YaChudo

Єжи Кукучка

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Єжи Кукучка
пол. Jerzy Kukuczka Редагувати інформацію у Вікіданих
Катовиці. Графіті-зображення Єжи Кукучки
Ім'я при народженніпол. Jerzy Kukuczka Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився24 березня 1948
Польща Катовиці, Польща
Помер24 жовтня 1989 (41 рік)
Непал Лхоцзе, Гімалаї, Непал
·загинув при сходженні на Лхоцзе
ПохованняЛхоцзе
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьальпініст, тренер альпінізму
Знання мовпольська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладAlstom ZWUSd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Титултренер II класу
Конфесіякатолицтво[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зСесілія
Дітисини Войцех і Мацей.
НагородиСрібна Олімпійська медаль[4]

Юзеф Єжи Кукучка (пол. Józef Jerzy Kukuczka, 24 березня 1948, Катовиці — 24 жовтня 1989, Лхоцзе, Непал) — відомий польський альпініст. Друга людина у світі, після Райнгольда Месснера, яка отримала неофіційний титул альпінізму — «Корону Землі» за підкорення всіх 14 восьмитисячників планети[5].

Біографія

Народився 24 березня 1948 року в Катовицях Сілезько-Домбровського воєводства (нині — Сілезьке воєводство).

У середній школі деякий час займався важкою атлетикою, поки не отримав медичної заборони займатися цим видом спорту.

У 1965 році Єжи став членом скаутського клубу ім. генерала Маріуша Заруського в Катовицях. Цей клуб спеціалізувався на туристичних заходах з елементами скелелазіння, в яких Кукучка брав активну участь.

У 1966 році стає членом Катовицького клубу альпінізму (пол. Klub Wysokogórski) і виконує програму альпіністського сходження в Татрах.

Працював на шахті, де вперше набув навичок у використанні альпіністського спорядження: мотузки та карабіна. Готуючись до експедицій (закупівля спорядження, візи, переїзди, наймання провідників, мито) постійно стикався із фінансовими і політичними перепонами. Через це все життя Єжи був змушений робити сходження на вершини, користуючись старим, неякісним і не зовсім відповідним стандартам спорядженням, що і стало врешті-решт причиною його загибелі.

Вже у 1970-х роках він зробив більше півтора десятка успішних сходжень:

  • Татри: 20 лютого 1971 року — Менгусівський пік (2393 м), 22 липня 1971 року — Волова-Турна (2373 м), 8 лютого 1977 року — Малий Гордий пік (2592 м).
  • Доломіти: 1972 — Монте Ціветта (3220 м), 1973 — Мармолада (3343 м).
  • Альпи: 22 липня 1973 року — Верцорс (2341 м), 6 серпня 1973 року — Монблан (4810 м), 12—14 серпня 1973 року — Пті-Дрю (3754 м), 3—4 серпня 1975 року — Гранд-Жорас (4208 м).
  • Аляска: 20—26 липня 1974 року — Мак-Кінлі (6194 м).
  • Південні Альпи (Нова Зеландія): 1981 — Мальте-Брун (3199 м) — південна стіна, новий маршрут, 1981 — Мальте-Брун (3199 м) — західна стіна, новий маршрут.
  • Гіндукуш: 1 серпня 1976 року — Коге-Авал (5800 м), 10—11 серпня 1976 року — Коге-Тез (7015 м), 10 серпня 1978 року — Тірич-Мір (7690 м), 11 серпня 1978 року — Бінду-Ґгул-Зом (6340 м).

Восьмитисячники Єжи Кукучки

Єжи Кукучка (зліва) та Анджей Чок під час експедиції на Еверест навесні 1980 року
  1. 4 жовтня 1979 року — Лхоцзе (8516 м), класичний маршрут, західна стіна, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Анджеєм Чоком, Анджеєм Гайнріхом і Янушом Скоркі, клуб альпінізму з Гливиць.
  2. 19 травня 1980 року — Еверест (8844 м), першопроходження по південному контрфорсу[6]. Це сходження стало єдиним, на якому Кукучка користувався киснем; у парі з Анджеєм Чоком.
  3. 15 жовтня 1981 року — Макалу (8462 м), два першопроходження: через Макалу Ла (північний гребінь) і по північно-західному ребру, в альпійському стилі, без кисню. Перше офіційне в Непалі сходження «соло».
  4. 30 липня 1982 року — (K3) (8051 м), класичний маршрут, в альпійському стилі; у парі з Войцехом Куртикою.
  5. 1 липня 1983 року — Гашербрум II (K4) (8035 м), першопроходження по південно-східному гребеню, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  6. 23 липня 1983 року — Гашербрум I (K5) (8068 м), першопроходження по південно-західній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  7. 17 липня 1984 року — Броуд-пік, першопроходження траверсу всього масиву із трьох вершин (Північна, Середня й Основна вершини) з виходом на головний пік, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  8. 21 січня 1985 року — Дхаулагірі (8172 м), класичний маршрут по північно-східному гребню, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Чоком.
  9. 13 лютого 1985 року — Чо-Ойю (8201 м), першопроходження по південно-східній стіні, зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Гайнріхом.
  10. 13 липня 1985 року — Нанга Парбат (8125 м), першопроходження по південно-східному контрфорсу, без кисню[7]; у групі з Карлосом Карсоліо, Анджеєм Гайнріхом і Славомиром Лободзінським.
  11. 11 січня 1986 року — Канченджанґа (8586 м), класичний маршрут по південно-західній стіні. Перше зимове сходження, без кисню; у парі з Кшиштофом Велицьким.
  12. 8 липня 1986 року — Чоґорі (K2) (8611 м), безпрецедентне першопроходження по центральному контрфорсу південної стіни — (сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив), в альпійському стилі, без кисню; у парі з Тадеушем Пйотровським, який під час спуску з вершини по ребру Аббруцького зірвався та загинув.
  13. 10 листопада 1986 року — Манаслу (8153 м), першопроходження по північно-східній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Карлосом Карсоліо й Артуром Гайзером.
  14. 3 лютого 1987 року — Аннапурна I (8091 м), класичний маршрут по північній стіні, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Артуром Гайзером.
  15. 18 вересня 1987 року — Шишабангма (8027 м), нове першопроходження по західному ребру, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Артуром Гайзерем. Лижний спуск.
  16. 13 жовтня 1988 року — Аннапурна I, бере участь в експедиції клубу альпінізму в Катовицях, разом з Артуром Гайзером виконує першопроходження по південній стіні, в альпійському стилі.

