YaChudo

Євроліга

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Євроліга
Засновано1958
Реорганізовано2000
КонфедераціяФІБА Європа
Деталі турніру
Рівень в ієрархії1
Кількість команд18
ТВ-партнерeuroleague.tv
Переможці
Поточний чемпіонТуреччина Фенербахче
Найбільше перемогІспанія Реал Мадрид
(11 перемог)
СайтОфіційний сайт
Поточний сезон
Не плутати з Євробаскетом.

Євроліга (англ. Euroleague)  — найпрестижніший клубний турнір, який проводиться щорічно серед баскетбольних клубів Європи. Виконавчий директор професійної Європейської баскетбольної ліги — Деян Бодирога.

До 2025 року також мала назву через головного спонсора Turkish Airlines Євроліга.

Історія

Перший розіграш Кубку європейських чемпіонів відбувся у 1958 році, першим володарем трофею став баскетбольний клуб СКА (Рига).

Найтитулованіший клуб Європи — «Реал», він завойовував кубок 11 разів. За кількістю титулів серед країн першість утримує Іспанія, клуби якої ставали володарами кубку 14 разів. У фіналі Євроліги найчастіше грав «Реал» — 21 раз (11 разів ставав чемпіоном та 10 програних фіналів).

До літа 2000 року турнір проводився під егідою ФІБА і носив назву «Кубок європейських чемпіонів». У результаті фінансового конфлікту в сезоні 2000/2001 стартували два незалежних змагання — Супроліга ФІБА і Євроліга УЛЕБ. Надалі конфлікт не вщухав. ФІБА кілька разів змінювала назви турнірів, які самостійно проводила — Євроліга ФІБА, Кубок Європи і т. д. Євроліга УЛЕБ залишалася незмінною, престижнішою і комерційно успішною. Починаючи з сезону 2008/2009 ФІБА і УЛЕБ прийшли до угоди. Тепер основний турнір, як і раніше іменується Євроліга. Другий за рангом турнір (колишній Кубок УЛЕБ) — Єврокубок. Третій — Євровиклик.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 28 лютого Євроліга приймає рішення про виключення баскетбольних команд Росії з турніру.[1]

Формат турніру

У регулярному сезоні 16 команд грають по два матчі між собою. Після цього, вісім найкращих команд проходять до плей-оф.

У плей-оф кожна команда має виграти три матчі для проходу далі. У випадку, якщо між командами рівність, додається п'ятий матч. Команда з вищою позицією за результатами регулярного сезону грає перший, другий та п'ятий (за потреби) матчі вдома.

Переможці плей-оф виходять до турніру Фінальної четвірки. Команди грають між собою один півфінальний матч у п'ятницю. У суботу проходять фінальний матч та матч за третє місце.

