Шарль Пікар
| Шарль Пікар | |
|---|---|
фр. Charles Picard  | |
 | |
| Народився | 7 червня 1883[1][2][…] Арне-ле-Дюк |
| Помер | 15 грудня 1965[1][2][…] (82 роки) Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | мистецтвознавець, археолог, викладач університету, класицист, директор школи |
| Галузь | Стародавня Греція, класична археологія[4] і мистецтвознавство[4] |
| Заклад | Паризький університет Ліонський університет |
| Відомі учні | Гуревич Раїса Самуїлівна |
| Аспіранти, докторанти | Поль Фор (археолог)[5] |
| Членство | Академія надписів та красного письменства Сербська академія наук і мистецтв (15 грудня 1965) Нідерландська королівська академія наук Національна академія дей-Лінчей[6] |
| Діти | Жільбер Шарль-Пікар Івонн Пікар Jean-Charles Picardd |
| Родичі | Колетт Пікар |
Шарль Пікар (фр. Charles Picard; 7 червня 1883 року в Арне-ле-Дюк (Кот-д'Ор) — 15 грудня 1965 року в Парижі) — французький археолог-класик.
Біографія
Після закінчення ліцей у Пуатьє Пікар з 1905 року навчався у Вищі нормальній школі в Парижі, яку закінчив у 1908 році. З 1909 по 1913 рік він був членом Французької школи в Афінах, генеральним секретарем якої він став у 1913/14 році. Після військової служби з 1914 по 1918 рік він працював лектором археології в Університеті Бордо в 1919/20 році. З 1919 до 1925 року обіймав посаду директора Французької школи в Афінах. З 1925 до 1927 року працював професором археології в Ліонському університеті. У Паризькому університеті він був професором грецької історії з 1927 по 1934 рік та історії античного мистецтва з 1934 по 1955 рік, а також директором Інституту мистецтва та археології з 1937 по 1961 рік.
З 1932 року — член Академії написів та красного письменства, а з 1950 року — іноземний член Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук. Королівська академія наук, літератури та образотворчих мистецтв Бельгії прийняла його до складу асоційованих членів у грудні 1953 року. Командор Ордена Почесного легіону.
Родина
Його син Жілбер-Шарль Пікар також був класичним археологом, як і його онук Олів'є Пікар, який також працював директором Французької школи Афін з 1981 по 1992 рік. Другий син Жан-Шарль Пікар також був істориком античності. Невістка Колетт Пікар – історикиня, яка досліджувала Карфаген. Донька Івонн Пікар (1920—1943), філософиня та учасниця Руху Опору, загинула в Аушвіці.
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б KNAW Past Members
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://uis2021.sciencesconf.org/data/pages/ONLINE2021_SYMPOSIUM_10_v3.pdf
- ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
Література
- François Chamoux: Notice su la vie et les travaux de M. Charles Picard. In: Comptes rendus des séances de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. Band 131, 1987, S. 460—474 (онлайн).
- Ève Gran-Aymerich: Picard, Charles. In: Peter Kuhlmann, Helmuth Schneider (Hrsg.): Geschichte der Altertumswissenschaften. Biographisches Lexikon (= Der Neue Pauly. Supplemente. Band 6). Metzler, Stuttgart/Weimar 2012, ISBN 978-3-476-02033-8, Sp. 968–969.
Посилання
- Шарль П'єр Пікар в Академії написів та красного письменства
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).