Загибель

Південна стіна Лхоцзе.

У 1989 році Єжи Кукучка повертається на Лхоцзе з ідеєю пройти її непідкорену до тих пір Південну стіну.

24 жовтня 1989 року при сходженні на Південну стіну Лхоцзе на висоті приблизно 8200 м сталася трагедія: мотузка, куплена Єжи на базарі в Катманду, обірвалася і забрала із собою життя великого альпініста. Вершина, яка була першою з підкорених восьмитисячників в активі альпініста, стала його останньою.

Друзі поховали Єжи в льодовій тріщині. Так і нескорена ним Південна стіна восьмитисячника Лхоцзе стала його могилою.

Через рік, 16 жовтня 1990 року, першопроходження південної стіни Лхоцзе здійснили відомий український альпініст Сергій Бершов у парі з росіянином Володимиром Каратаєвим. Вершина непросто піддалася альпіністам. Каратаєв у цьому сходженні обморозив і втратив всі пальці на руках і ногах. Сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив.[8]

Досягнення

Єжи Кукучка підкорив всі 14 восьмитисячників планети за період з 4 жовтня 1979 по 18 вересня 1987 (неповних вісім років). Першому альпіністу планети Райнгольду Месснеру на це знадобилося 16 років. На сьогодні (2012 рік) тільки один південнокорейський альпініст Пак Йон Сок наблизився до цього рекорду[9].

У процесі своїх сходжень Кукучка пройшов десять нових маршрутів і піднявся на чотири вершини в зимовий період. Він був одним з елітної групи польських гімалайських альпіністів, які спеціалізувалися на зимових сходженнях. Він пройшов дев'ять нових маршрутів на восьмитисячниках, чотири з яких були виконані в зимовий період (порівняно із шістьма новими маршрутами Месснера і жодного в зимовий період).

Єжи Кукучка віддав себе альпінізму повністю, без залишку і будучи глибоко віруючою людиною, у своїх молитвах він, як справжній альпініст, звертався до Бога зі словами: «Від смерті в долинах храни нас, Господи…»[10].

Книги, публікації, кіно

Єжи написав дві книги: «Мій вертикальний світ» і «Єжи Кукучка: з шахти до вершин». Друком вийшло кілька книг — його і про нього:

  • Mój pionowy świat (Mac System Maciej Kukuczka, 2008), ISBN 978-83-928083-0-5
  • Mój pionowy świat czyli 14 × 8000 metrów (1995), ISBN 1-899397-09-4
  • Ostatnia ściana (Agencja Reklamowa KOMPLET, Katowice 1999), ISBN 83-912268-0-8.
  • Na szczytach świata (Krajowa Agencja Wydawnicza, Katowice 1990), ISBN 83-03-03166-X.
  • J. Kukuczka, «K2 ścianą południową», («Taternik» № 2/86)
  • У 2009 році книгу «Спортивні успіхи поляків 1918—2008» Том I, автор Анджей Цорсар присвячує Єжи Кукучці.
  • «Himalaiści: Zerwana lina» — документальний серіал (польські альпіністи в Гімалаях).[11]
  • Кукучка. Історія про найвідомішого польського гімалаїста (TravelBook, 2021), ISBN 978-617-95060-4-8

Пам'ять

Польська пошта (пол. Poczta Polska) випустила пам'ятну марку, яка була розроблена за ескізом Є. Конаржевського. На марці зображено панораму Гімалаїв, профіль Єжи Кукучки та його олімпійську медаль[12].

Його ім'я було присвоєно багатьом навчальним закладам у Польщі:

Див. також

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ http://pza.org.pl/news/news-pza/zmarl-ignacy-walenty-nendza
  3. ↑ https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/148358/edition/139330/content
  4. ↑ Єжи (Юрек) Кукучка [Архівовано 24 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Список альпіністів, які досягли вершини всіх 14 восьмитисячників. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 31 липня 2012.
  6. ↑ Контрфорс — термін, що описує в альпінізмі форму гірського рельєфу. Неявно виражене ребро на крутому схилі («стіні») гірської вершини.
  7. ↑ Це сходження стало першим зимовим підйомом на цей восьмитисячник.
  8. ↑ Герої нашого часу [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Україна Молода. — 2010/ — № 201 (28 жовтня). — С. 14.
  9. ↑ Альпіністу Пак Юн Сок, не вистачило двох з половиною місяців, щоб повторити цей рекорд.
  10. ↑ Польська культура. Корона Гімалаїв [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Serial dokumentalny: Polish Mountaineers in the Himalayas — Discovery World, 2007 [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.) (англ.)
  12. ↑ Jerzy Kukuczka. «Mój pionowy świat». Wydawnictwo AT London. — 1995 r. ISBN 1-899397-09-4

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).