Фінальні матчі

Рік Місце проведення Переможець Фіналіст Рахунок
1958 СРСР Рига, СРСР
Софія, Болгарія		 СРСР СКА (Рига) Академік 86–81, 84–71
1959 СРСР Рига, СРСР
Софія, Болгарія		 СРСР СКА (Рига) Академік 79–58, 69–67
1960 СРСР Тбілісі, СРСР
СРСР Рига, СРСР		 СРСР СКА (Рига) СРСР Динамо (Тбілісі) 61–57, 69–62
1961 СРСР Рига, СРСР
СРСР Москва, СРСР		 СРСР ЦСКА СРСР СКА (Рига) 61–66, 67–62
1962 Швейцарія Женева, Швейцарія СРСР Динамо (Тбілісі) ESP1945-77 Реал 90–83
1963 ESP1945-77 Мадрид, Іспанія
СРСР Москва, СРСР		 СРСР ЦСКА ESP1945-77 Реал 69–86, 91–74, 99–80
1964 Чехословаччина Брно, ЧСР
ESP1945-77 Мадрид, Іспанія		 ESP1945-77 Реал Чехословаччина Спартак (Брно) 99–110, 84–64
1965 СРСР Москва, СРСР
ESP1945-77 Мадрид, Іспанська Держава		 ESP1945-77 Реал СРСР ЦСКА 88–81, 76–72
1966 Італія Болонья, Італія Італія Мілан Чехословаччина Славія 77–72
1967 ESP1945-77 Мадрид, Іспанська Держава ESP1945-77 Реал Італія Мілан 91–83
1968 Франція Ліон, Франція ESP1945-77 Реал Чехословаччина Спартак (Брно) 98–95
1969 Іспанія Барселона, Іспанія СРСР ЦСКА ESP1945-77 Реал 103–99
1970 Сараєво, СФРЮ Італія Варезе СРСР ЦСКА 79–74
1971 Бельгія Антверпен, Бельгія СРСР ЦСКА Італія Варезе 67–53
1972 Ізраїль Тель-Авів, Ізраїль Італія Варезе Югопластика 70–69
1973 Бельгія Льєж, Бельгія Італія Варезе СРСР ЦСКА 71–66
1974 Франція Нант, Франція ESP1945-77 Реал Італія Варезе 84–82
1975 Бельгія Антверпен, Бельгія Італія Варезе Іспанія Реал 79–66
1976 Швейцарія Женева, Швейцарія Італія Варезе Іспанія Реал 81–74
1977 Белград, СФРЮ Ізраїль Маккабі Італія Варезе 78–77
1978 Німеччина Мюнхен, ФРН Іспанія Реал Італія Варезе 75–67
1979 Франція Гренобль, Франція Босна Італія Варезе 96–93
1980 Західний Берлін Іспанія Реал Ізраїль Маккабі 89–85
1981 Франція Страсбург, Франція Ізраїль Маккабі Італія Віртус (Болонья) 80–79
1982 Німеччина Кельн, ФРН Італія Канту Ізраїль Маккабі 86–80
1983 Франція Гренобль, Франція Італія Канту Італія Мілан 69–68
1984 Швейцарія Женева, Швейцарія Італія Віртус (Рим) Іспанія Барселона 79–73
1985 Греція Афіни, Греція Цибона Іспанія Реал 87–78
1986 Угорщина Будапешт, Угорщина Цибона СРСР Жальгіріс 94–82
1987 Швейцарія Лозанна, Швейцарія Італія Мілан Ізраїль Маккабі 71–69
1988 Бельгія Гент, Бельгія Італія Мілан Ізраїль Маккабі 90–84
1989 Німеччина Мюнхен, ФРН Югопластика Ізраїль Маккабі 75–69
1990 Іспанія Сарагоса, Іспанія Спліт Іспанія Барселона 72–67
1991 Франція Париж, Франція ПОП-84 Іспанія Барселона 70–65
1992 Туреччина Стамбул, Туреччина Югославія Партизан Іспанія Хувентуд 71–70
1993 Греція Афіни, Греція Франція Лімож Італія Бенеттон 59–55
1994 Ізраїль Тель-Авів, Ізраїль Іспанія Хувентуд Греція Олімпіакос 59–57
1995 Іспанія Сарагоса, Іспанія Іспанія Реал Греція Олімпіакос 73–61
1996 Франція Париж, Франція Греція Панатінаїкос Іспанія Барселона 77–76
1997 Італія Рим, Італія Греція Олімпіакос Іспанія Барселона 73–58
1998 Іспанія Барселона, Іспанія Італія Віртус (Болонья) Греція АЕК 58–44
1999 Німеччина Мюнхен, Німеччина Литва Жальгіріс Італія Віртус (Болонья) 82–74
2000 Греція Салоніки, Греція Греція Панатінаїкос Ізраїль Маккабі 73–67
2001
ФІБА		 Франція Париж, Франція Ізраїль Маккабі Греція Панатінаїкос 81–67
2001
УЛЄБ		 Іспанія Віторія-Гастейнс, Іспанія
Італія Болонья, Італія		 Італія Віртус (Болонья) Іспанія Таугрес 65–78, 94–73, 80–60
79–96, 82–74
2002 Італія Болонья, Італія Греція Панатінаїкос Італія Віртус (Болонья) 93–89
2003 Іспанія Барселона, Іспанія Іспанія Барселона Італія Бенеттон 76–65
2004 Ізраїль Тель-Авів, Ізраїль Ізраїль Маккабі Італія Фортитудо 118–74
2005 Росія Москва, Росія Ізраїль Маккабі Іспанія Таугрес 90–78
2006 Чехія Прага, Чехія Росія ЦСКА Ізраїль Маккабі 73–69
2007 Греція Афіни, Греція Греція Панатінаїкос Росія ЦСКА 93–91
2008 Іспанія Мадрид, Іспанія Росія ЦСКА Ізраїль Маккабі 91–77
2009 Німеччина Берлін, Німеччина Греція Панатінаїкос Росія ЦСКА 73–71
2010 Франція Париж, Франція Іспанія Барселона Греція Олімпіакос 86–68
2011 Іспанія Барселона, Іспанія Греція Панатінаїкос[2] Ізраїль Маккабі 78–70
2012 Туреччина Стамбул, Туреччина Греція Олімпіакос Росія ЦСКА 62–61
2013 Велика Британія Лондон, Велика Британія Греція Олімпіакос Іспанія Реал 100–88
2014 Італія Мілан, Італія Ізраїль Маккабі Іспанія Реал 98–86 (ОТ)
2015 Іспанія Мадрид, Іспанія Іспанія Реал Греція Олімпіакос 78–59
2016 Німеччина Берлін, Німеччина Росія ЦСКА Туреччина Фенербахче 101–96 (ОТ)
2017 Туреччина Стамбул, Туреччина Туреччина Фенербахче Греція Олімпіакос 80–64
2018 Сербія Белград, Сербія Іспанія Реал Туреччина Фенербахче 85–80
2019 Іспанія Віторія, Іспанія Росія ЦСКА Туреччина Анадолу Ефес 91–83
2020 скасовано через пандемію коронавірусу
2021 Німеччина Кельн, Німеччина Туреччина Анадолу Ефес Іспанія Барселона 86–81
2022 Сербія Белград, Сербія Туреччина Анадолу Ефес Іспанія Реал 58-57
2023 Литва Каунас, Литва Іспанія Реал Греція Олімпіакос 79–78
2024 Німеччина Берлін, Німеччина Греція Панатінаїкос Іспанія Реал Мадрид 95–80
2025 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ Туреччина Фенербахче Франція Монако 81–70
2026

