Ета Орла
  | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Орел |
| Пряме піднесення | 19h 52m 28.37s |
| Схилення | +01° 00′ 20.4″ |
| Видима зоряна величина (V) | 3,8 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | F6Iab+B9.8V |
| Показник кольору (B−V) | 0,81 |
| Показник кольору (U−B) | 0,51
|
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 10,8 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: 8,89 мас/р Схил.: -8,32 мас/р |
| Паралакс (π) | 0,2433 ± 0,1832 ± 0,1832 мас |
| Відстань | (4110,5 пк |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
-9,27 |
| Інші позначення | |
Gaia DR3 4240272953371940608
2MASS 19522835+0100203 | |
| Посилання | |
Ета Орла (лат. Eta Aquilae) — це система кратної зорі в екваторіальному сузір'ї Орла. Її назва — це позначення Бейєра, латинізована з η Aquilae, скорочено Ета Орл або η Орл. Колись ця зоря входила до складу давнього сузір'я Антіна. Її Видима зоряна величина коливається між 3,49 та 4,3, що робить її однією з яскравіших членів Орла. На основі вимірів паралаксу, здійснених космічним апаратом Gaia в його третьому випуску даних (DR3), ця зоря розташована на відстані приблизно 272 парсеки (890 світлових років). Первинна компонента — це Класична змінна Кефеїда.[1][2]
Спостережні характеристики
Видима зоряна величина Ета Орла у смузі V становить 3,8[1][2]. Абсолютна зоряна величина — -9,27[1][2]. Річний паралакс за даними місії Gaia DR3 становить 0,2433 ± 0,1832 мас[1][2]. Власний рух зорі: RA: 8,89, Dec: -8,32 мас/рік[1][2]. Променева швидкість — 10,8 км/с[1][2]. Показник кольору B−V = 0,81[1][2].
Фізичні характеристики
За спектральним класом Ета Орла є жовто-білою зорею класу F[1][2]. Інфрачервона фотометрія (2MASS): J = 2,353, H = 1,886, K = 1,794[2][1].
Система
Система Ета Орла містить три зорі. Первинна зоря η Aql A — далеко найяскравіша і домінує в спектрі. Надлишок ультрафіолетового в розподілі спектральної енергії свідчить про наявність слабкого гарячого компаньйона, η Aql B, якому было підібрано Спектральний клас B8.9 V. Дробовий спектральний клас є артефактом математики, використовуваної для моделювання спектра, а не признаком будь-яких специфічних спектральних ознак, які були б проміжними між B8 і B9. Дослідження 2022 року з використанням вимірів променевої швидкості не змогло знайти задовільну відповідність для орбіти η Aql Ab, що свідчить про те, що вона може бути фронтально орієнтованою або дуже великою. Дослідження 2024 року з включенням архівних спостережень показало зміну в променевій швидкості, сумісну з орбітальним періодом 50 років, хоча невідомо, які з зоряних супутників відповідають за варіації.
Зовнішній зоряний компаньйон було візуально розраховано на кутовій відстані 0,7 arc seconds, що відповідає проекційній відстані 191 астрономічних одиниць. Абсолютна величина компаньйона, за припущення, що він є зірею головної послідовності, узгоджується зі спектральним класом A5V-F3V і масою 1,4–1,9 M☉. Вимірювання за допомогою телескопа Габбла датчиків точного наведення показують варіації, ймовірно викликані орбітальним рухом у масштабі двох років, тому супутник видається зв'язаним, що робить η Aql потрійною системою. Пізніше було показано, що зоря змістилася на 4.1° протягом часового масштабу 7.5 років, що свідчить про орбітальний період щонайменше 659 років.
На відстані Ети Орла (272 пк) її видима яскравість зменшена на 0.74 зоряних величин через екстинкцію, викликану міжзоряним пилом між Землею та зірею.
Цефеїда, що змінює яскравість
η Aql A — класична цефеїда, відкрита Едвардом Піготтом у 1784 році. Її Видима зоряна величина коливається від 3.49 до 4.3 протягом періоду 7.177 днів. Разом з Дельтою Кефея, Дзетою Близнюків і Бетою Золотої Риби, вона є однією з найбільш помітних видимих гола оком цефеїд; тобто як сама зоря, так і варіація її яскравості можуть розрізнятися неозброєним оком. Деякі інші цефеїди, такі як Полярна зоря, яскраві, але мають лише дуже малу варіацію яскравості.
Ця масивна зоря, віком 100–200 мільйонів років, вичерпала водневе паливо у своєму ядрі і еволюціонувала у надгіганта, надавши їй базової спектральної класифікації F6 Iab. Періодичні пульсації цієї зорі насправді спричиняють варіацію спектрального класу між F6.5Ib та G2Ib протягом кожного циклу.
У порівнянні з Сонцем, Ета Орла має приблизно шість сонячних мас, 52 сонячних радіусів і випромінює в 2850 разів більше світності. Ця енергія випромінюється зі зовнішньої оболонки при ефективній температурі 5700 K, надаючи їй жовто-білого кольору G-типу зорі. Радіус зорі варіює на 4,59×106 км (0.007 R☉) протягом циклу пульсації. У порівнянні з зірями у її сусідстві, ця зоря має високу особлива швидкість 16,7±6,9 km s−1.
Назва
В китайській астрономії, 天桴 (Tiān Fú), що означає Небесна барабанна палиця, відноситься до астеризму, що складається з η Aquilae, Тета Орла, 62 Aquilae і 58 Aquilae. Відповідно, китайська назва для η Aquilae — 天桴四 (Tiān Fú sì, англ. четвертої зорі Небесної барабанної палиці.)[3]
Ця зоря разом з Дельта Орла і Тета Орла була Аль-Мізан (ألميزان), Коромисло ваг. Згідно каталогу зір у Technical Memorandum 33-507 - A Reduced Star Catalog Containing 537 Named Stars, Аль-Мізан була назвою для трьох зір: Дельта Орла як Аль-Мізан I, η Aql як Аль-Мізан II і Тета Орла як Аль-Мізан III.
η Aquilae разом з θ Aql, δ Aql, Йота Орла, Каппа Орла і Лямбда Орла були частиною застарілого сузір'я Антін.
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к Gaia DR3 4240272953371940608. European Space Agency (ESA), Gaia Data Release 3 (2022). Процитовано 16 травня 2026.
- ↑ а б в г д е ж и к 19522835+0100203 — Two Micron All Sky Survey. Cutri et al. (2003), VizieR Online Data Catalog II/246. Процитовано 16 травня 2026.
- ↑ (кит.) AEEA (Activities of Exhibition and Education in Astronomy) 天文教育資訊網 2006 年 7 月 3 日 [Архівовано 2011-05-21 у Wayback Machine.]
Посилання
- Ета Орла у базі даних SIMBAD — Centre de données astronomiques de Strasbourg (CDS)
- Gaia DR3 4240272953371940608 — European Space Agency (ESA)
- 2MASS 19522835+0100203 — Two Micron All Sky Survey, VizieR/CDS
- Ета Орла у Wikidata — Wikimedia Foundation
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).