новаторські тези:

1. Критика Гайдеґґера не стосується концепції часу Гуссерля.
2. Концепцію часу Гуссерля можна інтерпретувати як діалектичну теорію часу.
3. Зазначений підхід має наслідки для розуміння Гуссерлем та Гайдеггером інтенціональності та простору.
4. Тимпоральність — це категорія рефлексивності, а не безпосередності.

Пікар водночас розвиває Гуссерлеву феноменологію внутрішньої свідомості часу, показуючи, що дуальність минулого в Гуссерля (ретенція та репродукція) обов'язково має наслідком також і дуальність теперішнього. Водночас вона критикує Гайдеггерове уявлення про час як «забігання наперед до смерті», демонструючи, що «l'instant de la mort» (мить смерті, яку пізніше тематизував Моріс Бланшо та підхопив Жак Дерріда) є немислимою з погляду філософії часу. У контексті своєї критики Гайдеггера Пікар також використовує вже сформульоване пізніше Мерло-Понті поняття «être-au-monde» замість гайдеггерівського «буття-в-світі» (In-der-Welt-Sein). Еммануель Левінас у 1987 році назвав Івонн Пікар «унікальною» (singulière) як для свого часу, так і для сьогодення.

• Yvonne Picard: Le temps chez Husserl et chez Heidegger, in: Deucalion 1, 1946, S. 93–124.
• Emmanuel Lévinas: Yvonne Picard, in: La liberté de l'esprit 16, 198, S. 277ff.
• Lilian Alweiss: The World Unclaimed. A Challenge to Heidegger's Critique of Husserl. Athens/Ohio 2003
• Kurt Röttgers: Picard, Yvonne, in: Die französische Philosophie im 20. Jahrhundert. WBG, Darmstadt 2009, S. 280—281.