Переможці за клубами

Місце Клуб Титулів Фіналіст Переможні сезони
1. Іспанія Реал Мадрид 11 10 1963–64, 1964–65, 1966–67, 1967–68, 1973–74, 1977–78, 1979–80, 1994–95, 2014–15, 2017–18, 2022–23
2. Росія ЦСКА Москва 8 6 1960–61, 1962–63, 1968–69, 1970–71, 2005–06, 2007–08, 2015–16, 2018–19
3. Греція Панатінаїкос 7 1 1995–96, 1999–00, 2001–02, 2006–07, 2008–09, 2010–11, 2023–24
4. Ізраїль Маккабі Тель-Авів 6 9 1976–77, 1980–81, 2000–01, 2003–04, 2004–05, 2013–14
5. Італія Варезе 5 5 1969–70, 1971–72, 1972–73, 1974–75, 1975–76
6. Греція Олімпіакос 3 6 1996–97, 2011–12, 2012–13
7. Італія Мілан 3 2 1965–66, 1986–87, 1987–88
8. СРСР АСК Рига 3 1 1958, 1958–59, 1959–60
- Югославія Спліт 3 1 1988–89, 1989–90, 1990–91
10. Іспанія Барселона 2 6 2002–03, 2009–10
11. Італія Віртус 2 3 1997–98, 2000–01
12. Туреччина Фенербахче 2 2 2016–17, 2024–25
13. Туреччина Анадолу Ефес 2 1 2020–21, 2021–22
14. Італія Канту 2 1981–82, 1982–83
- Югославія Цибона 2 1984–85, 1985–86
16. СРСР Динамо Тбілісі 1 1 1961–62
- Іспанія Хувентуд 1 1 1993–94
- Литва Жальгіріс 1 1 1998–99
19. Югославія Босна 1 1978–79
- Італія Віртус 1 1983–84
- Югославія Партизан 1 1991–92
- Франція Лімож 1 1992–93
23. Болгарія Академік 2
- Чехословаччина Спартак Брно 2
- Італія Бенеттон 2
- Іспанія Таугрес 2
27. Чехословаччина УСК 1
- Греція АЕК 1
- Італія Фортитудо Болонья 1
- Франція Монако 1

Примітки

  1. ↑ Decisions by the ECA Shareholders Executive Board | Euroleague. Euroleague Basketball. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  2. ↑ [[https://web.archive.org/web/20110511112101/http://www.ekathimerini.com/4dcgi/_w_articles_wsite5_29914_08/05/2011_390043 Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.] Panathinaikos is the new European basketball champion, 8-05-2011, Катимеріні]

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).